Світанок сивий... Вніч скінчився бій,
В тривожній тиші народилась днина.
Хлопчина втомлений у формі військовій
Торкнувся пальцем клавіш піаніно.
Лякливим зойком в вибиті шибки
Тендітні звуки в сутінки злетіли,
Неначе намагаючись втекти...
"То як ти тут, рідненьке,уціліло?"
І неможливо пальці зупинить,
Вони вже пестять клавіші грайливо:
"Я трошки... Піаніссимо... На мить..."
А спогадів несамовита злива
Вмить огорта... Хлопчина далі гра,
Так тихо, наче пошепки, про себе,
Про світлі, неушкодженні міста,
Про сміх дітей, про чисте, мирне небо...
Останній звук розтане у зорі.
Ще можна трохи відпочить в руїнах,
Поласувати спогади свої,
Пробуджені вцілілим піаніно.
Прекрасний вірш. Здається, така ситуація була і на Майдані... Мене хвилює от що, як ми безжально ріжемо слова, наприклад: "Хлопчина далі гра," розумію, що Ви хотіли сказати, але я за чистоту мови, і чи правильно так робити, чи можна так робити?. Якщо в попередньому слові " огорта..." - білш-менш спокійно то тут дуже кидається в очі. Я не знаю, як повинно бути правильно, але знаю добре, що можна сказати простіше: ...Продовжується гра,
Браво, пані Наталіє! Хоч не часто гостюєте та віршами дивуєте!
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
0
