|
|
Критика
| |
| oduvan4ik
♀
| Date: Чт, 16.05.2013, 21:58 | Message # 16 |
|
| Я також не проти критики, пане Іване. На мою думку, вона має бути виваженою, мудрою і толерантною, як Ви і зауважили у своєму останньому повідомленні. Критик - це мудрий і досвідчений порадник (ним може бути і друг, і творчий наставник), який вкаже на похибку і скерує автора у правильному напрямку. Мені в житті також трапилися мудрі і розсудливі творчі люди з великим багажем знань за плечима. Вони багато чому навчили мене і я їм за це вдячна. Ця наука пішла мені на користь завдяки гуманності та толерантності моїх творчих вчителів, а не показному самолюбству та пихатості, якими послуговуються деякі шановані автори.
Чимало мудрих та виважених порад і настанов дійсно допомогли авторам розвиватися і вдосконалювати свої поетичні навички. Адже досконалості немає меж і всім нам є чому вчитися і є куди рухатися. Головне - не нав'язувати авторові свою думку досить грубо і промовисто. Якщо поет згоден із зауваженнями іншого автора, значить він дослухатиметься до його думки. Якщо ні, то це його право і не можна за це осуджувати чи вимагати абсолютної покори.
Хвалити варто, але похвала повинна бути заслуженою. Тоді вона дійсно корисна. Часом похвала служить і стимулом для подальших творчих пошуків та самовдосконалення.
|
|
|
|
|
| LedyDelfin
♀
| Date: Чт, 16.05.2013, 22:06 | Message # 17 |
|
| ...чи дозволили б Ви оперативне втручання у ваш організм - хірургові, у якого був би "глибокий траур" під нігтями?.. думаю, ви мене зрозумієте... впевнена, що зрозумієте...
ЛИЦЕМ ДО СОНЦЯ...
|
|
|
|
|
| LedyDelfin
♀
| Date: Чт, 16.05.2013, 22:13 | Message # 18 |
|
| пані Наталю, хоч моє запитання опинилося під Вашим текстом, я зверталася до Вашого "візаві"... власне - відповісти на нього може кожен, ХТО ПРОЧИТАЄ І подумає...))) сподіваюся, Ви ще не встигли сильно подивуватися такій несподіванці від мене?...)))
ЛИЦЕМ ДО СОНЦЯ...
|
|
|
|
|
| malovana
♀
| Date: Пт, 17.05.2013, 08:00 | Message # 19 |
|
| розумію, що таке критика і критиканство як філолог і трохи пишуча людина, вважаю критику корисною і необхідною, якщо мені порекомендують щось в будові, в змісті, в правописі - це на рівні коментування. а ось на рівні, що хтось про когось надумає, уявімо, написати літературно-критичну статтю, то вже його право, адже ви (я) висвітлили свої твори спільноті і повинні розуміти можливі результати.
і не варто висміювання, скандали змішувати з критикою, вони,як і критиканство, знищують особистість і поета...
конструктивна критика вітається
|
|
|
|
|
| malovana
♀
| Date: Пт, 17.05.2013, 09:25 | Message # 20 |
|
| розумію, що таке критика і критиканство як філолог і трохи пишуча людина, вважаю критику корисною і необхідною, якщо мені порекомендують щось в будові, в змісті, в правописі - це на рівні коментування. а ось на рівні, що хтось про когось надумає, уявімо, написати літературно-критичну статтю, то вже його право, адже ви (я) висвітлили свої твори спільноті і повинні розуміти можливі результати.
і не варто висміювання, скандали змішувати з критикою, вони,як і критиканство, знищують особистість і поета...
