***

У осені  свої закони:

Дощем наповнює флакони

Чужого міста.

Руйнує стіни і пороги,

Кидає жменями під ноги

Банкноти листя.

Міняє, ніби, все на краще,

Птахів  вистрілює із  пращі

Крізь неба сито. 

Сліди  лишає на  серветках

В старих поетах, і  поетках

Незнаменитих.

Недофарбовані паркани,

В книжки закохані ботани,

Ти – Я – мовчання…

Дні на розп’ятті  чи розпутті -

Роки студентські незабутні,

Та, вже останні.

Смак алкоголю, нікотину,

Цирозом  вражено печінку –

Куди вже більше?

Сніг з листопадом у долонях,

Відтінок золотий  на скронях…

І трошки віршів…