З сходу суне чорна хмара, Ховає блискавку у собі, В руках моїх лише гітара, Війна – моє лиш хобі. На кривавім пишуть полотні Нові історії сторінки, Ми – як ті ведмеді в сні, Ковтаєм страх собі в затінку Ми – лише нулі – одиниці В цифрокодові життя, В колесах лишні спиці, І під танками сміття. Стискаєм руки сильно так, Ми - цифри серед кошмару, Якщо і було щось не так, Пробач мою гітару. Ми – лише нулі – одиниці В цифрокодові життя, В колесах лишні спиці, І під танками сміття. Любов тече вже по мережі, Біжу серед напруги – нуль, Орли за мною пильно стежать, Спіймать не зможуть і впритул, Не такі вже ми й безлиці, Тепер ми зовсім не сміття, Зі мною ти – ти одиниця В цифрокодові життя. Ми лиш нулі і одиниці, Сильніші музики гармат, Зламати легко нам всі спиці, Ми – як іржа сталевих лат.
|