ПОЕТИЧНИЙ ФОРУМ

RSS    Правила форума   Чт, 28.03.2024, 19:06
 
Поновлені теми
 
        

пошук по сайту:

 

 
НОВІ СТОРІНКИ ТВОРІВ:

Сергій МОСТЮК
Руслан БАРКАЛОВ
Василь КОРОТКИЙ

 
  • Сторінка 2 з 3
  • «
  • 1
  • 2
  • 3
  • »
форум сайту Анумо знову віршувать! » Актуальна тема » Голодомор - Геноцид українського народу » Голодомори в Україні (Історичні факти, дослідження)
Голодомори в Україні
Life-Proza    Date: Ср, 28.11.2007, 20:55 | Message # 16
    ПРОФІЛЬ

Надіслати приват

Не в мережі
Група:
Заблоковані!
 
Повідомлень:
298
тоді я переговорю з Василем і ми всі разом щось обовязково зробимо
добре????? smile


Proza efekt
 


Анархіст    Date: Ср, 28.11.2007, 20:56 | Message # 17
    ПРОФІЛЬ

Надіслати приват

Не в мережі
Група:
Реєстровці
 
Повідомлень:
19
Quote (Life-Proza)
тоді я переговорю з Василем і ми всі разом щось обовязково зробимо
добре?????
-- нехай smile


Мир! Любов! Коктейлі Молотова!
 


Life-Proza    Date: Ср, 28.11.2007, 21:08 | Message # 18
    ПРОФІЛЬ

Надіслати приват

Не в мережі
Група:
Заблоковані!
 
Повідомлень:
298
тоді домовились
wacko smile


Proza efekt
 


virchi    Date: Ср, 28.11.2007, 22:56 | Message # 19
    ПРОФІЛЬ

Надіслати приват

Не в мережі
Група:
Адміни
 
Повідомлень:
1704
Згода!

... Дивуєшся, чому не йде
Апостол правди і науки?
 


Life-Proza    Date: Ср, 28.11.2007, 23:35 | Message # 20
    ПРОФІЛЬ

Надіслати приват

Не в мережі
Група:
Заблоковані!
 
Повідомлень:
298
шо згода???
smile


Proza efekt
 


Анархіст    Date: Ср, 28.11.2007, 23:39 | Message # 21
    ПРОФІЛЬ

Надіслати приват

Не в мережі
Група:
Реєстровці
 
Повідомлень:
19
Quote (Life-Proza)
шо згода???
-- не гальмуй biggrin


Мир! Любов! Коктейлі Молотова!
 


Life-Proza    Date: Ср, 28.11.2007, 23:43 | Message # 22
    ПРОФІЛЬ

Надіслати приват

Не в мережі
Група:
Заблоковані!
 
Повідомлень:
298
ну шо створювати мені тему ( віршована хвилинка мовчання )
????????


Proza efekt
 


Співанка    Date: Пн, 03.12.2007, 21:39 | Message # 23
    ПРОФІЛЬ

Надіслати приват

Не в мережі
Група:
Управляючі
 
Повідомлень:
40
так і справді трагедія голоддомору зачепила нашу країну, як коса покоси. мої дідусь і бабуся пережили голод 47 року. бабуся родом з хмельниччини вона жила у сім`ї голови колгоспу тому з голоду в її сім`ї ніхто не помер. а дідусь з дніпропетровська, але з бідної сім`ї, він розказує, що тоді були раді навіть нещасній лободині, з якої мати потім приготує щось на зразок оладків...
це дуже страшно і я дуже вірю, що таке лихо більше ніколи не зачепить Україну і людство взагалом!!!
 


Анархіст    Date: Вт, 04.12.2007, 16:24 | Message # 24
    ПРОФІЛЬ

Надіслати приват

Не в мережі
Група:
Реєстровці
 
Повідомлень:
19
Ще й не таке зачепить...

Мир! Любов! Коктейлі Молотова!
 


Life-Proza    Date: Вт, 25.12.2007, 18:52 | Message # 25
    ПРОФІЛЬ

Надіслати приват

Не в мережі
Група:
Заблоковані!
 
