Світлій пам’яті моєї матері Гафії Трайсти (Ретішки)
Бавовняну сорочку мати вишивала
Кольорами щастя мені, синові своєму.
Цілі ночі з голкою в руках не спала
Щоб вдягнув я сорочку в Неділю Святу.
Я вдягнув сорочку, як весну, зацвілу,
Мати посміхнулась радісно мені...
Я пішов до церкви на Святу Неділю,
Як весело і гарно було на душі.
Бавовняну сорочку – естафету долі –
Щороку вдягаю, бо мила ж вона,
Лиш кольори щастя чомусь сумно голі.
Йде свята неділя, а матері нема...
Відтоді я сорочку ту постійно ношу,
Бо вона – вічний скарб душі моєї.
Вдягайте сорочки, вишиті матерями.
Я вас прошу!
І будьте щасливі, наче Прометеї!