Ми спішили, щоб садити

Ми спішили, щоб садити
В надії, що пшениця проросте,
Але марні наші надії,
Бо поле засіяно усе.

Уже засіяно бур’янами,
І немає - де пшениці прорости.
Немає ангелів між нами,
Щоб дорогою Бога повести.

Ми ішли юрбою
За добре наше життя,
Але просіяні сатаною,
І залишилось горстка ця.

Злі духи, блудники й злодії,
Душі пастками ведуть,
Тілесні пристрасті лиходії,
Людські душі, злодіям продадуть.

Шукати треба «Царство Боже»,
Що до премудрості веде.
Бог наповнить твої комори,
І не будеш нарікати вже.