«Яка ти ніжна і вродлива,-
Шепоче вітровій,-
Ти не спіши, лиш на хвилину,
Біля душі постій.
Я не наближусь ні на поступ,
Лиш серденьком торкну,
Зберу акорди веселкові,
Та й музику складу.
Її почуєш на світанні,
У волошковій млі.
Моя ти птаха полохлива,
Єдина на землі…»
ніжно-тихо і витримано. однак, дві рими: торкну-складу- навіть не ілюзорні. ..."зберу акорди веселкові і сонечком зиркну" - так, наче б то краще. як гадаєте?
Можливо і краще, але то вже буде Ваше. А це, хай коряве, а моє. Дякую за відгуки. Заходьте, подискутуємо.
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
leskiv: Дякую за коментар. Інколи дивлюся ролики на ютубі. Вони надихнули мене на написання цієї римованої думки. З досвіду моєї матері і тітки знаю, що не для всіх українців чужина стала рідною домівкою. Ал
virchi: Навіть у найкращих місцях душа тягнеться до рідної землі. Війна змусила людей залишити домівки, але серце залишається прив'язане до України. Вірш схожий на голос української діаспори воєнно
у Вас 
0
ще раз дякую