Коли я був ще у садочку,
Сидів не раз і у куточку,
І після раннього купання
Зустрів найперше я кохання.
Було їй п’ять, мені чотири,
Не мав ні авта, ні квартири,
Вона була ще незаміжня,
Та то моя любов тодішня.
Я не писав іще куплети,
Носив їй масло і конфети,
Ну і вона мене кохала
І навіть раз поцілувала!
Але прийшов до неї інший,
За нього точно був я гірший,
Бо то прийшов до неї тато
Із дитсадочка забирати.
Вона мені розбила серце,
А я розбив її люстерце,
І не конфет, а з маком дулю,
Нічого більше не дарую.
Таке от перше те кохання,
Що принесло розчарування,
Мораль історії ж така:
Не трать бездумно п’ятака.
|