***
Ще одна згасла зірка:
Хтось вимкнув світло
В холодній кімнаті.

***
«Весняні примари розмиті дощем».
В куточку: полотно присвячуєтся осені.

***
В пустелі знову дощ.
Це другий раз полили кактуси.

***
Блокнот пошарпаний із синіми словами.
Невже даруєш ти мені історію свого життя?

***
Рояль зіграв три акорди і заснув.
Його розчарував шум вулиці,
Який не дав йому зіграти останніх три ноти.

***
В самотне серце заглядало небо.
Не преба там вишукувати мрію.
І тихо - монотонно так зітхало.
Не хочу я ділитися журбою.
Вона тобі не треба, як і я...

***
Свої почуття я заховала
У темний куточок своєї душі.
Тоді чому там завжди світло?

***
Цілий день йшов дощ.
Село було сірим від болю.
Туман сидів на паркані і пас гусей.
Так хотілось втекти у літо,
Або сісти поруч з туманом.

***
Вітер тріпотів волоссям
І закохувався в неї...
А вона, мрійлива,
Зазирала у прірву душі
І нічого не бачила.
А вітер закохувався в неї...

***

Звичайне нещастя.
Їх сотні, тисячі, мільони.
Тих сердець звичайних.
І навіть ти здавався незвичайним,
Мені ти здався
Печальним поглядом. Невже?

***
Блимкнуло сонячним зайчиком
Щастя мое усміхнене.
Бачила своє відображення
В теплому літеплі літечка.

***
Ти не прийшов
Коли тебе чекала.
Ти другом був...
Таким і залишився.
Думки ми розуміли із півслова...
Чекаю, зачекай, не забарися.

***
Крізь барви осені
Весна в вікно дивилась.
Ось і прийшла...
Сушила тут калюжі.
Немов сльозинки
Із очей у тузі.

***
Котиком ніжним осінь здавалась.
Тулилась до серця.
Весна ж їжачком колючим
Збирала з тарілки яблуневі роси.

***
Епітети, думки і порівняння.
Чомусь на тебе це не схоже.
Ти був таким... таким...
Дивакуватим.
Ти був одним.
А став одним із сотень
Таких, як ти.
Змінився.

***

Нова сорінка, мов листок із збірки.
Моє життя лиш незвичайна тиша.
Моя мільйонна часточка із сотень.
Із сотень тисяч цілих і десятих.

***

Спадають сльози з темних вій без фарби.
Ні! Я не плачу, це я так всміхаюсь.
Мабуть тобі мене не зрозуміти...

***
Кінець октави. До зіграло знову.
І знову осінь знову фа мінорне.
Весна прийшла! Із неба сипле зорі
Тиха ніч мінорна.

***
Мій стіл, моє життя, моя кімната...
Тут темних вуличок достатньо.
Моє життя лиш день без дати.
Без літа, без весни...
Лиш осінь дощовита...

***
В мені маленька дівчинка зітхає.
Чому? Я в неї запитаю.
Або заслухаюсь...
Мої серпневі сльози.

***
Ти був...
Годинником на вікнах.
Ти був...
Словами, образом, думками.
Ти був всім тим,чим я жила до цього.
Ти, бувши, зрадив...
Прощавай, коханий!

***
Невже кохала?
Самотність вкутала сльозами.
Плаче небо.
Я стала схожою на дощ.
Невже кохала?

***
Ой! Ці риторичні запитання.
На них ти відповідь не знайдеш.
Ти знав? І не сказав...
От зрадник!

***
Парфуми, туш...
Все потекло, розмилось.
Ти видав таємницю і заплакав.
Тоді чому ці сльози із очей течуть у мене?

***
Ліхтар погас.
І згасли небо-зорі.
В кімнаті, що зоветься простір.
Я в ньому потону.
Який безмежний!

***
Її візитка - мій звязок з тобою.
Моя візитка - твій звязок із нею.
Як складно все в коханні неземному.

***
На твоїх віях ще пріпоче дощ.
Осінь у серце...
І що тепер?
Напишеш на шпалерах.

***
Біліли вірші літом на папері.
І стало навкруги все білим-білим.
І тануло...
Лились ритмічні фрази.

***
Мені вночі примарилась весна.
Потім було кіно, важкі сонети.
І дощ, і знову дощ, і дощ...
Весна. Осінні відголоски зливи.

