Ми хворії люди країни чудес, суспільні маньяки до розпачу різні є в нас парадокс-лиш за крок до небес, вину відчуваєм,та надто вже пізно... Сортовані змалку родились всі ми, а з віком той поділ все більше і більший, і ось парадокс,-що набутий людьми, з одних економлять,на премії іншим... Ми жертву знаходим не бачучи того, говорим що молодь у нас деградує та знов парадокс,з роботи старого,- виносять в труні,молодий ж не працює... Занадто сліпі ми,залежні занадто смішний парадокс випливає із цього, бо мовчки у нас багатіє багатий, Із шумом в нас бідний немає нічого... А схожі стаєм на крикливих курей, що вік свій живуть серед гною та бруду, ми чуєм лиш шепіт великих людей, в суцільній брехні "високого люду"!!!
Багато чого життєвого . Ціла повість про сучасне життя на Україні .
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
0
...ти серйозно