Повідомлень:
298
можна можна

Добавлено (25.12.2007, 19:52)
---------------------------------------------
Цю інформацію я прочитав у газеті і вирішив її розмістити тут на форумі.........Вона чимось підходить до теми голодомору

" Сьогодні на смітниках України можна знайти чи мало викинутого хліба.Про що це свідчить:його забагатокупують чи задешево продають? Ні, ринокчітко регулює ціну, обсяг випікання та реалізації. А викидують хліб невігласи, які не знали і не задумувались ні про голодомор ні про ціну буханця.Про те нижче ми не копатимемо про ставлення пересічних громадян до хліба..."


Proza efekt
 


virchi    Date: Ср, 26.12.2007, 23:09 | Message # 26
    ПРОФІЛЬ

Надіслати приват

Не в мережі
Група:
Адміни
 
Повідомлень:
1704
Цей матеріал надіслала Натілія Гуркіна:

Юрій АВРАМЕНКО –
завідувач відділом музейних закладів
Національного історико-етнографічного заповідника “Переяслав”
(Київщина, Україна)

УЖИНОК СМЕРТІ ПІД ЧАС ГОЛОДОМОРУ 1932—1933 РОКІВ У ПЕРЕЯСЛАВ-ХМЕЛЬНИЦЬКОМУ РАЙОНІ КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Переяслав — давнє літописне місто зі славним героїчним минулим. Відомий внесок Переяславщини в процес формування й становлення української нації. Довгий час місто перебувало в складі Полтавської губернії. У вересні 1921 р. місто й повіт були підпорядковані Київській губернії, а 1923 р. утворено Переяславський р-н. Сучасну назву “Переяслав-Хмельницький” місто отримало після Указу Президії Верховної Ради СРСР від 12 жовтня 1943 р. Нині Переяслав-Хмельницький р-н — один з найбільших в Київській обл.— займає площу 1,5 тис. кв.км, налічує 53 населених пункти (разом з містом), у яких мешкають понад 68 тис. чоловік.
Голодомор 1932—1933 років не проминув Переяславщину. Тут, як і по всій Київщині, він був дуже великим. Адже, за даними професора С.В. Кульчицького, саме на Київську обл. припадає 26,8% всіх загиблих з голоду.
Від початку демократичних змін в суспільстві патріотично налаштована громадськість міста (місцеві осередки Руху, “Просвіти”, УРП та ін.), науковці Переяслав-Хмельницького державного історико-культурного заповідника (ПХДІКЗ) чимало зробили для висвітлення й вивчення явища голодомору, вшанування пам’яті його жертв, ними підготовлена до друку збірка спогадів очевидців голодомору (упорядники Ю.В. Авраменко та В.М. Гнатюк).
Для того, щоб вірно оцінити масштаби й виміри голодомору, як всенародної трагедії, необхідно знати втрати населення у кількісному виразі. Встановити точну кількість жертв голодомору зараз вже неможливо як за давністю літ, так і тому, що з відомих причин документально-архівна база вкрай бідна й незначна. Проте фахівці наполегливо працюють в цьому напрямку. Переяслав-Хмельницький р-н також не залишився поза увагою дослідників голодомору. Статистичні дані про число померлих з голоду в деяких населених пунктах Переяславщини обнародували в пресі історики В.І. Марочко, М.І. Панчук, С.С. Діброва. Професор П.П.Бачинський в лютому 1993 р. опублікував у обласній газеті “Київська правда” статтю “Голодний рік на Київщині”, де навів дані про загальну смертність в 1933 р. по м. Переяславу — 1055 чоловік за чисельності населення на початку року — 12 тис. 257 чоловік й по Переяславському р-ну — 12 тис. 823 чоловіки за чисельності населення відповідно — 79 тис. 798 чоловік. Ці цифри П.П.Бачинський взяв із підсумкових таблиць реєстрації актів громадянського стану за 1933 р. розшуканих ним в Державному архіві Київської обл.
Вченими вже однозначно доведено, що офіційні статистично-демографічні матеріали за 1932—1933 р., як правило, применшені.
Аналізуючи спогади очевидців голодомору в Переяслав-Хмельницькому р-ні, ми звернули увагу на той факт, що люди називають значно більшу кількість померлих, ніж це зафіксовано у наявних документах, наприклад, в книгах обліку смертності. Цікаво відзначити, що незначна частина таких книг по деяких населених пунктах зберігається в даний час у міському і районному відділах реєстрації актів громадянського стану. Наукові працівники ПХДІКЗ Н.В.Гнатюк, С.С.Дембицький, Л.В.Лиховид, аналізуючи спогади очевидців голодомору, дійшли висновку, що в місті і районі 1933 р. загинуло голодною смертю понад 20 тис. чоловік, про що вони повідомляли в місцевій газеті “Вісник Переяславщини”. Зібравши спогади очевидців голодомору (крім науковців у їх запису взяли участь студенти, вчителі та учні шкіл), у нас з’явилася можливість встановити приблизну, зі слів очевидців, кількість померлих від голоду в 1933 р. майже по всіх населених пунктах. Дослідженням охоплена тільки територія Переяслав-Хмельницького р-ну в його сучасних межах, що майже такі самі, як перед голодомором, а також села, затоплені Канівським водоймищем. За нашими підрахунками, тільки в 1933 р. в місті і районі загинуло голодною смертю до 27 тис. чоловік.

