Симфонія смерті

Упала береза. Камінь заплакав.
Загинув десь в горах останній вівчар.
Голос трембіти світ перелякав...
Ой, що це за диво?! Ой, що це за чар?!

Холодно стало відразу на світі,
Сум пустує по голих верхах.
Симфонію смерті грають трембіти,
Вечір приносить з собою лиш страх.

По темних дібровах вітер кочує
І голос Марічки, що кличе: «Іва-а-а!»
На жаль, вже запізно, Іван не почує,
Бо віру втратив назавжди в слова.