Десь-колись, давним-давно, Сів горобчик на вікно. Заглянув до нас тихенько, Попросивши крихтів жменьку. Відчинили ми віконце, Зазирнуло до нас сонце, А горобчик не летить, Все сидить і цвіріньчить. За відвагу ось таку, Дали крихтів смільчаку. І від-тоді, з того дня, Ми годуєм горобця.
|