Цей вірш має більше років, ніж деякі користувачі "Анумо..." (Чомусь він спав на думку, коли переглянула останні "чатування" і коментарі щодо оцінювання). Сприймайте його, будь ласка, "у міру власної розпусти" Мені б хотілося лише додати, що потрібно навчитися самому просіювати як похвали інших, так і критику. Потрібно самому навчитися оцінювати власну поезію (хоч спершу, напевно, має деякий сенс навчитися і писати?) ТУТ, на сайті, ВЧАТЬСЯ: спілкуючись, віршуючи, виправляючи, жартуючи. Те, що можна пробачити початківцю, не можна пробачати автору "зі стажем": "п'ятірка" sofi відрізняється від "п'ятірки" Nemo. І ми достатньо свідомі цього, чи не так? (Чи не так...) А для бажаючих пограти у "Морський бій" є інші сайти.
Мудра ви жінка в поезії і, надіюся, в житті. Неквапливо, розсудливо, образно поставили всіх на свої місця у вірші і коментарі до нього. Але ж - "... ніхто не вчить співати..." чомусь поруч ваших зауважень та настанов виглядає не пташеням, а "зальотним" птахом. І порівнюєте з пташеням, і заздрите самоукові, і пробуєте в коментарі когось навчати, мов пташеня. Чомусь думаю, що ви просто поспішили з коментарем. Вірш чудовий. Було б ще цікаво довідатися про мотивацію його написання, адже щось підштовхнуло Вас до цієї теми. Дякую.
Не в тему. Або ще не в унісон із тими, хто про вічне і про сон, про кров, любов, про ночі, очі, хочу... Пробачте, якщо голову морочу! Але так прикро, що чиясь душа по лезу йде, по лезу від ножа... Чи вистачить нам розуму дійти, що пишуть інші, як не я, не ти, а краще нас?.. Ще зовсім кострубато, але душа відкрита і багата.....
Дякую,повчальний вірш,правильний.Хай беруть на озброєння ті хто дуже хоче всіх завжди повчати і виставляють оцінки маючи своє якесь особисте бачення,добре коли у людини є свій погляд на речі ,але на зустріч течії та ще й при цьому майже ображаючи її , людину яка пише,не зовсім на мою думку це правильно...На нашому сайті це до речі рідко трапляється і я дуже тому радий!
Уміння співати - природний рефлекс птахів. Кожен виконує свою пісню в залежності від того, хто він: півень не пнеться витьохкувати, а горобчик не скаже вороні, що вона погано каркає. Вікторе, я не заздрю САМОУКОВІ, а пташиній "життєвій мудрості": без рейтингів і образливих суперечок. А через скільки випробувань доводиться пройти людині, щоб, нарешті, заспівати свою пісню (досягти мети)? Скільки нездар або "чужаків по духу" намагатиметься продовбати їй маківку? Це стосується також і місця автора у будь-якому творчому процесі ( в тому числі, й поезії). АЛЕ: уміння творити - не вроджений рефлекс людини. Тому природно, що вона має вчитися. А тепер розповімо баєчку майже за Криловим: якби людей-лебедиків навчали лебеді, проблем із лебединими піснями не було б!( врешті, можливі випадки, як у казці про гидке каченя). Але коли за навчання юного лебедя береться який-небудь кіт, наш пташок ризикує не тільки втратити голос і крильця, а й почати виловлювати гризунів... Чи потрібно продовжувати далі, Вікторе, щоб Ви зрозуміли, що я мала на увазі і у вірші, і у коментарі? Моя "сайтівська позиція": у човні Софійки Кримовської, Олексія, Катрусі, Наталки Гуркіної... Двійок не ставила і не буду, щодо зауважень - навпаки: робила і робитиму із надією, що вони допоможуть (і ні в якому разі - не образять, не принизять і т.п.)Якщо розумію, що людині вони байдужі, що вона не враховує їх у майбутньому, - що ж, я не кіт. Я - лише Кривенька качечка
Ага.. Кривенька качечка))) За казкою, то була прекрасна дівчина. Тільки примхлива трішки: від діда з бабою полетіла, до качок вертатися не бажала... Одні ж то покинули її, інші підглядали, гніздечко спалили... Та все ж полетіла вона до своїх, від людей подалі... Птахи чи звірі швидше прийдуть на допомогу і підтримають, ніж люди... Наші зацькують, коли хто не такий "досконалий", як інші... І часто береться до уваги зовнішній фактор: врода, правильність (у віршах - образність, ритміка, рима), але майже ніколи не враховується наявність душі... От як у кривенької качечки... Чи у творах, зацькованих "досвідченими" поетами...
