- Не спіши мій любий сину – Промовляє мати стиха: - Відтягни іще хвилину, Посиди, не було б лиха. Тобі йти життя шляхами, Бачить щастя і незгоди Не забудь лиш батька й мами. Мо, не буде вже нагоди, Розказати це словами, Як в душі пече тривога, Як це болісно для мами… Не забудь дитино, Бога! Він для тебе все на світі, І порада й порятунок, Він і шлях, тобі освітить, І душі твоїй - притулок.
поки читала Ваш вірш - згадала дві пісні: "Рідна мати моя" і "Чом ти не прийшов" ...і як відповідь на другу прозвучало "Я іду. Я вже в дорозі." отакі асоціації а взагалі вірш сподобався
Вибігло дитинство Юність зустрічати , - Не кватся,синочку,- Вслід гукає мати, А синок не чує, Ще хуткіш пустився, Ось вона вже юність, Він з нею зустрівся.Це рядочки із давно написаного мною вірша,адже юність завжди кличе в дорогу,творчих вам успіхв ,Іванку,хай щастя завжди крокує поруч з вами.
Де мене роки навчать Виділятись у окрузі...Як це мудро звучить з ваших юних літ.Змістовно і життєво,а все інше виправиться.Головне на мій погляд,щоб вірш був наповнений життям і душею,все інше відкорегується з часом.Мені сподобалось.
Гарно, я б сказала патріотично, відразу нагадує "Пісню про рушник". Зачепила фраза:"..Я мушу йти, доки буду тільки в змозі, треба втратити й знайти.." Натхнення вам
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")