Знаєш, брате соловейку, Душі в нас співочі, Як зачую твою пісню, Станом затріпочу. Полетіла б...крил не маю, Що людина може?! Заспіваю, ти послухай, Серце сум тривожить. Якби ж то я , соловейку, Таки крила мала, Полетіла би до Бога, Питатися стала: -Як нам, Боже, рай у хаті своїй будувати, Щоби діти не хворіли, Не страждала мати. Щоби кожен, хто з душею родився на світі, Дбав про світле і хороше, Став прикладом дітям. Щоб знання нам відкривались, Розум був в пошані, Владу- мудрим і достойним, Хоч би й в свитці драній?! Вірю, брате соловейку, Так колись і буде, Тільки житимуть на світі Тоді інші люди. Світле слово, мов зернина, Нехай проростає, Добрим людям в цілім світі жити помагає. Заспіваймо, соловейку, В унісон, мій друже, Бо люблю я твою пісню українську...дуже.
Дякую, пані Катерино, що не оминаєте мене увагою.Радію, що вірш припав до душі.
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
та
у Вас 
0