конструктивна критика вітається
|
|
|
|
|
| karas
♂
| Date: Пт, 17.05.2013, 10:37 | Message # 21 |
|
| Я хочу критики, критики на межі суперечок, критика – це поступ,життя, це
навіть стимул.Може я вже писав,але напишу ще раз один мудрий вислів(не пам’ятаю
вже кого, і може перефразую) – критика , як і хвала – це іржа – яка благородний
метал не розїсть , а з поганого не залишить з часом , нічого. Над цим варто
задуматися кожному.Мене постійна критика, здебільшого побудована на заздрощах,
хамстві, знищення моєї душі, хамстві ,облуді і всього такого злізного і неправдивого
– не зїла , бо виявилося що я не з простого металу( я не хвалюся, але так собі
думаю), і тому я пригадую як закалюється людина – згадайте як звучить пісня в
совєтському фільмі «собака на сіні»,яку співає Боярський – і в жар і в холод ,
тоді народжується сталь булатна , яка роздроблює навіть камінь(
заздрощів,наприклад)- чи це не правильно, коли людину кидають в жар зради, в
жар неправди чи брехні, а потім обливають холодом заздрощів, чи не народжується
справжня людина.Всі пам’ятають не видуману історію про капітана Маресьєва, льотчика
, який без ніг , наперекір усім – ще керував літаком… Таких історій дуже
багато, може часом і спеціально видуманих.Але суть одна – лиш в постійній
боротьбі за правду – людина вдосконалюється , як писав Франко – лупайте сю
скалу, нехай ні жар ні холод не спинить вас.
Найгірше у житті , це не вороги,які є і завжди будуть, як писав один (знов не пам’ятаю хто) видатний – добре що
в тебе є друзі, але скажи хто твої вороги , якщо людина не має ворогів ( явних
чи прихованих) – це вже може не є погана людина, але підозріла,бо людина не
може всім НІКОЛИ ДОГОДИТИ.Згадати хоча б Ісуса Христа – який народився і все
життя був найчистішим усього цього всесвіту – і хіба Він всім догодив ! А ким
Він був, а ким ми є ? «хай божеволіють конають – нам своє робить» писав наш
відомий поет.Я коли був молодим,вчився у Львівському музично-педагогічному
училищі до нас приходив вже покійний ,і вже тоді дуже старенький Людкевич – і він
так розповідав про критику – запам’ятайте – не треба хвалити навіть генія, не
те щоб когось набагато меншого, навіть якщо він Паганіні, я грає найкраще
всіх,але і йому слід говорити такі слова (він тут наголошував як потрібно бути
правильним педагогом) – скажіть цьому генію таке – у тебе(вас) все дуже
красиво, ви виконуєте дуже чудово,але ось , в цьому місці , ви заграли
невпевнено цей звук, а там не виконали якийсь нюанс, а там було трішки фальшиво
, - пам’ятайте ,казав він – це не прискіпування, це не фальшива заздрість, це
стимул до покращання, треба тільки сказати делікатно,бо він все ж таки визначна
особистість, але і його треба трішки опустити на землю щоб він не зазнався.—Тобто,
вмілий педагог(а він завжди повинен критично ставитися до учнів) вміє поганого
піднести , а доброго опустити. – пам’ятайте , продовжував Людкевич – не всі
учні є добрі, тому не треба їм відбивати бажання покращуватися, і так само як і
для сильного , треба слабшим говорити , так – ви там і там заграли погано, там
будо дуже фальшиво, там не виконали того і того, але , мене захоплює те що ви
трішки виросли в звучанні, ваш звук покращався, у вас підвищилася відбація… ,
тобто, - продовжував він – треба його піднести в його очах, хоч трішки,хоч
небагато, щоб ви не тільки не скосили його бажання, а піднесли бажання до
вдосконалення.Вміння піднести і вміння опустити – це правильна ціль педагога
(критика і оцінювача).- пам’ятайте ,- продовжував він – щоб бути
педагогом,(критиком) треба дуже багато вчитись, а коли ви навчаєтеся
педагогічно- критичної майстерності , ви навіть навчитеся вчитися у своїх
учнів, бо учні також учать.
