У селі моєму пахне м"ятою, Грушами достиглими в саду, Чорнобривцями під батьківською хатою І корінням пращурів в роду. Пахне у селі п"янкими зорями, Колосом дороднього зерна, Де світанки росами озорені То простори рідного села. Вабить у село коріння пращурів І грибні дощі, і зорепад І мені ніколи, і ні за що вже Не забути той квітучий сад.
В село я закохана з дитинства,тому що там народилася і виросла,але вже багато років я лише гість у своєму селі.Приємно,що вам цей вірш теж навіяв солодкі спогади.Дякую.
Гарний вірш. Мабуть всі вихідці із села мають таку ностальгію, але мова зараз не про те, а про розмір, який і третій строфі не збігається з розміром всього вірша.Не для образ.
Ну що ви, Катерино,які образи.Мені приємно з вами спілкуватись і почути думку професіонала,адже, тільки спілкуючись, ми набуваємо нового досвіду.Мені важлива думка кожного,хто читає мої вірші.Дякую.
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
leskiv: Дякую за коментар. Вони не дурні, їх так "оболванила" їхня рашистська пропаганда,що витверезити їх можна лише з допомогою зброї. Інакше не зрозуміють, не дійде. Це як у фашистській Німеччині
та
у Вас 
0
