Художник

Паперу, пензлів та часу

Прохав би тільки я у долі,

Щоб те що світом понесу

Не зникло думкою юдолі.

Спливають сплавом без кінця

Думки натхнення мовчазного,

В картинах цих живі серця

Душею завжди молодого.

І все це ллється через край

Та сірі будні розфарбує,

Десь чути пісню диких зграй

Невже це серце не турбує?

Крамниці щястя і міста

І мрій одвічнії тумани... 

Почалось з чистого листа, 

Продовжується  зі снами.

Там сонце злякано спішить

І ніч у дверях вже чатує,

Ну зачекай хоч тільки мить

Тебе хай пензель домалює.

Та все піддалось течії

І знову дух лиш переймає

Зробили руки це чії?

Де контур наче дні ковтає.