А з приводу Вашої критики, дорога Світлано, - критикуйте, критикуйте і ще раз: критикуйте!!! Я тільки буду рада, що мої твори читають такі Поети!!!!! (І спасибі за місце в човнику. Там досить затишно з Софійкою, Тамарами (усіма:)))Наталею Гуркіною, ОЛексієм і Вами))))
"Предмет моєї заздрості - пташа... Ніхто його не вчить складать вірша..." Гарні, повторюю, слова, але вони говорять про одне, а в коментарі мова про інше. Тільки і всього. А як бути із побажанням сприймати його "...у міру власної розпусти?" Взагалі, очікувана і прогнозована реакція на мої зовсім не образливі слова.
А, до речі, прошу вибачення: не відповіла на запитання. Вірш написала, ще студенткою після одного із засідань літературної студії. Це була "реакція на реакцію" критика на поезію надзвичайно талановитої, як на мене, людини. Чи не розповідали і Ви колись про аналогічні випадки, Вікторе?
Правильно ти сказала, Світланко: "щодо зауважень - навпаки: робила і робитиму із надією, що вони допоможуть (і ні в якому разі - не образять, не принизять і т.п.) Якщо розумію, що людині вони байдужі, що вона не враховує їх у майбутньому". Але, я ще думаю, що зауваження можуть писати усі, хто їх помічає (багато відомих критиків не досягли висот у літературі, але дякуючи їм, поети змогли показати себе світу), а вже справа автора, прислухатися до них чи ні. Не було б тоді й наших класиків із своєю надзвичайністю, якби вони слухали усіх критиків. А от якщо автору вказали на описки, це теж допомога та ще й робота критика у редагуванні тексту, а вони так і залишилися не опрацьованими, то тоді не варто і писати йому іншого разу, бо то вже неповага до того, хто допомагає. Щодо оцінок, то навіщо ними перейматися? Може цю функцію взагалі зняти? Усе буде зрозуміло із коментарів.
Абсолютно згодна з дівчатами! Та останнім часом можна зустріти коменти на зразок " вночі злякатись можна" на гарне фото поетки сайту, або без зауважень одиниця.... саме таке і ображає!
Чудовий вірш, Світлано!! А квакання - куди від нього дінешся, воно завжди буде (тих, що не розуміють про що йдеться у творі поета від бога,-- рівно як і графомана, що не розуміє критичної підказки поета-від-природи, котрий насправді бажає помогти, а не зауважувати з причин зверхності). Як на мене, - конструктивні зауваження людині, що дійсно працює над словом, - необхідні для самовдосконалення. Той, хто надто ображається, може хіба що писати речі «в стіл», не виносячи на очі «профі». А на хамство, про яке писала Софійка, уваги звертати не треба, то спроба слабкої чи безталанної людини прославитись, безсилля,- не що інше. Така от моя банька на священу воду (мій коментар
От, дівчата, дякую за солідарність! Нам би гуртом яку партію створити ("Бабським батальйоном - по життєвих негараздах!", наприклад І потім переможених у стоси складати... А якщо серйозно говорити, то бачу, що переважна більшість мене зрозуміли. Щодо рейтингів, оцінок - дійсно, це не найголовніше. Бо завдяки їм іноді частенько виникає ситуація, як на ілюстрації до вірша: сидить надуте курчатко на вели-и-икому яйці у воронячому гнізді... Все відносно у цьому світі, панове, все відносно!
Зібрались акули в відкритому морі, Дістала жертовні скелети вся рать, І в кожної кІсток було у коморі, Що стільки не навчено всіх рахувать. Сказала одна: - Безперечно, ми кращі, То ж іншим рибинам до нас тепер зась, У кого ще є такі зубчасті пащі? Хіба нам рівня чи лосось, чи карась? - Тут є кандидат... - Враз промовила друга, - Він каже, що в нас не достатньо ребер, Можливо і так, але... в цього друга, Немає голів..., бо він стільки не зжер. - Так-так... - обізвався найстарший катранець, - Не міг більше з'їсти за кожну із нас, А чий то він буде, ото, вихованець, Щось я не пригадую гОлосних назв? Четверта поважно: - Я знаю одного, Та він - дріб'язок поміж наших похвал, Немає у ньому мисливця від Бога, Єдиний здобуток - хіба що - корал. Із цими словами акули спочили І кожній сумнівні наснилися сни: Чи правильно ребра вони полічили, Чи, враз, не крутіша якась крутизни? А Nemo, прослухавши хижеє віче, Спустився в корал без ілюзій, надій, Всю мову в собі прокрутив іще тричі І нумо з дітьми догравать "Морський бій". На ранок вся зграя прокинулась разом, Розкинула гребні, неначе на бал, І в кожної гризла у шлунку образа, Що все у них є, та не їхній корал...
ось і зігнали критиків разом і треба також слово краще зрозуміти
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
kraynyuk46:Так, зло і підлість трапляються серед людей. Але, на мою думку добрих, чуйних людей більшість. Вони підтримають і допоможуть. Треба вірити в к
у Вас 
0
(Чомусь він спав на думку, коли переглянула останні "чатування" і коментарі щодо оцінювання). Сприймайте його, будь ласка, "у міру власної розпусти" 
