Іще не осінь, Господи, не осінь,
А так самотньо в вашому дворі.
Деінде срібло вільхи на волоссі
І біло-біло курять димарі.
Ані колядки, ані вам щедрівки,
Під'їздом з вітром гоняться страхи.
Та з цяточками божої корівки
У шапочках засніжені дахи.
Замерзлі вікна дивляться веранди,
Як білий місяць кинувся в лиман.
І чорні-чорні у снігу троянди,
Порозростались ген аж під паркан.
Так темно-темно, хто із нас побачив,
Що оті квіти, там, де бузина,
У затишному дворику, одначе,
Снарядами насіяла війна?
І коли вже ті троянди стануть червоні? Так хочеться тиші і любові
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
0
:s-7:
Приємно. Хай щастить! :sm1: