Театр – це казковий світ,
Тут дивовижне все довкола:
Ось у чоботях дивний Кіт,
А он Яга від злості квола.
Тут й досі правлять королі,
Принцеси від кохання мліють
І принц на білому коні,
І наймити на Волзі пріють.
Цей дивний світ – одна сім`я,
Старий притулок для талантів,
Перлина скарбу вівтаря -
творців, акторів, музикантів.
Проходять сотні тут людей,
Сміються, аплодують, плачуть
Та залишаються лиш ті,
Хто ним хворіє без остачі.
Тут небагаті люди всі,
Бо бізнес – не його стихія;
Душа купається в красі,
На краще теплиться надія.
Театр – дзеркало душі,
Де відображення життєві.
Тут у зеленім спориші
Адам освідчувався Єві.
Це дім, де класика живе,
Перо майстерне – гідне трону,
Актор належить не собі,
А римі богу Аполлону.
Глядач Афелію впізнав,
Отелло Дездемону душить,
Мов суховій театр мій
До болю спраглу душу сушить.
Яка різниця як ти жив,
Якщо з театром не зустрівся:
ти просто в морі не доплив
І сонцем в холод не зігрівся.
Бо він не терпить пустодзвін Обманом неба не здобути,
А без душі театр - тлін,
Тому...театру вічно бути!
Прошу переформатувати вірш, особливо закінчення, бо я вже Вам виказувала своє фе, як скопіювала закінчення і була здивована, адже там проявилися потрібні слова, і все стало на своє місце. Такий фокус я бачу вперше.
Це не фокус, пані Катерино, просто так висвітилась копія друку, а я вчасно не перевірила, бо думала, що все гаразд. Дякую за пильність.
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")