надія-крок до майбутнього
|
|
|
|
|
| oduvan4ik
♀
| Date: Пт, 17.05.2013, 13:42 | Message # 22 |
|
| Критика на межі суперечок - звісно, це нормально. Адже, коли автор не згідний із зауваженням, він має право сперечатися і його опонент також. Але все це повинно відбуватися в розумних межах. Та коли Вам з піною в роті молодий поет (запеклий шовініст, який пише і спілкується виключно російською мовою) вперто доказує, що ваші вірші "дерьмо и неприкрытое графоманство", бо він буцімто добре розбирається в українській поезії і знає, що саме потрібно сучасному читачеві, то чи захочеться Вам і надалі вислуховувати подібні зауваження і продовжувати такі суперечки? Сумніваюся. Бо це була чистої води провокація. Але він і його друзі вперто доказували мені, що це і є справжня критика і що вони висловлюють думку читацького загалу. Чи загартувало це мене? Навряд...Хіба що розчарувало. Я винесла урок з цієї провокативної суперечки: в сучасну поезію "лізуть" всі, кому не ліньки. Якщо не виходить привабити читача своїми геніальними (як їм здається) віршами, то в хід йде все, що завгодно - в тому числі скандали, провокації і демонстративне повчання. Для таких молодих авторів (і не тільки молодих, є серед них і зрілі люди) поезія - це своєрідна субкультура і можливість яскраво заявити про себе, не гребуючи нічим. Не вийшло написати цікавий вірш, не увінчалася його поезія успіхом і амбіції виявилися порожніми, як він поведеться? Звісно, спробує показати себе з іншого боку - в ролі скандального критиканта. Бо що він іще вміє? Говорити, говорити і говорити. В тілі вирує надлишок енергії, то ж треба десь її реалізувати. А якщо ще й є підтримка друзів збоку, то гуртом і батька легше бити. Насядуть всі і починають клювати з усіх боків, хто більший шматок плоті відірве від своєї жертви.
Не хочу я такого гартування. Вважаю, що таким крикливим нездарам не місце у мистецтві. Бо мистецтво - це духовна скарбниця, а не бруд, скандальні провокації і базарний лемент.
Уявіть собі полотно художника. Якщо комусь із шанувальників художнього мистецтва раптом не сподобалася картина, він же не візьме в руки пензлик і не кинеться наносити на готову картину якісь штрихи, яких, на його думку, там не вистачає. Правда? Поезія - це те ж саме художнє полотно, тільки написане словами, а не фарбами.
Я тільки "за" підказки і мудрі поради від компетентних творчих людей. Вчімося на протязі всього життя, бо нам це тільки на користь. І дякуймо долі за те, що на нашому шляху трапляються такі мудрі і толерантні педагоги. Але я не "за" скандальні суперечки та плювки в душу автора. Мене це не гартує, а підрізає крила. Тому, поважаймо одне одного (хоча б у межах мистецтва, бо там не місце базарним скандалам).
|
|
|
|
|
| Мурашка
♀
| Date: Пт, 17.05.2013, 14:21 | Message # 23 |
|
| Коли берешся критикувати,то запитай автора чи потрібно це йому,а також подумай,
як може вплинути твоя критика на психологічний стан людини (це дуже важливо).
|
|
|
|
|
| natalka7474
♀
| Date: Пт, 17.05.2013, 22:48 | Message # 24 |
|
| Повністю згідна з панею Галиною,(Мурашка, )-адже слово може як вилікувати, так і вбити. То ж давайте будемо толерантними у виборі слів.
У всьому світі хай спокійно діти сплять,
І хай не будять їх ні танки, ні гармати,
Хай їх оточує любов і благодать,
А поруч з ними завжди будуть мама й тато.
© 2014 Н. Хаммоуда
|
|
|
|
|
| LedyDelfin
♀
| Date: Сб, 18.05.2013, 08:21 | Message # 25 |
|
| ...що ж, висновок напрошується сам собою - ті, хто потребує порад і зауважень (навіть таких порожніх, смакових і не конкретно-загально-розмитих, які найчастіше звучать і видаються за "критичні зауваження") - мають стовідсоткове право на таку співпрацю з колегами по сайту - мають право їх(зауваження) отримувати...
