|
|
Кохаймо бо ми того варті.
| |
| virchi
♂
| Date: Ср, 22.10.2008, 17:11 | Message # 31 |
|
| А вірш "Ностальгія" й справді гарний. "Душа жива" подобається набагато менше. Натхнення Вам! 
... Дивуєшся, чому не йде
Апостол правди і науки?
|
|
|
|
|
| flashadow
♂
| Date: Чт, 23.10.2008, 14:52 | Message # 32 |
|
| virchi, от чому коли душа болить, чи якось важко, то вірші краще виходить написати???
Сам не знаю.  Так хочеться при гарному настрої написати гарний віршик.
Та виходять більше самокритичні. Дякую за відповідь. Додано (23.10.2008, 14:52)
---------------------------------------------
Як на мене це складний віршик для розуміння, але все-таки закину його сюди. РЕКВІЄМ КОХАННЮ Було у мене щастя й минуло
А так хотілось ще раз відчути
Солодкі ті уста малинові
Вдихнути аромат тіла твого Для чого ж Бог дав кохання?
для чого нам треба терпіти?
все було так у нас казково
І можна було лиш захотіти... Приспів:
Не залишай сподівання
І не ховайся в куточок
Ця любов не остання
І не останній рядочок
Не залишай будь-ласка
Не залишай, не треба
Буде й у тебе синочок
Рожеві мрії й кохання. Ні, не кажи більш нічого
Не залишай примари бажання
Ми були зустрілись раптово
Раптово згоріло кохання Іскра горить й ятрить мою душу
Сльоза малює новий рядочок
Дивись вперед і тримайся...
Живою лишатися мусиш. Приспів:
тінь від яскравого спалаху
|
|
|
|
|
| Lesyanka
♀
| Date: Чт, 23.10.2008, 22:37 | Message # 33 |
|
| Сила волі
Серце коле, б’ється і тремтить,
Мов гороб’я те кволе в вирій хоче полетіть.
Але хтось поставив грати, мов залізний мур
І одному йому не розірвати Гіменея пут. Сонце хилиться в зеніт,
Топче осінь на порозі.
Четверть прожито вже літ,
Припорошить сніг невдовзі. Дайте волі, дайте сили
Розірвати ті окови.
Скільки днів мені лишили?
Дайте серце із соломи. Щоб згорати від любові
У прямому сенсі слова,
Щоб світились очі-зорі
І зникала б зовсім втома. Може стати хвилею у морі,
Що гойдає кораблі?
Може пташкою у лісі,
Що співає навесні?
Де ж узяти тої волі,
Щоб здійснити мрії свої всі? Сьогодні - лід, а завтра - сльози.
Минає рік, і все -„невдовзі”,
А за вікном уже морози
І серце плакати не в змозі. Додано (23.10.2008, 22:37)
---------------------------------------------
"Лицом к лицу лица не увидать. Большое видится на расстоянье." С.Есенин.
Post edited by Lesyanka - Сб, 25.10.2008, 13:44 |
|
|
|
|
| virchi
♂
| Date: Ср, 29.10.2008, 19:02 | Message # 34 |
|
| Пані Lesyanka, останні 2 стовпчики ніби вирвані з іншого твору, тобто на мою думку "не вписуються" у загальний ритм. Хоча й ритм у вас трохи кульгає. "Почистіть" риму - і все буде гаразд
... Дивуєшся, чому не йде
Апостол правди і науки?
|
|
|
|
|
| Lesyanka
♀
| Date: Чт, 30.10.2008, 17:23 | Message # 35 |
|
| Хотілось би вам заперечити: останній стовпчик саме з цього вірша, і він є підсумком всього, що написано вище.
Сьогодні лід, а завтра - сльози - означає, що я то рішуча, то слабка, а
Минає рік - і все "невдовзі" - означає, що я відкладаю своє рішення "розірвати окови", а
За вікном уже морози - тобто, вже пізно щось змінювати, і "серце плакати не в змозі", бо втомилось.
"Лицом к лицу лица не увидать. Большое видится на расстоянье." С.Есенин.
|
|
|
|
|
| virchi
♂
| Date: Пн, 03.11.2008, 16:52 | Message # 36 |
|
| Дякую за пояснення. Можливо Ви й праві
... Дивуєшся, чому не йде
Апостол правди і науки?
|
|
|
|
|
| Lesyanka
♀
| Date: Пн, 10.11.2008, 22:40 | Message # 37 |
|
| Я б торкнулася твого зап’ястя,
Та, навіть, мріяти про це не смію.
Мабуть, не вмію я ловити щастя
І щасливою бути не вмію. Я б торкнулася твоїх замружених очей,
Та вони мене безжально уникають.
Є безліч ненадолуджених речей.
Чому про тебе сни зникають?
Чому останні миті відбирають? Я б торкнулася твоїх уст безкровних,
Та, мабуть, цьому ніколи не буть.
Я відмовлюсь від усіх думок безсоромних,
Знай – я жива! Ти цього не забудь!
"Лицом к лицу лица не увидать. Большое видится на расстоянье." С.Есенин.
|
|
|
|
|
| Інуся
♀
| Date: Вт, 11.11.2008, 19:54 | Message # 38 |
|
| І знову іграшка, і знову для забави
Стають усі живі ті почуття.
А за столом ще не допита чашка кави,
Солоне та гірке моє життя. Не доливай води, не хочу більше пити,
Тієї гущі чорної, як мла!
