Чи ти знаєш коханий, Небо зорями плаче, Серпень в косу тугу, Заплітає жнива. Я на зірку гадала, Що нам віщує осінь. Он вона покотилась, Бовт у воду, й нема…
Він: Що я мушу зробити, Щоб журба твоя зникла. Глянь, жевріє потроху Промениста зоря. Буде новая днина… Подивись, як радіє Пелюсткам сонцеоким Вся навколо земля!
Вона: …Пелюстки. Чи згадаєш?
Він: Так, тобі я поклявся, Як ми братися будем, Застелять рушники. Золотаву доріжку До самої калитки Тобі кину під ноги Троянд пелюстки.
Пройшло трохи більше 3-х місяців. Лікарня. Біла палата. Вона і лікар.
Вона: Чи то може наснилось… Море, зорі, світанок… (підходить до вікна, здивовано…) Жене вітер хмаринку, Смутком б’є у вікно… (щось пригадує) Його очі так звали, Пальці ніжно тремтіли… (зітхає) Відчайдушне кохання! Як це було давно. Розпліталися коси, Зорі з неба зривались, В поцілунках гарячих Шарілась земля… ( в мить пригадує й звертається до лікаря) Лікар, лікар, скоріше, Я так довго чекала. Хай мені принесуть Моє миле дитя.
(Звертається до санітарки): Маріє, приберись, тільки тихо. Бачиш, спить бідолашна, (в розпачі) Що ж нам далі робить? Як сказати дівчині, Що не зможе однині Вона доньку чи сина Вже ніколи родить.
Санітарки: Марія: Заспокоїлась бідна. Привезли нетямущу. Витравляла дитину Самотужки, дурна! Та не знаючи діла Отаке наробила, Що ще б трохи і Богу Душу вмить віддала!
Світлана: А чому до лікарні не звернулась одразу? Адже в двадцять вагітна – Вже тепер не дива. Заплатила сто баксів І вчора була грішна, А назавтра зібралась І пішла чепурна.
Марія: Як так можна казати, Адже в тебе є донька, Чи її не спіткає Отакая біда! Буде жити, кохати… Все лишень вполовину. Без дитини те саме, Що сама сирота.
Світлана: Годі клеїти дурня! Зараз все продається! З часом скаже спасибі, Менше клопоту, дзусь! Почуття і чесноти, Ніби хтось їх цінує… Зараз вийду в шинок І бистренько вернусь.
(Трохи згодом у підсобці) Світлана: Наллємо по три чарки, За невдале кохання, За невинну дитину, За безбожне життя. (Випиває). Чи ще довго, скажи ж бо Нам цю лямку тягнути, Радше шворку на шию, І піти в небуття… (випиває вдруге) Наче й волі немає: Дім – робота - по колу: Платять дуже замало, Ледве зводиш кінці. Чоловік випиває, Донька тілом торгує, Навіть Бог зазирає, Що лежить в гаманці.
Марія: (Забирає чарку) Годі рюмсати й пити, Ми для Бога всі рівні. Досить. Гріх випивати, Краще в церкву іди.
Світлана: Що я там позабула? Нас ніхто не почує Все - слова беззмістовні, Отії молитви…
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
та
у Вас 
0
