Встань, Тарасе, подивися На народну зграю, Як ті жаби в очереті Всяк своє співає. Вже ті кляті супостати так напанували, Що країну мов куріпку всюди общипали. Ой коли вона наступить, Тарасе, та воля, Коли людям українським Посміхнеться доля?! Коли працю ми примножим собі на пошану, А не панам депутатам, Що живуть обманом. Тягнуть неньку Україну Лебідь, Рак та Щука, Те, що добре депутатам, Для народу - мука. Дали їсти, дали пити, Пустіть ночувати, Дайте дітям, ще й онукам, Вийдіть геть із хати. Отакої ! Хрест нелЕгкий, Нам його тягнути, Бо забули вже обранці, Божій карі бути...
П.Валентино, таки все залежить від вихованості. Недарма й приказка така є- пусти порося за стіл, то воно й ноги на стіл. І ще одна: з вовками жити- по вовчі вити. Тому нікому не дозволяйте ставати господарем у вашій оселі.Нехай щастить і дякую за прочитаний вірш.
Напевно, таке викриття плям на тканині життя в Україні є потрібним, виправданим. Вірш такого ж розміру, такої ж ритміки, як "Заповіт" Т. Шевченка, який українці, на жаль, не спромоглися поки що втілити в життя...
Марічко, не знаю, чи сподобалось вам прочитане, але чомусь захотілось сказати народною мудрістю: говорили, балакали- сіли та й заплакали.Певно, ми можем небагато і толку може з цього мало, але чесно- дістали ці безвідповідальні базарні балачки.Дякую за коментар.
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
0