Таблиця 1
Таблиця приблизної кількості жертв голодомору 1932—1933 рр. по населених пунктах Переяслав-Хмельницького району:
1 Назва населеного пункту
2 Кількість населення перед голодомором
3 Кількість жертв голодомору в 1933 р.
4 Кількість загиблих в бойових діях під час Великої Вітчизняної війни 1941—1945 рр.

1 2 3 4
м. Переяслав-Хмельницький 12257(1932 р.) 828 1251
с.Андруші 1299 (1930 р.) 120 -
х.Бабачиха 115 (1930 р.) 7 -
с.Борисівка 180 (1930 р.) 12 -
с.Велика Каратуль (разом з хх. Мар’янівка, Плескачі) 2989 (1930 р.) 1017 226
с.Виповзки 1541 (1930 р.) 600 115
с.Віненці 2065 (1930 р.) 530 132
с.Вовчків 1691 (1930 р.) 100 57
с.Воскресінське 782 (1930 р.) 390 52
с.В’юнище 1423 (1930 р.) 250 -
с.Гайшин 1375 (1930 р.) 300 152
с.Гланишів 1039 (1930 р.) 102 79
с.Глібовка 363 (1930 р.) 23 -
с.Горбані  1500 750 104
с.Городище 788 (1930 р.) 150 -
с.Гречаники 453 (1930 р.) 100 -
с.Григорівка 2572 (1930 р.) 100 -
с.Дем’янці 3374 (1930 р.) 900 218
с.Дениси 1778 (1930 р.) 320 176
с.Дівички 1560 (1930 р.) 200 212
х.Дубова Шия 55 (1930 р.) 5 -
с.Єрківці 3771 (1930 р.) 1000 351
с.Зарубинці 662 (1930 р.) 8 -
с.Карань (разом з хх.Максимівка, Полуботькова Слобода, Чаплин.) 1060 (1930 р.) 50 -
с.Ковалин  2010 500 201
с.Козинці 1063 (1926 р.) 50 -
с.Козлів 3190 (1930 р.) 2000 243
с.Комарівка (разом з хх.Безбородковим, Казенним) 1533 (1930 р.) 50 -
с.Коптевичева Гребля 209 (1930 р.) 17 21
с.Кірасірщина 326 (1930 р.) 21 -
с.Лецьки 1772 (1926 р.) 456 158
с.Лукавиця 390 (1930 р.) 20 -
с.Мазінки 1770 (1930 р.) 232 179
с.Мала Каратуль 1556 (1926 р.) 600 143
с.Монастирок 319 (1926 р.) 20 -
с.Переяславське 215 (1930 р.) - 142
с.Підварки 3933 (1932 р.) 390 -
с.Підсінне (разом з х.Кошари) 1157 (1930 р.) 250 -
с.Пологи-Вергуни 3599 (1926 р.) 900 249
с.Пологи-Чобітьки (разом з х.Ната-гайлівкою) 1884 (1926 р.) 900 91
с.Пологи-Яненки  4050 2000 191
с.Положаї 1191 (1930 р.) 300 83
с.Помоклі 5215 (1930 р.) 3000 422
с.Пристроми 2280 (1930 р.) 149 223
с.Радянське  135 - 46
с.Світанок  300 5 23
с.Сомкова Долина 694 (1930 р.) 42 92
с.Соснова 2537 (1930 р.) 700 239
с.Стовп’яги 1178 (1930 р.) 82 333
с.Строкова 1966 (1930 р.) 713 191
с.Студеники (разом з х.Стара Пошта) 2957 (1930 р.) 150 271
с.Тарасівка  150 50 -
с.Ташань 2202 (1930 р.) 900 166
с.Травневе  100 - 15
с.Трахтемирів 860 (1926 р.) 15 -
с.Улянівка  100 - 126
с.Харківці 1430 (1930 р.) 200 138
с.Хоцьки 4783 (1930 р.) 2300 483
с.Циблі 2211 (1930 р.) 1200 509
с.Чирське 387 (1930 р.) 80 29
с.Чопилки  1390 700 56
х.Чернецький 146 (1930 р.) - -
х.Чубуків 46 - -
с.Шевченкове 295 20 78
х.Яковенко 95 - -
Всього: 106316 268718 8266

