Всі мої таємниці з презирством даруєте всім,
Або кличете в гості туди, де насправді мій дім,
Не здаюсь, бо давно я вже звик до лялькових подій,
Що, ціляючи в душу, мене спонукають до дій.
Навіть впавши в болото болотом людина не стане,
Найболючіша рана боліти колись перестане,
Те, що сльози давало, чіпляє тепер тільки губи,
Розчинившись у посмішці, я покажу свої зуби.
Надто швидко ви ставите крапку на тім, що не згасло,
Я тепер розумію, давно мені стало все ясно,
Знову бачу я шлях, забуваю про спрагу і втому,
Вам пора вже тікати, бо я повертаюсь додому.
Сонце ще не погасло, і далі веде по дорозі,
Мої рими покажуть, я знову боротися в змозі,
Доки в венах тече, доки в грудях калатають миті,
В мене порох знайдеться, бо вчинки мої не зариті.
А пошкоджені крила літають, вони заростуть,
І зимові дерева весною ще раз зацвітуть,
Голос кличе мене, я руками хапаюсь за зброю,
Повертаюсь додому. Я знову готовий до бою.
| 
у Вас 
0
