Розплівши волосся, лечу у бездоння, Стрімголов муштруючи шию вагою думок, Пальців справа – кохання симфоння, Крізь стелю, угору, слів дикий клубок, Я шлю і чекаю, я нігті ковтаю, Поки у вухо машина не дзенькне привітом, Я очі впинаю, я у сон поринаю, Поки твОя розмова на екрані розквітне, Ні, не я все пишу – це Романтик, Фіолет на фоні грає, мов в грі, повз героя, Він серцем ковтає кожен твій смайлик, Хто йому мрії сміє, нахаба,розкроїть Я. знову я. іще раз – ЦЕ Я!!! Хтось не так проспівав у пітьмі серед дроту, Я врубав, і це доля моя, Дурної душі гладеньку дорогу. Я насипаю гальку на шлях, Я кропиву насаджаю – сам же ж для себе, Я хочу шлях торувати в полях, І не бачу дороги гладкої прям в небо, Я не винуват. І ти також ні. Хтось так сказав – «в житті буде складно». В останньої краплі вогнях паланні Сльози наших мрій серце вгледіти марно. Я спалив всі листи, що тобі він писав. Може то я? все-таки я? сказати боюсь… З попелу слів проти мене повстав Той, кому про тебе я довго молюсь. Я сам проти себе. Невже це життя? Це вже точно не мрія – їх таких не бува, Тверезого розуму вовче виття, Чи п’яного серця розплетні-слова . Коли вже мене хтось підхопить, Кудись понесе, поки ще сплю, не розумію Де ти спатимеш, поки дощ розпорошить Мою суху мову, поки втягне у мрію? Скажи, де ти будеш, скажи, я прийду Я прийду за тобою, мовчазно спитаю: «Підеш?» Нам спішити нікУди. Я тебе підожду, Поки сандалії серед вороху слів ти знайдеш. В руках моїх ручка. Розстріляти? Чи ні… Хай дихає мій скажений Романтик довіку. Переживе мене він, не горітиме в сні, Рутини не зачепить розлючену ріку. Цей вірш не для всіх, далеко не всіх, Його хай читають ваших уст другі очі, Ви кинете нас у пЕкельний сміх, А вони зрозуміють. Хочуть-не хочуть… Присвячую М.Хвильовому і його твору «Я (Романтика)»
|