Вірш не для Всіх

Я шлю і чекаю, я нігті ковтаю,
Поки у вухо машина не дзенькне привітом,
Я очі впинаю, я у сон поринаю,
Поки твОя розмова на екрані розквітне,

Ні, не я все пишу – це Романтик,
Фіолет на фоні грає, мов в грі, повз героя,
Він серцем ковтає кожен твій смайлик,
Хто йому мрії сміє, нахаба,розкроїть

Я. знову я. іще раз – ЦЕ Я!!!
Хтось не так проспівав у пітьмі серед дроту,
Я врубав, і це доля моя,
Дурної душі гладеньку дорогу.

Я насипаю гальку на шлях,
Я кропиву насаджаю – сам же ж для себе,
Я хочу шлях торувати в полях,
І не бачу дороги гладкої прям в небо,

Я не винуват. І ти також ні.
Хтось так сказав – «в житті буде складно».
В останньої краплі вогнях паланні
Сльози наших мрій серце вгледіти марно.

Я спалив всі листи, що тобі він писав.
Може то я? все-таки я? сказати боюсь…
З попелу слів проти мене повстав
Той, кому про тебе я довго молюсь.

Я сам проти себе. Невже це життя?
Це вже точно не мрія – їх таких не бува,
Тверезого розуму вовче виття,
Чи п’яного серця розплетні-слова .

Коли вже мене хтось підхопить,
Кудись понесе, поки ще сплю, не розумію
Де ти спатимеш, поки дощ розпорошить
Мою суху мову, поки втягне у мрію?

Скажи, де ти будеш, скажи, я прийду
Я прийду за тобою, мовчазно спитаю: «Підеш?»
Нам спішити нікУди. Я тебе підожду,
Поки сандалії серед вороху слів ти знайдеш.

В руках моїх ручка. Розстріляти? Чи ні…
Хай дихає мій скажений Романтик довіку.
Переживе мене він, не горітиме в сні,
Рутини не зачепить розлючену ріку.

Цей вірш не для всіх, далеко не всіх,
Його хай читають ваших уст другі очі,
Ви кинете нас у пЕкельний сміх,
А вони зрозуміють. Хочуть-не хочуть…
Присвячую М.Хвильовому і його твору «Я (Романтика)»