Не хочу я, не хочу більше жити,
Я ж не твоя й твоєю не була. Я знову там. Там де тебе немає,
Де час стоїть і плачуть небеса.
Де грім і блискавка – усе жахає,
Де більше вже не ціниться краса. Моє життя – для когось то забава,
Пусті для когось вічні почуття.
А на столі ще не допита кава,
Ще не завершене гірке життя... Додано (11.11.2008, 19:52)
---------------------------------------------
Ось бачиш...
Не в цих словах річ,
Але ти не відчув,
Я лиш плачу...
Ідучи незнанню у ніч.
Не хочу більше розмови,
І дотиків твоїх сліпих.
Не хочу чужої мови,
Не хочу ігор нових.
Ось, бачу...
Слова всі згоряють поволі.
Що я для тебе значу?
Лише крапля твоєї долі?!
Не хочу я дивної казки,
Не хочу блискучих шатів.
Не хочу байдужої ласки,
Руками тримаючись ґратів.
Ось, бачте...
До чого приводить обман.
Але і не зліться, пробачте,
Що час не залічує ран.
Але хто оце все пробачить?
Хто за руку вхопить тебе?
Коли усі ми – незрячі...
Коли усе це пройде... Додано (11.11.2008, 19:54)
---------------------------------------------
Темні безсонні ночі
Тихе моє мовчання...
Ховаю заплакані очі
Через наївне, кохання.
Надворі в снігу поплачу,
Зіллю свої сльози в калюжу.
Не хочу, щоб ти оце бачив,
Як за тобою я тужу...
Хвилини минають поволі,
І все це так дико, я бачу.
Пожаліюся Тітоньці долі,
А ти не журись,
Я всього лише плачу...
Inysi@
|
|
|
|
|
| virchi
♂
| Date: Ср, 12.11.2008, 00:15 | Message # 39 |
|
| Дуже сподобалось, Lesyanka. Це і є справжня інтимна лірика. На 5!!! ======= Серед Ваших творів, Інуся, то найбільше сподобався перший. Гарно сказали: Моє життя – для когось то забава,
Пусті для когось вічні почуття.
А на столі ще не допита кава,
Ще не завершене гірке життя... Але у Ваші 17, чи не зарано ось так казати? У Вас усе буде добре! 
... Дивуєшся, чому не йде
Апостол правди і науки?
|
|
|
|
|
| natalya-gurkina
♀
| Date: Пт, 23.01.2009, 09:36 | Message # 40 |
|
| Інуся, супер!!!! Особиво вразили перший і третій.
Маю сміливість додати картинку...
Інуся
Темні безсонні ночі
Тихе моє мовчання...
Ховаю заплакані очі
Через наївне, кохання.
Надворі в снігу поплачу,
Зіллю свої сльози в калюжу.
Не хочу, щоб ти оце бачив,
Як за тобою я тужу...
Хвилини минають поволі,
І все це так дико, я бачу.
Пожаліюся Тітоньці долі,
А ти не журись,
Я всього лише плачу...
***
І знову іграшка, і знову для забави
Стають усі живі ті почуття.
А за столом ще не допита чашка кави,
Солоне та гірке моє життя. Не доливай води, не хочу більше пити,
Тієї гущі чорної, як мла!
Не хочу я, не хочу більше жити,
Я ж не твоя й твоєю не була. Я знову там. Там де тебе немає,
Де час стоїть і плачуть небеса.
Де грім і блискавка – усе жахає,
Де більше вже не ціниться краса. Моє життя – для когось то забава,
Пусті для когось вічні почуття.
А на столі ще не допита кава,
Ще не завершене гірке життя...
Всім гарного дня;) ))))
|
|
|
|
|
| virchi
♂
| Date: Ср, 04.02.2009, 09:58 | Message # 41 |
|
| "Темні безсонні ночі" не викликали жодної емоції, а от "І знову іграшка, і знову для забави" сподобався. Хоч ця тема і не нова, але цей виклад вартий уваги.
... Дивуєшся, чому не йде
Апостол правди і науки?
|
|
|
|
|
| Mira
♀
| Date: Пн, 06.07.2009, 19:30 | Message # 42 |
|
| Quote (flashadow) от чому коли душа болить, чи якось важко, то вірші краще виходить написати???
Сам не знаю. Так хочеться при гарному настрої написати гарний віршик.
Та виходять більше самокритичні. мій віршик(старенький):
Різні
Твої слова – солодкі вина.
Мої колючі, як кинджал.
Квартету пристрасті хотіла,
А ти приніс лиш спокій. Жаль.
Я просинаюся із сумом
У ліжку. Не з тобою. Ні!!!
Твої слова для мене димом
Приходять уві сні.
Твоя динаміка – лиш спокій.
Моя все рветься упритул
До гри. Бажання якір
Ти опустив. Лиш гул
Зо всіх сторін. Людські прокльони
Що ти весь мій, а я чужа.
Твої спокійнії долоні…
Моя розчахнута душа…
Надуло вітром тиху суєту.
Невчасно ти мене зв’язав.
Я вже не та. Ти покохав не ту.
Не ангел я, як ти. Я не свята.
Ми різні краплі із дощу,
Прозора я, а ти туманний.
Я вже не та. Ти покохав не ту.
Так чому разом ми в коханні?
Більше враження для чоловіка це вираз обличчя, який надягає на себе жінка, а не сукня, що натягнена на її тіло.
|
|
|
|
|
|
|
|
