Ми діти свого краю
Не можеш чорта чортом звати, Який малює край в руїні, Щоб не дай Боже гріх не втратив Гордості в нашій Україні. Колись, ще не було держави, Тарас наш писав без зупину Про тих, які несли неславу В нашу страждальну Україну, Хоча теж була заборона З кремля, з чортівської палати. Тарас, який нам як ікона З рідним заходив до кімнати. А нині що? Скажіть що нині, Коли вільна у нас держава? Про гріх і біль в нашій країні Писати я не маю права? З чортами миритись не хочу. Повірте друзі, що й не буду Славити чортівство з півночі. Чорти – ординці, це не люди. Я впевнений, що прийде ранок І сонце правди всім засвітить. Тим над Дніпром і тим над Сяном. Бо всі ми свого краю діти. 08.06.2023р.
Додав: Szlachtycz (10.06.2023)
| Автор: © Василь Шляхтич
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Додати коментар :
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
( 50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++ ")
klavysjka : А инасправді і бачать, і чують.. та споглядать. Єдине, мабуть, забувають, що їхня хата не скраю, а й наступна після нашої...
klavysjka : На превеликий жаль... Тиша насторожую. лякає...
klavysjka : Щиро дякую! Так авоно і є. Любов і ненависть... Ніколи про таке не могли й подумать...
klavysjka : Це правда. Так воно і є. Навчились переглядати цінності життя