В усіх державах бачимо бурю, велике сум’яття! Нещасний світ – хай подасть Бог Свою руку! – кипить як скороварка. І подивіться, що творять ті, хто за владу тримається! Куховарять-куховарять, кидають все в скороварку, а вона вже свистить! Скоро вилетить клапан!
Один подвижник, бачачи неправду, що існує в світі, благав Бога і просив відкрити йому причину, по якій благочестиві і праведні люди потрапляють в біди і несправедливо страждають, в той час як неправедні і грішні збагачуються і живуть спокійно. Коли подвижник молився про одкровення цієї таємниці, почув голос, який говорив: - Не випробовуй того, чого не досягає розум твій і сила знання твого. Але, оскільки ти просив дізнатися, спустися в світ і сиди в одному місці, і дивись те, що побачиш, і зрозумієш з цього досвіду малу частину з судів Божих. Почувши це, старець спустився в світ і прийшов до одного лугу, через який проходила проїжджа дорога.
Щоб не покидали мене радість і спокій після причастя - прийшов до мене образ саду, за яким треба доглядати, як протилежне монументу, який просто стоїть собі. Святість - це не стан, це процес. І потроху написався вірш, правда майже без рими, бо я більше думав про зміст, ніж про форму.
