Ніби з мене списано... Мов примари, що блудять дорогами, В дощовім прохолодному зрошенні Зачепились і ... впали, мов скошені, На каміння слова монологами. Дуже глибокий вірш. "5". Дякую
Дужe мeнi подобається ваш стиль, є тут творiння фiлософської форми осмислeння.Дужe схожe на мислeння французьких мислитeлiв поч.19 ст.Бiгeль ви,начe одна з них.Я нe фeмiнiстка,алe приємно читати твори розумної i нiжної,зовсiм нe слабкої половини.
Так. То не будь яакий монолог. Я читаю крім написаного те, чого поет не написав. Те, що він залишив собі і тим, яки знають гру слів. три стовпчики , а читючи двічі, чи тричі я більше і більше розумію. тут автор не конечно пише про себе. Попробуймо читати ті рядки так, якби ми самі їх писали... Сподобався і вірш і суть. Дякую. "5!"
Спасибі Вам, Василю, за змістовну й (що важливо) конструктивну критику! Щодо "в перехресті", - то це дійсно авторське, нехай буде) А з приводу словосполучення "в дощовім прохолодному зрошенні", то тут, дійсно, краще звучало б якось по-іншому. Треба подумати над цим... Дуже дякую, бажаю Вам творчих успіхів! Щиро, Марія.
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
2