В даній таблиці відсутні дрібні хутори — Біле Озеро, Вознесенськ, Голосіївка, Довга Гребля, Жолоб, Закіпний, Заостровський, Кавказ, Комуна, Озерище, Петровського, Підгірний, Шевченко.
Загиблі воїни, родом із затоплених придніпровських сіл, включені до списків тих населених пунктів, куди переселились їхні родичі; загиблі із сіл Андруші, Борисівка, Глібовка, Карань, Підварки, хх.Бабачиха, Кірасірщина, Яковенко увійшли в число загиблих по місту Переяслав-Хмельницькому.
При визначенні приблизної кількості померлих було намагання не допустити завищення показників, враховувалися дані наявних книг реєстрації смертей за 1933 р., дані сільських Рад, а також природну смертність, що знаходилася в 1930—1931 рр. на рівні 18,5 осіб на 1000 чоловік населення.
Загальна чисельність населення в таблиці дещо занижена (106 тис. 316 чоловік), тому що використовувались дані за 1926 і 1930 рр. й, зрозуміло, фактично вона була дещо вища. На жаль, через відсутність джерельної бази, неможливо визначити кількість померлих з голоду 1932 р. по населених пунктах. Але відомо, наприклад, що в Переяславі померло в 1932 р. на 136 чоловік більше, ніж у середньому за 1930—1931 рр. Підрахунки показують, що в 1932 р. голодомор забрав життя в місті і районі близько 1200 чоловік. Отже, загальні жертви голодомору за 1932 і 1933 рр. становлять близько 28 тис. чоловік, що складає 26,4% від загальної кількості населення.
Можна вважати, що отримані дані наближені до реальних, адже по Київській обл. загинуло не менше 25% населення (згідно з картою смертності книги “Британські документи про Україну і великий голод 1932—1933 рр.”.4
Слід відзначити, що в роки голодомору в районі загинуло населення набагато більше, ніж в лихоліття Великої Вітчизняної війни — за Книгою Пам’яті — 11 тис. 500 чоловік.
Втрати населення за роки голодомору, підсилені втратами під час Великої Вітчизняної війни, настільки значні, а наслідки в усіх демографічних аспектах настільки серйозні, що подолані вони можуть бути ще дуже і дуже не скоро.
Питання встановлення дійсної кількості жертв голодомору 1932—1933 рр. далеко не вичерпане і потребує подальшого прискіпливого вивчення й аналізу.

ПРИМІТКИ
1. Список поселень Київської округи. Довідник.— Київ.— 1926.— С. 3, 43-45, 48-49; Державний архів Київської області.— Ф. 190.— Оп. 2.— Спр. 37.— Арк.3; Науково-допоміжний фонд Національного історико-етнографічного заповідника “Переяслав”.— Мапа Переяславського району.— 1930 рік.
2. Спогади очевидців голодомору. Підрахунки автора.
3. Книга пам’яті України. Т. 5. Київська область.— Київ.— 1996.— С. 444 –758.
4. Британські документи про Україну і великий голод 1932—1933 рр.— Ліместон прес.— 1988.



... Дивуєшся, чому не йде
Апостол правди і науки?
 


Life-Proza    Date: Чт, 27.12.2007, 09:01 | Message # 27
    ПРОФІЛЬ

Надіслати приват

Не в мережі
Група:
Заблоковані!
 
Повідомлень:
298
Насам перед подякуємо Наталії Гуркіні за інформацію........було дуже цікаво прочитати

Proza efekt
 


virchi    Date: Чт, 27.12.2007, 09:13 | Message # 28
    ПРОФІЛЬ

Надіслати приват

Не в мережі
Група:
Адміни
 
Повідомлень:
1704
Так для цього ж є відповідна тема на ФОРУМІ - поезія та проза про ГОЛОДОМОР. Там можна викладати свої твори.

