Я лежав і думав у вікно. На підвіконні - дим від теплих слів Чому на мене падав сон? Не хочу знову чорних днів. Коли я сплю - втрачаю час Навіщо сонний відпочинок? В безумстві тім палає враз прах годин і дум будинок Я забув ім’я ночей Я забуду смерть думок Вкрав себе у всіх смертей Та молюся до свічок Сльози ті із парафіну Додолу капають на стіл у повітря стукіт стіну Усі слова умить скрошив Завмер вогонь, та не погас Застигло все в морозі чорнім Закляк. Німий… і цокіт-час Гримить у шепіт наш бездонний.. І чую лиш я голос той, Що вкарать мене прийшов І він гримів мені війной, І він спитав, чи вкрав я сон? Чому я досі не схиливсь? Бо час – то сильний буревій Чому об скелі не розбивсь, Чому не став ще схож на гній? -Бо спати сни – не та ціна… Злякався голос. Бо я прав. -Любов і сон – це все війна… Це все у холод я сказав. Мовив грім далеким боєм Що купить сон він мій назад І за ціною не постоїть Бо брат його я, кровний брат… Єдиним полум’ям горів, Горів вогнем я тим одним - Щоб люд у правду свою жив, Отримав ж те, що заслужив. Бо світ стоїть на нас одних, І ми страждаєм щоби жить… Щоб горя вітер миттю стих, І хай нове життя горить! Послухав голос. Помарнів І тиша впилась звіром в вуха -Як хочеш ти…- промовив він Та із вікна запахла мУка… І я померти захотів… Там був вогонь. Вогонь небес Серця вмирали без голів Ходив накруги пекла пес Я на коліна впав, кричав За що їм гнів незримих рук? За що дітей ти поховав? Своїх дітей, о смерті крук? -Це їхня плата за віки, Що поїдали мене вщент Могутній голос відповів І плач порвав його в момент -Палили ліс, бруднили воду Вбивав брат брата на війні Губили люди свого роду У серці моїм всі бої… І кожен постріл болем був А ти питаєш чому так? Ти мене себе позбув Бо спать не хочеш ти відтак… Я співаю колискову Волосся гладжу, поки спиш… Співаю сонцю пісню нову А ти гнів в собі ростиш… Ти вбив мене, та я безсмертний А тепер хай все горить… І я кохаю біль нестерпний Що за всіма мені болить І згасла свічка. Згаснув я. Темінь людства нас накрила У нього є своя війна Щоб наші чорні чистить крила
Дякую за критику:) В моїх віршах багато таких от дурнуватих алегорій, і логіки в них через кризу нема і в найближчому майбутньому не передбачається. Лежав і думав у вікно - тут, я думаю, більш-менш зрозуміло - сиджу на вікні і думаю. у повітря стукіт стіну - отут я загнав. в оригіналі, себто чорновику, "стукіт у стіну повітря", та через риму прийшлось накрутити. Дякую, я цього при прочитанні якось і не помітив. працюватиму далі:)
Гарне почуття гумору! І, судячи з того, як написаний коментар - прозу можна починати писати, або верлібри! думки ж то цікаві, не обов"язково їх одягати у риму
Про, що вірш незрозумів, переплетено декілька тем. Дійсно, навіщо "сонний відпочинок"?.. Без сна в голові помутниться, почнеться каламбур думок і молитва до свічки не вкраде, вас, від смерті. Моліться до Бога, моліться у свічки. Твір повинен щось нести - добро чи зло, світле чи темне, повинен бути завершеним, зрозумілим, тронути читача. До цього нам і потрібно йти, вдосконалюватись. Бажаю успіхів. Дякую.
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
0
