Дивлюся в дзеркало

 Я знову в дзеркало дивлюсь на себе,  

А бачу в ньому мамине лице:  

Останній погляд,як осіннє небо  

І  усмішка печаль мені несе.    

Все більше перетворюється в мудрість  

Років моїх вагоме надбання.  

І сум плечей, й минулого минучість  

 Прийшли не зразу і не навмання.    

Дивлюся в дзеркало і розумію:  

Все більше схожа на матусю я.  

Боюся схибити, бо ще не вмію  

Так жити, як колись вона жила.