... Дивуєшся, чому не йде
Апостол правди і науки?
 


Life-Proza    Date: Чт, 27.12.2007, 09:15 | Message # 29
    ПРОФІЛЬ

Надіслати приват

Не в мережі
Група:
Заблоковані!
 
Повідомлень:
298
у МЕНЕ нема таких творів але як будуть то зразу на форум

Proza efekt
 


virchi    Date: Вт, 05.02.2008, 10:20 | Message # 30
    ПРОФІЛЬ

Надіслати приват

Не в мережі
Група:
Адміни
 
Повідомлень:
1704
Голодомор в Киеве

Вривайтеся, земле і небо,
У рокіт страждань моїх…
Живем не лишень за себе —
Ми мусимо жити й за них!

Василий Симоненко

Очень хочется, чтобы о геноциде украинцев 1932—1933 годов мы помнили не только, когда «положено». Как о женщинах на 8 Марта. Или о Боге — на Рождество. Так как постигать здесь еще очень и очень много.

В некоторых исследованиях о Голо­доморе сообщается, что в городах его почти не было. Даже в итоговом документе Специальной международной комиссии конгресса США по изучению голода 1932—1933 гг. в Украине в составе виднейших специалистов из семи стран (в частности профессора, полковника Дж.И.А. Дрейпера, бывшего британского обвинителя на Нюрнбергском трибунале, профессора Р.Левене, экс-президента апелляционного суда Аргентины и др.) утверждалось, что «...городам и поселкам в подавляющем большинстве удалось избежать голода...» К сожалению, это не совсем так.

А что было в нашем Киеве? Как этот святой город пережил тот страшный геноцид?

Для начала несколько свидетельств – Софьи Парфанович, Василия Грос­смана, Валерьяна Пидмогильного, Семе­на Гудзенка.

«Стали коммерческий хлеб давать. Что делалось! Очереди по полкилометра с вечера становились... я таких больше не видела. Друг дружку обхватывают за пояс и стоят один к одному. Если кто оступится, всю очередь шатнет, как волна по ней проходит. И словно танец начинается — из стороны в сторону. И все сильней качается. ...В очереди за коммерческим хлебом стоял народ городской — лишенцы, беспартийные, ремесло — либо пригородные.

По утрам ездили платформы, битюги, собирали, которые за ночь умерли. Я видела одну платформу — дети на ней сложены... тоненькие, длинненькие, личика, как у мертвых птичек. Долетели эти пташки до Киева, а что толку?.. Я видела: дивчина одна поползла поперек тротуара, ее дворник ногой ударил, она на мостовую скатилась. И не оглянулась даже, ползет быстро, быстро, старается, откуда сила. И еще платье отряхивает, запылилась, видишь».
* * *

«Київ потопав у зелені садів. Пішоходи були залиті сонцем і юрбою. Ударяла в очі публіка вичепурена, сита й вдоволена, впоміж з обдертими нуждарями, пожовклими, з запалими лицями, великими, блискучими очима. Деякі з них сиділи на краю пішоходів напівголі, простягаючи кістяки почорнілих рук або не рухаючись зовсім, дивилися мовчки на прохожих скляними очима. Це були ті, що приходили до Києва із сіл, гнані голодом, у надії знайти тут рятунок. Прохожі дивилися на них байдуже або не дивилися зовсім. Біля крамниць стояли черги з картками на хліб та олію, біля міського театру також човпилася юрба по квитки на оперу. Хартавим, низьким голосом горланило радіо про розвал гнилого заходу, розтрощеного могутнім пролетаріятом Росії та її геніяльним вождем, сонцем людства, визвольником працюючих — Сталіном. Серединою вулиці йшли червоноармійці з понурими, мертвими лицями, в російських шинелях та німецьких касках; музика репіжила Інтернаціонал.

На Хрещатику, біля думи, стояла юрба. Цей самий хартавий голос з радія продовжував про «доблесть» совєтської авіяції, про Дніпрельстан. І знов про вождя.

