Я часто згадую дитинство, Медовий присмак на губах, Не знала болю й лицемірства, Бабайка був найбільший страх.
Любила маму цілувати, Тікати з дому до ставка, Зелені яблука жувати Й за чуба смикати Славка.
Бешкетувала і сміялась. Гусей дражнила у садку, І на козі верхом каталась, А потім гралась в холодку.
Скоріше вирости хотілось, І крала в мамки чобітки, І на підборах шкандибала, І бабські слухала чутки.
Сьогодні ж хочеться дитинства, Домашній спечений хлібець... Не боротьби, не верховенства, А чистих, сонячних сердець! 16.11.2011 ©Любочка Паламарчук
|