хто втручань і підказок не потребує - мають таке ж саме просте право подібного не отримувати... тому - залишається звернутися до пана Василя з пропозицією - додати (за технічної можливості) у "анкету" "публікації твору" ще один інформаційний рядочок - "НА РЕДАГУВАННЯ", скажімо... хто хоче допомоги - просто активізує при завантаженні вірша цю "бірочку" і колективний розум включиться до співробітництва... я й сама порадила б часто колезі якісь поради, знавши, що автор того справді потребує... треба, звичайно, щоб пропозиція автора до редагування його твору була помітною - як рубрика ніби...
якщо ж така пропозиція - поредагувати - не активована автором, то це означатиме, що він (автор) вважає свою роботу цільною і завершеною, чи те, що право на редагування він залишає за собою... от і все...
ЛИЦЕМ ДО СОНЦЯ...
|
|
|
|
|
| oduvan4ik
♀
| Date: Сб, 18.05.2013, 13:05 | Message # 26 |
|
| Слово Ігоря Стожара:
Хочу подякувати панові Василеві Гонті за репліку у мій бік і одночасно підправити його. Я просив тиші у обговоренні не по причині небажання її чути чи знати. Ні! Тільки з етичних міркувань, бо деякі із згаданих творів, що несли мітку з проханням: читати без відгуків і критики, були дуже і дуже тонко-емоційні.
Приклад: вірш «Голод» активно обговорювався і редагувався у закритому режимі. Навіть будучи начитаним у Ютюбі, він неодноразово змінювався. Зауваги робили(без імен): редактор-коректор СУМО «Словник.ЮА», коректор нового (останнього) видання «Російсько-українського словника». Після їх втручання були зроблені серйозні зміни.
Закцентуюсь на пости Валентини Савелюк, що вносять ясність у види і підвиди критичних, або схвальних форм заяв, з прагнення демонструвати автору ставлення до його твору.
А ось бажання змінити, коректувати морфеміку, будову і загальний зміст, повинно супроводжуватись не тільки тактовністю, розумінням змісту, а і хірургічною тонкістю. Бо навіть дрібна пунктуаційна неточність, недоречність можуть знизити цінність твору.
Згоден з Наталею Данилюк. Не буде об’єктивного критика класичного стилю людиною, що пише в неостилях, або взагалі - далекою від літературної ниви.
Я вчився хитрим чином дихати, щоб збагнути зміст Франкових сонетів, деяких складних за будовою віршів не менш талановитих сучасників.
Тобто не механічно читати, а відчути його. Ось після таких тренувань мені відкрилась брама розуміння чужою душі. Я навіть можу з певною долею ймовірності стверджувати, що автори у момент створення вірша, вартісного, а не римованки про: праску, мило і про роги, що шукали собі ноги, можуть перебувати у ступорі, плакати, сміятись, якось по іншому себе вести під впливом емоційного «приходу». Тому - не дивно,
(1) при написанні допускаються ті чи інші стилістичні помилки, хиби граматики, вади пунктуації.
(2) По намалюванні канви, повинна наступити друга фаза - самокритика, у якій із сирої глини у формі глека створиться чудова амфора, або за браком талану твір бракується, йде у скриню тих самих римованок, якими ми тренуємо пам’ять, слово, думку.
Чому я сприймаю критику і чому я її не сприймаю?
Раніше я навів приклад конструктивної критики, вірніше назвати її: допомоги фаховими спеціалістами.
Ось інший, від людини, що пише книги і посібники по римознавству. Тобто, також фахівця. Але, його часте нерозуміння творів, скажімо так, їх поверхневе сприйняття, породжує претензії у дуже амбітній формі. Добре це, чи зле? Любителям дешевого піару ці словесні полюції наче «масло на груди». Хоча, реальна їхня цінність - не більша вартості газетки, що висить у будиночку з сердечком у дверях.
Перейду на особистості.