— Що він там верзе? Хліба хай дадуть! — кричав хтось з юрби. — Хліба хочемо, а не Дніпрельстану. Хліба, а не авіяції!.. Хліба! Хліба! — підхопила площа. Військова оркестра почала грати голосніше. Під команду старшини бубнар валив з усієї сили, заглушував крик площі».
* * *

«Отут у Києві лежали на вулицях трупи, як ганчір’я. Куди йшов — труп. Ніхто вже й не звертав уваги: завтра ж чекало його те ж саме. Але не думайте, що вмирали… самі українці».
* * *

Есть интересные описания подготовки Киева к приезду премьер-министра Франции Эдуара Эррио в 1932 году. «Накануне население заставили работать до первого часа ночи, очищая улицы и украшая дома. Пункты, где распределяли продовольствие, закрыли. Очереди запретили. Беспризорных детей и нищих куда-то забрали. На витринах магазинов появилось огромное множество разнообразной пищи, но милиция разгоняла и даже арестовывала толпившихся людей, которые хотели хотя бы посмотреть на продовольствие (купить что-либо было запрещено). Гостиницу, в которой Эррио должен был остановиться, обеспечили коврами, новой мебелью и униформой для персонала».

Жертв Голодомора в Киеве можно разделить на три неравные части: 1) жертвы из числа собственно жителей Киева; 2) жертвы пригородов Киева; 3) крестьяне, которые разными путями добирались до города в последней надежде выжить и уже умирали здесь.

Если исходить из того, что по состоянию на осень 1931 года население Киева составляло 586 тысяч, а в начале 1934-го — 510 тысяч, то с учетом рождаемости за этот период порядок потерь Киева – более 100 тысяч людей. Известный историк Сергей Билоконь приводил цифру 54 150 жертв за 1933 год. Верим, что наши славные демографы подробнее проинформируют нас об этих ужасающих цифрах.

Труднее всего писать и сложнее представить число людей, которые скончались в муках на тротуарах, набережных Киева, в километровых очередях за хлебом...

Из письма Киевского областного отдела ГПУ председателю ГПУ УССР (март 1933 года):

«Хочу обратить ваше внимание на обострение продовольственных затруднений в г. Киеве.

Снабжение, особенно неорганизованного населения и рабочих 2-й группы предприятий находится в ужасном состоянии. Привожу факты: Кожзавода № 6 Майбурда, б/п, Кулик, б/п, и Чудновский, член КП(б)У, выносят из завода головки от кож, мездру и жарят для еды.

В городе за последнее время ежедневно подбирают десятки трупов, а также десятки истощенных, часть которых в больницах умирает.

В январе подобрано 400 трупов.

В феврале — 518.

За 8 дней марта — 248».

В действительности, к сожалению, есть основания считать, что эти цифры далеко неполные. Для сравнения, в информационной записке своему правительству № 474/106 от 31 мая 1933 г. итальянский консул в Харькове Сержио Градениго писал об аналогичных ужасах в тогдашней столице Украины Харькове: «Товарищ Френкель, член «Коллегии» ГПУ, признался одному знакомому мне человеку, что в Харькове каждую ночь забирают до 200 трупов умерших на улице с голода... Сам видел после полуночи, как перед консульством проезжали грузовые автомобили с грузом 10—15 трупов...»

А вот свидетельство одного из тогдашних «доброжелателей»: «Летом 1933 года после временного нахождения в Киеве комвзвода 299-го стрелкового полка Сидоренко подал заявление о выходе из партии. Среди бойцов он заводил такие разговоры: рабочие Москвы и других городов РСФСР снабжаются в достаточном количестве... продуктами, а рабочие Украины этого не имеют, в Киеве — гора трупов умерших от голода».

Комментарии здесь излишни. Однажды на «Свободе слова» Савика Шустера молодой, перспективный и «подающий большие надежды» депутат-коммунист доказывал сплошную ложность цифр о Голодоморе примерно так, по-большевистски бездушно и цинично: «Да разве можно было все те ваши миллионы похоронить? И где?»

«На цвинтарі розстріляних ілюзій уже немає місця для могил!» — так и хотелось ответить выродку словами Васыля Симоненко. По селам и большим оврагам Украины те, кто не может оставаться безучастным, нашли уже много братских могил. А где хоронили этих несчастных в Киеве? Предоставим слово очевидцам:

Лидия Гергич: «...Й сказала мама старшому братові: «Одвези їх у Київ, може, їх заберуть у приют, а ні — хай помирають, щоб мені не бачить того своїми очима...». В мами вже ноги були пухлі.

