Колись настане ясна мить,
І я полину в синє небо,
Душа життям переболить
І буде вільна. Що ще треба?
А ви не плачте на землі-
Я буду в небі проживати.
Серпневим днем пройду дощем,
Щоб тугу з серця омивати.
Вночі я зіркою впаду,
До ваших ніг, в холодну весну,
Душі у котрий раз торкну,
І знову в пам’яті воскресну.
| 
та
у Вас 
0
Дякую!!! І за нагороду теж...