Українцям-добровольцям
з Мараморощини
В гардеробі століть
Закривавлена шинель лежить,
а матері клянуться
(Серця їхні від болю рвуться),
Що не будуть
Дітей більше родити,
Бо не можуть воєн заборонити.
Поміж стукотом копит,
Поміж пострілами рушниць
Чути стогін матерів,
Чути плач удовиць.
Поміж гуркотом танків
І літаків
Чути плач сиротинців
і прокляття батьків.
О, Боже, послухай плач вдовиць.
Й зітри сльози з їхніх лиць.