От старший брат одвіз у Київ... Під’їхала полуторка, забрали в приют...

Був приют біля Кадетського мосту, він і зараз ще є, а братська могила дітей знаходиться, де зараз телевізійна вишка. Туди усіх діток звозили і скидали...»

(Олесь Воля. Мор: Книга буття України. — Киев: Кобза, 2002).

Галина Афанасьева: «Я добре пам’ятаю, як уже восени 1932 року Київ був наповнений голодними й опухлими селянами, які свої нехитрі пожитки намагалися обміняти на хліб чи інші харчі. Особливо великий наплив голодуючих селян виник навесні 1933 року. Опухлими людьми й живими скелетами були заповнені всі сквери та вулиці міста. Пам’ятаю, особливо багато таких живих трупів було на Подолі, на вулицях Верхній та Нижній Вал, де було багато широких лав, на яких юрмилися сотні цих нещасних. Там вони сиділи, лежали й помирали.

Кожного ранку вулицями міста їздили підводи, на яких разом із візником був спеціяльний підбирач трупів. Разом із тими, хто вже віддав Богу душу, підбирали й живих, в яких ще теплилося життя. Мертвих і ще живих звозили до церкви на Хоревій вулиці і там складували нещасних. Навколо цієї церкви вирили широкий і глибокий рів, в який періодично скидали трупи, якими наповнювалася церква...»

Долгожительница Микал из села Пуховка (Броварской район): «Була весна 1933 року. Мені йшов вісімнадцятий рік, навчалася у Київському педтехнікумі. Набір до технікуму був 99 чоловік, а закінчило тільки 33. А де ж 66? Померли, а хто пішов світ за очі. Ось іде урок математики, а Сахно Володя після нічної зміни на заводі «Укркабель» спить вічним сном на столі. Винесли ми його і поховали на Лук’янівському кладовищі. І так ішов день за днем. Харчувались у студентській їдальні на вулиці Дикій, там готували якийсь суп — одна горошина в тарілці, а решта вода... Давали нам по 150 грамів хліба на день. Одержиш ту картонку з талонами і молиш Бога, аби ніхто її не вкрав або не загубити. Підеш у магазин, візьмеш свою пайку, вкусиш і нема, наче й не їла.

Один спомин залишився на все життя у моїй пам’яті. Був урок воєнізації... — тактичні заняття... за містом, біля Лук’янівського кладовища. Сили не було, а командир заставляє бігати, і нас троє не побігло, а відійшли вбік... Був з нами хлопець з дитячого будинку — Костя. Ми його чекаємо, а він не йде. Підійшли до нього і вжахнулись... Він сидів біля ями, у якій було повно мертвих тілець дітей. Вони всі лежали в безладі: того рука, того нога, того весь тулуб показував, що їх звалили з підводи. Таких було сім могил... Це робилося вночі — привезуть, скинуть — і поїхали далі по людські душі».

Андрей Опанасенко: «В Києві бачив я конаючих мешканців навколишніх сіл, коли можна так назвати тих знедолених істот, що втратили від голоду людську подобу. Вони вже нічого не просили, а сиділи або лежали опухлими колодами під стінами будинків на Верхньому і Нижньому Валу на Подолі. Померлих звозили до Бабиного Яру і там ховали. Привозили й напівживих, що вже там помирали».

Нина Перепада: «Кожного ранку, будучи семирічним хлопчиком, Юрій Перепада спостерігав таку картину: по Хрещатику кілька разів на ранок їздили вози, запряжені кіньми; в них було по чоловіку, а двоє йшли пішки. Завдання їх полягало в тому, що вони... повинні були очищати вулицю від трупів, або ще живих людей, що дуже близькі до цього стану. Двоє піднімали трупи і клали їх у віз, накриваючи рогожею. Діти й дорослі проходили по вулиці у своїх справах, просто оминаючи ще не підібрані трупи. Розповідали, що тіла звозили у 3-й корпус «Октябрьської» лікарні... складали ярусами, а звідти у такому стані везли на Байкове кладовище, де кидали в ями і посипали хлоркою».

Известный киевовед Сергей Ваку­лишин, исследовав эту проблему, считает, что в 1932—1933 гг. на улицах Киева от голода умерло около миллиона крестьян...

