Дівчино З мого сну Стоїш так близько Біля мене Коло моїх скронь На відстані Десяти вітрів Однієї зірки Тієї самої На котру споглядають Наші з тобою вікна Та мрії Твоє волосся Пахне лагідно Колоссям дозрілим Повним золотого зерна Пшеничного Між котрим Недовірливо перешіптуються Бджілки твоїх очей З відблиском неба На крилах О скільки ще Будеш стояти Напружуючи Свій подих Як сарна Що може сполохатись Від кожного шороху Від мого Несміливого руху Скільки ще Будеш подібна До бруньки Котра ось-ось відкриється Й запахне Бузком Й спокійною свіжістю Дівчино З мого сну Що стоїш так близько Ген-ген за цим снігом Що зачав вже танути Я далі чекатиму Коли вже вітри Нарешті зміняться А зірка стане нам Тихим спільником Терпеливо очикуватиму Коли втомишся Від своєї полохливості Коли ти нарешті Розквітнеш І я одного ранку Нап’юся до спяніння Запаху Твого дозрілого Волосся
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
leskiv: Дякую за коментар. Вони не дурні, їх так "оболванила" їхня рашистська пропаганда,що витверезити їх можна лише з допомогою зброї. Інакше не зрозуміють, не дійде. Це як у фашистській Німеччині
та
у Вас 
0
Радію, що Вам сподобалось!
Писав теж затамувавши подих:)!