Забуті тіні згаслих предків, що так сердито воювали. Тепер в країні їхні смерті назавжди в вічності пропали. Герої тіло положили, кричали в битві:"Україно!" У славі трохи ті пожили, а інші згинули спокійно...
Терпець народу увірвався, піднято було бунт великий, але ніхто й не сподівався, що смерті їхні такі безликі. Горіли люди, їх труїли, живцем ховали їх в могилах, жорстоко голодом морили, щоб вільні браття просто згнили...
Пробачте предки нас бездушних, нам тяжко зводити руїни, уже немає тої глуші, але лишилась ця провина. Ми винні вам своїм життям, що вільними людьми ми стали. І дяку шлем вам в небуття. Пробачте предки, що незгадали.
Є багато "технічних" проблем з твором. Проте зважаючи на його зміст та Вашу активну участь у конкурсі однозначно "Ми винні вам своїм життям, що вільними людьми ми стали". Саме так...
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
virchi:Дуже сильний, гострий і водночас глибокий вірш. У ньому відчувається не просто критика, а біль за правду, справедливість і відповідальність перед людьми. Особливо влучно з
virchi:Дуже образний і глибокий вірш. 🌿 Стільки різних перевтілень — і зрештою все одно повернення додому. Особливо сподобався фінал: простий, але дуже сильний. ❤️
у Вас 
0