А теперь кратко о преимущественно сельских пригородах Киева, которые уже тогда входили или позже вошли в состав города.

Архивными документами можно проиллюстрировать этапы выполнения страшного плана коммунистов на примере села Беличи. В 1931 году — в период между уничтожением «кулаков» и началом трагедии — Беличи имели такой социальный состав своего населения: сельские хозяева — 66%, городские рабочие — 23%, кустари и артельщики — 4%, служащие — менее 3%. Активисты колхоза имени Кагановича весной 1933 г. рапортовали о достижении 76% коллективизации. Результат не заставил себя ждать: от Голодомора погибло более 16% жителей села (для сравнения: с фронтов Второй мировой войны не вернулось около 8% односельчан).

Колхоз незамедлительно переименовали на «Победу». Это весьма красноречивый факт, как и то, что в начале 1934 года Беличи имели 77% единоличных хозяйств. Вполне логично: цель (то есть уничтожение украинцев) достигнута, для чего же теперь колхоз?..

Осокорки в 1931 году пострадали от стихийного бедствия — наводнения.

Архивный протокол зафиксировал разрушения и потери, которые тогда претерпели жители Осокорков. В частности, сообщалось, что в двух домах рухнули печи, в восьми дворах опрокинуты сараи, в тринадцати — дома; 23 сельчанина заявили, что у них поплыли сараи. Восемь жителей остались без собственных домов, почти 400 вернулись в поврежденные дома, по самые окна засыпанные песком. Пострадала от бедствия почти пятая часть села.

Госстрах УСРР не спешил выплачивать пособия. Вскоре около 580 жителей переселилось из низовьев на более высокие участки киевской пригородной полосы. Очевидно, сопротивляться большевистской метле, выметавшей запасы крестьянского зерна, было сложно всем: и переселенцам, которые не успевали как следует обустроиться, и тем, кто остался возле своих приусадебных наделов, утративших чернозем... Речь идет о Красном Хуторе и Осокорках: в обоих населенных пунктах жертвами Голодомора стала половина жителей.

Архивные источники и рассказы долгожителей позволяют реконструировать хронику тогдашего ужаса.

Октябрь 1932: постановление президиума Киевского горсовета: «...Річ­ний план (хлібозаготівлі) виконано... на 50,6%... Сільради Микільська Борщагівка, Виґурівщина... поставилися опортуністично до справи боротьби за хліб... Майно куркулів, що не виконують твердих завдань, описувати й продавати... Прийняти до відома заяву прокуратури, що розглянуто 14 справ по 14 селах у справі невиконання від куркулів твердих завдань...».

Январь 1933: «...матеріял Заготзерно на президію міськради про виконання плану мірчука»; «Троєщина — таємний перемел і розтрата мірчука 24 центнери. Справу передано до прокурора».

Вита-Литовская (теперь — Чапаев­ка): в семье, состоявшей из 12 человек, выжил только один.

Жуляны: в селе съели всех собак. Некоторых спасли блины из желудевой муки.

Корчеватое: рабочих кирпичного завода спасало подсобное хозяйство, питались щавелевой похлебкой и соей.

Мышеловка: улицами села в лес хлынули «спецрабочие»; привязывая трупы мертвецов за ступни, тащили их за собой на веревке. Бросали где-то на голосеевской опушке...

Описывать этот кошмар можно еще долго. Тяжело об этом читать. Но нужно — чтобы прозревали слепые и не забывали все ныне живущие на земле.

Для наглядности, без лишних сантиментов, приведем сравнительную таблицу сухих цифр.

Конца света не будет. Поскольку он уже был — в 1932—1933 годах. Армагеддон тогда пришел в виде имперского большевизма. Украинский народ вновь принял на себя удар вселенского зла. И победил. А какой ценой — возможно, Бог и человечество когда-нибудь оценят. И воздадут.

Автор: Владимир ГОНСКИЙ
Зеркало недели


... Дивуєшся, чому не йде
Апостол правди і науки?
 


форум сайту Анумо знову віршувать! » Актуальна тема » Голодомор - Геноцид українського народу » Голодомори в Україні (Історичні факти, дослідження)
  • Сторінка 2 з 3
  • «
  • 1
  • 2
  • 3
  • »
Пошук:



 
     
Copyright MyCorp © 2006 Хостинг від uCoz