Мчить життя конем смугастим
через гай і поле,
Моя ненько, країнонько,
моя світла доле.
То нічого, що повз мене
промайнуло злато,
Найдорожче, те що в серці,
а ще, мама й тато.
Бо без них я сиротина
на цім світі, Боже,
І ніхто, як не старайся,
вже не допоможе.
Мають діти свою долю,
а моя відома,
Хоч добра робила мало,
але зла - нікому.
Мчить життя конем смугастим,
чорна смуга, біла...
Як могла, так вишивала
доленьку несміло.
За усе тобі я вдячна
Земле моя, ненько:
За падіння і за злети,
зранене серденько.
Бо рубці - не гнійні рани,
їх життя таврує,
А зозуленька віщунка
все роки рахує.
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
klavka: В поисках настоящего мастера многие читают отзывы о гадалках на форумах. В некоторых случаях это помогает избежать мошенников. Но на опросы уходит немало времени. И это не гарантирует защиту от цыганк
klavysjka: Безмежно дякую! Насправді у житті і таке буває. А потім, наче на сповіді все сказала. На душі стало легше. А жила з тягарем таким все життя. Двуша і серце рвались в шмаття.
у Вас 
0
