Ще вчора сонечко світило
І навкруги було так мило,
І тепло, й радісно. А нині
Туман клубочиться в долині.
Стоять дерева в сірій млі,
Аж від верхів’я до землі
Вологою усі покриті,
У тишині несамовитій.
Гнітюча тиша, мла ранкова
Пронизують усе навколо.
Все тіло сирість огортає,
Аж до кісток вас пробирає,
Повільно проникає в душу
І почуття найкращі глушить.
Лаштує на мінорний лад -
Різкий погоди перепад.
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
Ludmilka: Так! На все треба час! Час усвідомити, відчути, що життя і події не обов'язково руйнують тебе, часто вони просто випилюють в тобі найкращі грані як в діаманті!
у Вас 
0
Котів люблять тільки хороші люди!:)