Кримська Таїс
Замовкни щастя! Сплачене ти сповна!
Сум’яття снів ти силоміць затисни
І світло, що не сяє поряд з сонцем,
Ти подаруй світанковій Селені…
Секунди, барви слів яскраво жовті…
Чому ти не рахуєш чорні ноти,
Що стали на рядках твоїх сльозами?
Тому що я щаслива… Свою цноту
Залиш рожевоперстій темній Еос…
Ти недосяжна, неосяжна, славна!
Сьогодні – сон, а завтра – бруд і сталість…
А сутінки залиш собі на старість,
Вони покриють сивим темні скроні…
Olhe, podia dizerme como se vai ate amanhecer?
(Підкажіть, будь ласка, як дійти до світанку?)
Спитай у ластівки дорогу до світанку,
Коли настануть сутінки у снах,
Коли світитимуть стожари до останку,
Коли згадаєш знов зимовий страх…
Спитай у райдуги дорогу до прощання
Вона розкаже різнобарв’ям мов:
Коли червоний колір – то кохання,
Коли яскраво-жовтий – то любов…
A Cliente Tardia
(Пізня відвідувачка)
Чи ти чатуєш? Чи тавруєш чари?
Чи обіцяєш цвяхи для зап’ястя?
Чи мрієш? Чи мережиш сни у мари?
Чи вишиваєш щем на шовку щастя?
Чи ти чекаєш? Чи чеканиш мрії
У мерехтливі марева-монети?
Дві дай мені – я покладу на вії,
Коли розтануть темні води Лети…
| 
у Вас 
0
