Бува хвилина-біженка гірка,
Розмита болем й вигірклим полинням,
Така, що й серце жодного рядка,
На аркушик не видасть в самотині.
Не мріється, не пишеться, аж жаль,
Пливеш за невідомістю по місту,
Сніжинки в руки ловиш, мов вай фай,
Рядок розталих крапельок без змісту.
Але ці нотки цитрусу в дворі
Й притрушені узбіччя, мов в кориці,
Надію в світле родять у мені,
Що все таки омріяне - здійсниться.
І мандаринно-ніжний аромат
Пробудить в небі буйну сніговію
Й блаженні дні пресвітлого Різдва,
Сльозою щастя вибіжать з під вії.
А Рік Новий в засніженій імлі,
Скарбничку миру й спокою дістане
Й години року цього на землі
Нікому не запишуться в останні.
| 
у Вас 
0
Сльозою щастя вибіжать з під вії.