Припустимо, що Наталя Данилюк запитає мене про те, чи інше у своєму вірші. Я з великою радістю висловлю свою думку і не тільки солодкаву, а і критичну її частину, з чітко прописаним баченням тих недоречностей, недоліків, помилок того чи іншого штибу. Але в той спосіб, що не спотворить твір, не знищити того, що є особливістю мови автора, стилю, що ліг у основу вірша чи прози.
Ось тільки біда в тому, що я й сам вчуся у Наталі. Довершеність її віршованих творів може слугувати прикладом досконалості.
Припустимо інше: я не розумію лемківської говірки, так що, це проблема автора? Я не зумію, прочитавши, Гаррі Поттера в оригіналі, але це не привід з люттю кидатись на авторку.
Тобто: у самокритичності, на моє глибоке переконання, криється відправна точка як для автора, так і для його літературного судді та адвоката.
Кожен з Вас у той, чи інший спосіб уже мав зустріч з любителями каламутити воду. Як на них реагувати? Ігнорувати, відбиватись, спробувати потоваришувати? Я не даватиму поради, а може, хіба маленьку: — Зростайте і зустріньте свою Удачу.
Я беру букетик квітів-слів,
І дарую своїм друзям, вам.
Post edited by oduvan4ik - Сб, 18.05.2013, 13:30 |
|
|
|
|
| karas
♂
| Date: Сб, 18.05.2013, 22:47 | Message # 27 |
|
| Я радий що багато хто зі мною як і погоджується , так само і ні . Наша різноманітна позиція - повинна щось збудувати і створити, тобто з усього повинні бути зроблені висновки . А будь який автор чи поезії, чи музики, чи малюнків, чи взагалі кожна творча людина, тавіть та що оформлює квіти у квітнику у себе дома чи десь на значущому місці, повинна бути готова і до зауважень, і до аналізу, і до підказок, і ясно до критики.Попередньо писалося кимось що автор повинен давати згоду на критику його творів , ясно , якщо він дуже вперто хоче тільки щоб хтось хвалив його і славив - це можна робити (я перечутую чи не всі кометарі, і таких там відписок, пустої хвали , дуже багато), але це проблема автора який не розуміє те що я вже попередньо писав.
Мені приходиться дуже часто виступати ( я концертмейстер в музичній школі) виступаю і на обласних і на республіканських і на міжнародних конкурсах, ) то ж я як міг вдосконалилися до рівня міжнародного якщо б мене деколи і несправедливо критикували, підправляли ... я б залишився у місті таким собі маленьким музичним недоростком, я не кажу що я великий спеціаліст, від мене на роботі є набагато сильніше , але мене беруть за те - що я стабільний , граю без зривів і на мене і учень і викладач може покластися і довірити деколи такі складні завдання , що я їх виконую на самому верху свого технічного вистаження, але я не можу підвести тих людей що мені довіряють.
Тому я на несправедливість - зовсім не реагую, ( і згодом вона припиняється , бо не вдається принизити мій рівень) і ясно кожній добрій пораді дуже вдячний.
Кожен хто себе будь де виставаляє як автор - повинен бути готовий до критики , хоч і деколи несправедливої.
В кожному виді мистецької творчості є свої нюанси.Я багато читаю критики різних поетичних сайтів, там суперечок стільки - на межі сильних образ, але тут вже вияснюється не тільки поетична сила автора - але і його вихованість, толерантність... Ви як би почули як багато з відомих поетів критикують, і якщо хтось серед них зустріне своїх кумирів, чи любимих поетів, то дуже засмутиться,почувши які вони бувають невиховані, часто навіть вульгарні , заздрісні , а деколи просто плюгаві.
Тут пішла суперечка про рейтинги і пониження.Я тут поки що не маю і не можу нікого оцінювати, але ж багато хто незаслужено комусь видає більший статус, а комусь роками його не дає , так само незаслужено.( я це не відношу до себе, для мене статуси , рейтинги особливої тяги не мають,бо це не головне).Може для багатьох має значення що він вже став другом, потім управляючим чи адміном, але більшість ( як я також читаю) згодом не виконують цей високий статус , який повинен вже щось для інших означати - АВТОРИТЕТ , РІВНЯННЯ НА ВИЩИХ , потім різнобока і різностороння допомога тим хто нищий рангом і т.д.
