| Стоїть самотньо під сосною жінка, Тихенько сльози котяться з очей, Вона від щастя плаче,бо сьогодні, Великий груз,упав з її плечей.
Вона про це лиш тільки-що дізналась, Що син її,(він зовсім не вставав) Піднятись зміг,вона листа дістала, Який він власноручно написав.
Він написав:" Матусю не журися, мені вже легше, вдома добре все, ти повертайся , рідна,не барися, скоріше приїзди,лишай усе."
Біда заставила поїхать з дому, Вона хотіла сину помогти, А тут молилась Богові Св"ятому, Щоб він поміг його уберегти.
Бо син її,після важкої травми, Роки лежав,надії не було, Що він ще встане і піде ногами. І що живим застане ще його.
Стоїть весела під сосною жінка, Схвильовано від щастя промовляє: "додому треба телеграму слати, "чекай синочку,завтра виїзджаю.""
| 
у Вас 
0
!!!
