Натхнення Вам!

Дякую за відповідь.

Додано (23.10.2008, 14:52)
---------------------------------------------
Як на мене це складний віршик для розуміння, але все-таки закину його сюди.

РЕКВІЄМ КОХАННЮ

Було у мене щастя й минуло
А так хотілось ще раз відчути
Солодкі ті уста малинові
Вдихнути аромат тіла твого

Для чого ж Бог дав кохання?
для чого нам треба терпіти?
все було так у нас казково
І можна було лиш захотіти...

Приспів:
Не залишай сподівання
І не ховайся в куточок
Ця любов не остання
І не останній рядочок
Не залишай будь-ласка
Не залишай, не треба
Буде й у тебе синочок
Рожеві мрії й кохання.

Ні, не кажи більш нічого
Не залишай примари бажання
Ми були зустрілись раптово
Раптово згоріло кохання

Іскра горить й ятрить мою душу
Сльоза малює новий рядочок
Дивись вперед і тримайся...
Живою лишатися мусиш.

Приспів:

Сонце хилиться в зеніт,
Топче осінь на порозі.
Четверть прожито вже літ,
Припорошить сніг невдовзі.

Дайте волі, дайте сили
Розірвати ті окови.
Скільки днів мені лишили?
Дайте серце із соломи.

Щоб згорати від любові
У прямому сенсі слова,
Щоб світились очі-зорі
І зникала б зовсім втома.

Може стати хвилею у морі,
Що гойдає кораблі?
Може пташкою у лісі,
Що співає навесні?
Де ж узяти тої волі,
Щоб здійснити мрії свої всі?

Сьогодні - лід, а завтра - сльози.
Минає рік, і все -„невдовзі”,
А за вікном уже морози
І серце плакати не в змозі.

Додано (23.10.2008, 22:37)
---------------------------------------------

Не доливай води, не хочу більше пити,
Тієї гущі чорної, як мла!
Не хочу я, не хочу більше жити,
Я ж не твоя й твоєю не була.

Я знову там. Там де тебе немає,
Де час стоїть і плачуть небеса.
Де грім і блискавка – усе жахає,
Де більше вже не ціниться краса.

Моє життя – для когось то забава,
Пусті для когось вічні почуття.
А на столі ще не допита кава,
Ще не завершене гірке життя...

Додано (11.11.2008, 19:52)
---------------------------------------------
Ось бачиш...
Не в цих словах річ,
Але ти не відчув,
Я лиш плачу...
Ідучи незнанню у ніч.
Не хочу більше розмови,
І дотиків твоїх сліпих.
Не хочу чужої мови,
Не хочу ігор нових.
Ось, бачу...
Слова всі згоряють поволі.
Що я для тебе значу?
Лише крапля твоєї долі?!
Не хочу я дивної казки,
Не хочу блискучих шатів.
Не хочу байдужої ласки,
Руками тримаючись ґратів.
Ось, бачте...
До чого приводить обман.
Але і не зліться, пробачте,
Що час не залічує ран.
Але хто оце все пробачить?
Хто за руку вхопить тебе?
Коли усі ми – незрячі...
Коли усе це пройде...

Додано (11.11.2008, 19:54)
---------------------------------------------
Темні безсонні ночі
Тихе моє мовчання...
Ховаю заплакані очі
Через наївне, кохання.
Надворі в снігу поплачу,
Зіллю свої сльози в калюжу.
Не хочу, щоб ти оце бачив,
Як за тобою я тужу...
Хвилини минають поволі,
І все це так дико, я бачу.
Пожаліюся Тітоньці долі,
А ти не журись,
Я всього лише плачу...

Дуже сподобалось, Lesyanka. Це і є справжня інтимна лірика. На 5!!!

=======

Серед Ваших творів, Інуся, то найбільше сподобався перший.

Гарно сказали:

Моє життя – для когось то забава,
Пусті для когось вічні почуття.
А на столі ще не допита кава,
Ще не завершене гірке життя...

Але у Ваші 17, чи не зарано ось так казати? У Вас усе буде добре!

мій віршик(старенький):
Різні
Твої слова – солодкі вина.
Мої колючі, як кинджал.
Квартету пристрасті хотіла,
А ти приніс лиш спокій. Жаль.
Я просинаюся із сумом
У ліжку. Не з тобою. Ні!!!
Твої слова для мене димом
Приходять уві сні.
Твоя динаміка – лиш спокій.
Моя все рветься упритул
До гри. Бажання якір
Ти опустив. Лиш гул
Зо всіх сторін. Людські прокльони
Що ти весь мій, а я чужа.
Твої спокійнії долоні…
Моя розчахнута душа…
Надуло вітром тиху суєту.
Невчасно ти мене зв’язав.
Я вже не та. Ти покохав не ту.
Не ангел я, як ти. Я не свята.
Ми різні краплі із дощу,
Прозора я, а ти туманний.
Я вже не та. Ти покохав не ту.
Так чому разом ми в коханні?