Петро Онишканич. Сторінка творів

Без ніяки'х причин

Сидиш і споглядаємо в життя
При чаю мрій, у спокою цигарки
На дворі сонце, кінчається весна
І твої коси заплітає гарні,
Зелені очі - погляд у майбутність
А у долонях запуталась любов
Регоче день нову свою присутність
Палкі обличча сміхом проколов,
Не все гаразд хоч якби то хотілось
У вишиванку виплести чуття
Якась підозра увійшла у тіло
У наші мозги - кінчається весна
Та рік цвіте... і обєктивне літо
Принесе й тут цей зрозуміння квіт
Ще і у нас зашумить тепле жито
В серцях ще наших замешкає привіт
Не треба бо презентів промовистих
Мільйонів слів, заповнеь і весіль
Наша любов немов осіннє листя
Цвіте... без ніяки'х причин.

П. Онишканич, 1994

...