Тримав очима, ніби пригортав, Благав словами ніжно і відчайно: - Таку як ви, в житті я не стрічав... Вона лиш посміхнулась: „Я - звичайна" Любові маю силу неземну І на мирське уже не розміняюсь, Душа проснулась з вікового сну Я не живу - з життям лиш розминаюсь. Пройду повз нього, тихо помолюсь Подякую за все, що мала... З криниці вічності водиченьки нап'юсь І знов подякую, що піднялась - не впала...
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
ruhlyvy:Пане Жасміне, як зрозумів, головна думка Вашого допису: "Усе складно і усе заплутано!" :-) Ну, то це не нове. Але, що робити, як ми живемо на такій планет
ruhlyvy:Пане Жасміне, москалі за комуни носили Тараса Шевченка, як абсолютну ікону. То, що - викинути Кобзаря геть з української історії та культури? ;-) Стосовно До
у Вас 
0
Дякую за увагу.