На роботі я як людина з великим стажем роботи ( 35 років) можу багато чого навчити тих хто набагато менше працює.Так деколи треба допомагати викладачам які мають мерший стаж але є по професійному рівні набагато від мене сильніші.Так само і тут на сайті.Я , наприклад, пишу вірші давно, але серйозно почав писати тільки тоді як знайшов цей сайт.І я надіюся що тут багато хороших в першу чергу вчителів в поезії, друзів по творчості і просто добрих людей, які можуть підтримуючи одночасно критикувати.Я саме так розумію - ПІДТРИМУЮЧИ КРИТИКУВАТИ,
надія-крок до майбутнього
|
|
|
|
|
| virchi
♂
| Date: Нд, 19.05.2013, 23:15 | Message # 28 |
|
| Цитата (Мурашка) Коли берешся критикувати,то запитай автора чи потрібно це йому,а також подумай,
як може вплинути твоя критика на психологічний стан людини (це дуже важливо).
Цитата (oduvan4ik) Хочу подякувати панові Василеві Гонті за репліку у мій бік і одночасно підправити його.
... Дивуєшся, чому не йде
Апостол правди і науки?
|
|
|
|
|
| karas
♂
| Date: Вт, 21.05.2013, 11:34 | Message # 29 |
|
| Коли я критикую будь де і будь кого , я не дивлюся на лиця.Просто стараюся ніколи відкрито, і тим більше відверто критикувати владу - за комуністів , мене б посадили, чи в псих лікарню... чи ще десь, а тепер за відкриту і відверту критику влади можуть не тільки покалічити, але і вбити.Якщо вбивають визначних людей , починаючи з Гонгадзе, то що казати мені маленькому.
Але тут, коли йдеться про моральність і принципи, я відкриваю будь який вірш, прозу - і пишу чесно і правдиво кожному, якщо я впевнений у своїх словах - то даю критику певному твору,а якщо вагаюсь...просто мовчу.
Але критики потрібно вчитися насамперед для того щоб самому збагачуватися і навчатися від інших, критик - це часто і вчитель і учень, бо якщо критикує слабшого - то він його вчить, якщо сильнішого - то вчиться від нього.Нажаль критикувати більшість з нас не вміє, через то , що більшість - просто пише те що на душі, і таким чином відпочиває.Але для пошуку істини і певних здобутків, хоча б для себе - цього дужі і дуже мало.В критиці можлива і конструктивна суперечка, бо як кажуть - в правдивій суперечці народжується істина.Від простого підтакування - "я задоволений вашим творінням" - ніхто особливо не виграє, а якщо чимось задоволений - то чи якоюсь частиною, формою викладу, естетикою сприйняття, чи іншим фактором . Адже поезія - це філософія в певних віршованих рамках , яка повинна чи щось змальовувати, чи чомусь вчити( це здебільшого як на мене) , або виражати думку над якою треба задуматися. Чому образність поезії, епітети, метафори ,порівняння ... і всі інші літературні прийомі так власниві високій поезії. Для себе я так визначаю - вірш - це переважно ясність і простість виразовості , де більш ясна і проста думка, а поезія - це сладна чи дужа складна побудова, часто і по формі і по далекоглядності і глибині змісту. Чому Біблія написана поетичним , а не віршованим словом, бо дуже часто в Біблії , в будь якій її частині , будь який вислів має такі глибокі підгрунтя... що диву дається... і дійсно - таке може дати лише Боже, а не людське надхнення. Ось тому дуже часто багато поетів пишуть тексти на біблійні теми. Я Б ДАВ ПОРАДУ ВСІМ ПОЕТАМ --- ВСІ ХТО ХОЧЕ ГАРНО І НАДХНЕННО ПИСАТИ, ПРОЧИТАЙТЕ ЩОРАНКУ БУДЬ ЯКИЙ УРИВОК З БІБЛІЇ --- І ПОБАЧИТЕ ЯКІ ПРЕКРАСНІ ТВОРИ НАРОДЖУЮТЬСЯ У ВАШІЙ ДУШІ. Там є і критика, там скільки всього... Що людського життя не вистарчить щоб все зрозуміти. ДАВАЙТЕ ВЧИТИСЯ ДОСКОНАЛОСТІ У БОГА.
