Мороз грудневий кутає бліндаж,
Щипає душі сховані в окопі
Й пропахлий димом, чорний камуфляж
Стає слизьким, зволоженим на дотик.
А сніг летить, летить собі, летить
Кристально чистий, як небесна милість
І мружить очі злякано ця мить,
Де істерично кулі приземлились.
А він сковзить з-під топтаних чобіт,
Неначе мгла вечірня по курганах,
Він тане дивним спомином в тобі -
Теплом прощальних поглядів коханих.
А він із сонцем грає та блищить,
Немов рожева смужечка левкою.
Ми так хотіли справжньої зими,
Ніхто й не знав, що буде ця такою.
| 
у Вас 
0