Туман заснув, до нього ніч прийшла.
І небо застилила білим світлом.
І сон, і знову сон, і сон...
І соний ранок ночував на віях.

***
Він розуміє, але не любить.
Ходить підошвами по коханню.
Згасли фарби, затихли звуки.
Щаслива мить, але остання.

Він був, щоб просто існувати.
Щаслива мите, ти остання!
Моя душа на роздоріжжі
Думок, часу, прозорих митей.

***
Снилась осінь. Айстри згасали.
І дощ ішов.
Він був таким нестерпним...
Він був, як ти він; був на тебе схожим.

***
Трішки дощу. Адреса електронна.
Записки в телефоні. Два кохання.
Всього лиш осінь. Відданість, усмішка.

***
Ти стирав світло з долонь.
Гасив ліхтарі у вікнах.
Я йшла від тебе, щоб повернутись.

***
Біліли стіни в порожній кімнаті.
Два стільці, сивіючи, у центрі...
Це - місце для тебе та мрії
В моєму забутому серці.

***
Твоя забутість мене лякала.
Потім боляче вразила.
Ти змінив час, щоб зникнути.

***
Спустошення, даремність.
Не вловила щастя.
Дзвінок по рейльсах...
Ти не існуєш.

***
Гортала календарі.
Падало листя...
Трави згасали.
Вічне натхнення приходить запізно.

***
Вулиці сірі.
Небо без фарби.
Танула осінь, тануло щастя.

***
Для міста падав дощ.
Думки змивав із серця.
Ходила по дахах.
Тебе шукала...
Дощик.

***
Я не буду для олівців чинкою.
Я не буду гумкою слів.
Я залишусь колючим кактусом
На твоєму пустому вікні.

***
Грюкнув думками.
Істерики в ванній... Ти
Ранок чекав під дверима...
Скоріше її...
Вона вийшла сонна і хвора від болю.
Била тарілки, чашки, бокали,
Пила вино...
Загасила три свічки, що залишились від ночі з словами.
Депресія знову.
Квіти з базару...
Ніжні фіалки? Скоріше троянди.
Гострі, як ніж, жовті, як сонце.
Та це не важливо... вона не прийняла.
Знову гасила свічки і страждання.
Знову чекала ніжність із болем,
Зустрічі перші, перше кохання.
Читала романи в маршуктці 4.
Місто кружляло із нею у вальсі.
І шепотіло, що буде щаслива...
Для неї важливі думки без причини.
Мені особисто примарилась осінь.

***
Заснула біля віршів
Заченилась за дивакуваті фрази
Замріялась...
Задумалась...
Заснула...

***
Монолог із власною тінню
Махнула...
У відповідь вгледіла теж помах
Знайшла відповідь поговоривши з тінню
Побачившись із собою

***
Приклеїла тебе до себе
Листочком осіннім, що впав не додолу.
Тепла зима, незавершена осінь.
Неба шматочок – відкушене яблуко.
Середина січня, а я ще у літі.
Гортаю сторінки поглядів,
Доторкаюсь до юності краплинами дощу.
Вщухаю ніжністю, незавершеністю.
Ти той, що приносить пустоту та спустошеність.
За це тебе кохаю…
Пишу поезії на крилах метеликів,
Кличу тебе до себе осінньою піснею,
Ховаюсь на сторінках блокнотів,
Нишпорю в почуттях,
Черпаю натхнення.
Ти з моєю музою дуже далекий.
Може вас познайомити?
***
Двоє хай будуть удвох
У кімнаті де повно світла
Де місяць, де зорі,
Де вітер кохає фіранку.
Не говори, що любиш найбільше
Каву із цукром, з вершками, чи просто
Мовчи, слухай ніжність
Відчуй її шепіт на тілі
Мовчи. Просто слухай…

***
По шклі біг дощ.
Потім по підвіконню
А далі по моїй щоці лились вже сльози.
Дві шсклянки я заповнила сльозами
Дві шсклянки…
А вони були пусті до болю.