надія-крок до майбутнього
|
|
|
|
|
| karas
♂
| Date: Сб, 25.05.2013, 08:06 | Message # 30 |
|
| Правдивий критик – повинен полюбити те що він критикує.Даремно , що це
можуть бути чи слабкі, чи погані, чи недосконалі, чи наївні , чи взагалі деколи
і непотрібні , чи недостойні критики твори .Якщо автор за допомогою свого
незнання даної теми , немає засобів для її представлення, але має сильний і
переконливо потрібний зміст, то критик повинен стати батьком-наставником,
другим я, копією, тінню автора .А коли все навпаки, і критик хоче «закопати»
непоганого , чи будь якого іншого автора , значить він не критик – він зависник,
заздрісник, і душевно хвора людина.Я , особисто , читаю зараз в інтернеті дуже
багато різних творів на різні теми.Дуже багато людей – просто , елементарно не
вміють висловитися, добре якщо це люди , які і не хочуть навчитися
висловлюватися, а вміють тільки ображати , виставляти на показ і чекають на
хвалу своєї недосконалості , то з ними все ясно.А як бути з тисячами тих , хто
хочуть, а немає того щоб їм підказав як краще будь що , навіть простий коментар
написати. Є тисячі добрих, хороших , досконалих авторів , які окрім себе нікого
не бажають знати , і не хочуть чути ніякої критики , НІЯКОЇ ! Вони варяться, як
кажуть, у власному соку, і не те щоб не вдосконалюються – вони погіршують свої
здібності і таланти.Я , по своїй професії музикант, постійна творча людина на
рівні лише музичної школи.Але я слухаю видатних музикантів – дивлюся на такі
нюанси щоб у них повчитися , і я виріс, трохи , по можливості і далі росту,
прислухаюся , слухаю і виконую всі добрі підказки , і я , хоча б , не стою на
місці, я розвиваюся, один раз менше, інший раз більше .
Для творчості – застій, варення увласному соку – це загибель !!! Кожна творча людина , будь якого виду
мистецтва, та і взагалі , творчість – це можливість щось гарне робити на будь
якому робочому місці, повинна знати – що вона , певним чином у кожному виді
діяльності , мусить себе виставити на огляд іншому.Хоче вона цього чи не хоче ,
але хтось – чи прилюдно, чи особисто, чи тільки для себе , її покритикує, і
зробиться для себе , згідно своїх знань того чи іншого предмету, певні
висновки.
Я вважаю дурні ті , що не хочуть вислуховувати думку інших.Кожна творча
людина повинна для себе зрозуміти одне – ми всі різні, один має рівень таланту –
лише на 1 талант, інший на 2 , а такі митці як Ліна Костенко, Василь Стус –
взагалі міряється на сотні талантів.Я для себе вияснив свій рівень, і намагаюся
його підтримувати, і тому не дуже сперечаюся про те хто я такий і скільки в
мене є талантів, і так ПОВИНЕН КОЖЕН ДЛЯ СЕБЕ , вияснити свій рівень.
Шкода що не всі такі речі , читають, розуміють , і їх власні амбіції
перевищують їх творчі можливості. А висновок напрошується один – вони ніколи не
стануть кращими, бо їхній зарозумілий застій заважає їм бачити свій талант
збоку.І не треба переживати за те що ми різні. Ми різні – і це прекрасно , хіба
можуть бути в садах тільки яблуні, а чому ще не груші, не вишні…Чому радуга має
скільки кольорів і всі вони прекрасні… Якщо ми цього не зрозуміємо, то гріш
ціна нашій творчості.
надія-крок до майбутнього
|
|
|
|
|
|
|
|
