ПОЕТИЧНИЙ ФОРУМ

RSS    Правила форума   Пн, 23/09/19, 09:17
 
Поновлені теми
 
        

пошук по сайту:

 

 
НОВІ СТОРІНКИ ТВОРІВ:

Лариса Василишина
Анатолій Василенко
Яковлева Наталка

 
  • Сторінка 1 з 1
  • 1
форум сайту Анумо знову віршувать! » Поезія - це завжди неповторність » АНУМИКИ. Найцікавіше » З МАЛОВІДОМИХ СТОРІНОК НАШОЇ ІСТОРІЇ (Пропоную публікувати свої твори та інших авторів,про істор)
З МАЛОВІДОМИХ СТОРІНОК НАШОЇ ІСТОРІЇ
oles    Date: Чт, 30/10/14, 01:57 | Message # 1
    ПРОФІЛЬ

Надіслати приват

Не в мережі
Група:
Друзі
 
Повідомлень:
10
Про розкол ( розбрат ) у лавах ОУН є багато свідчень учасників тих подій.
Але дивно, що вони багато в чому суперечать офіційній версії. Виходячи із
таких свідчень, виникає сумнів у правдивості офіційної версії, мабуть скорегованої з ідеологічних міркувань , або просто внаслідок поверхневого
ставлення до тих подій.
Степан Бандера, звичайно, був одним з провідних  учасником того розколу.
Але, чи  він особисто був  ідеологом цього розбрату, чи піддався впливу  якихось «позапартійних» чинників. Достеменно, що напередодні Другої світової  війни, до організації діяльності ОУН, з боку молодої генерації («діяльності») до ПУН було багато претензій. Спочатку , сподвижники  Бандери виступали як реформатори, потім як опозиціонери, і в кінці
перетворилися в  заговірників.
Голова Проводу ОУН А.Мельник пропонував реорганізацію структури ПУН,
Ввести до його складу нових членів. Бандері він пропонував  посаду Референта по зв'язкам з краєм. Практично ,це була б друга особа , після Голови, в організації на теренах Східної Європи. Єдине,  що залишалось незмінним, відповідно до Статуту ОУН, це підзвітність референта Голові ПУН. 
Далі , наводжу свідчення учасника тих подій і автора книги «Розбрат»  Зіновія Книша:

Хто знає, може б до того й дійшло, якби за плечима заговірників не діяли тайні сили, що перемінили їх з опозиціонерів у заговірників і безупинно штовхали на шлях боротьби за владу, замість змагати до реформи ПУН. Найбільше пер до того Ріко Ярий. Я особисто був свідком, як він танцював навколо Бандери в Завберсдорфі, запрошуючи його до себе на хутір у гостину. Просто несмачно було глядіти, як старша будь-що-будь людина, колишній старшина, а тепер член ПУН і Провідник Великонімецького Терену скаче довкола того молодика. На цьому місці не від речі буде ближче спинитися на особі Ріка Ярого, що стільки лиха накоїв в ОУН.
Г. Полікарпенко, автор брошури "Організація Українських Націоналістів під час другої світової війни" ось такими словами характеризує особу Ярого та його участь у змові Бандери: "Один з аргументів, що промовляє за наявністю німецько-советської руки в розколі, є між іншим особа Ріхарда Ярого. Його постійна тяга до німецьких кіл, його міцні зв'язки з німецькими чинниками в спробах тероризувати Провід ОУН є речами загальнознаними для всіх, хто жив минулого десятиліття в Німеччині у сфері українських політичних інтересів. Ярий був на чолі диверсії доти, доки впевнився, що розкол став хронічним явищем. Забезпечивши сталість диверсії, Ярий блідне й відходить у тінь. "Мурин зробив своє, мурин може відійти". Його зловіща фіґура знову появляється на денне світло 1943 року тоді, коли Німеччина робить спроби впрягти в свою вже розхитану колісницю деякі українські сили з лісу.
Тоді, як для кожного члена ПУН революційна діяльнісь була зв'язана з матеріяльною скрутою, а іноді і зо злиднями, Ярий доробився двох маєтків, у Фалькензее коло Берліна і в Пріґніц коло Відня.
Що він виконував в українському середовищі не лише завдання Ґітлера, свідчить те, що він довгий час по останній війні перебував летально в Австрії, в свому маєтку під Віднем.Ярий, без сумніву, був найяскравішою фігурою розколу в сенсі обдарованости, політичного розуму і свідомої підлоти.
(Г. Полікарпенко: Організація Українських Націоналістів під час другої світової війни, /V доповнене видання, за редакцією Б. Михайлюка. На чужині 1951, ст. 43-44).
А.Мельник розумів, що з фінансами організації не все ладно, і вимагав від Ярого( Ярги нім.) постійної звітності, котрої той уникав. Ярому було потрібно якимось чином «сховати кінці у воду» і уникнути покарання за розтрату. Виходом з такої ситуації, для себе, Ярий вважав позбавлення Мельника можливості контролювати фінаси. Усунути  Мельника з посади Голови Проводу правовим методом було не можливо. Для цього, принаймні, потрібно було рішення Великого збору. Зважаючи на авторитет Мельника, така перспектива для Ярого була примарною. Залишався  один вихід,- шляхом розколу організації і виведення її частини з під контролю Голови . Зважаючи на те, що під час тих подій, всі фінанси були у руках Ярого, то він їх  і спровадив на організацію розколу.

 Про німецьку руку в розколі ОУН читаємо там же  (Г. Полікарпенко: Організація Українських Націоналістів під час другої світової війни, /V доповнене видання, за редакцією Б. Михайлюка) на сторінці 50; "Поручник Волинець переказав, що в часі його допиту в Гестапо, шеф Гестапо в  Рівному, Міллер, заявив: "Ми видали мільйони грошей і вклали несамовиті зусилля, щоб поруч Мельника поставити Бандеру. Ми не пожаліємо нічого, щоб створити ще десять Бандер, а самостійної України таки не буде." (Поручник Волинець був розстріляний німцями в Житомирі).

Стільки Полікарпенко.Натомість Шуляк, правдоподібно краще зорієнтований, бо брав особисту активну участь у подіях того часу на Волині, подає, що німці не розстріляли Волинця, до речі, сотника, а не поручника. Вони вели його на розстріл, але вдалося йому втекти. Пізніше був командиром повстанської сотні на Волині. Коли бандерівці підступним способом роззброювали відділи УПА, сотника Волинця задушили путом.

Багато питань виникає і при ознайомленні з « Акт з дня 10 лютого 1940року»,Котрий був затверджений  на конференції в Кракові, і котрий вважається за початок створення  ОУН-Б(Бандерівці). Протоколу, як такого, не має в жодному архіві, хто з делегатів і від яких низових організацій був присутній не відомо. Рішення , які були затверджені актом, датуються різними числами: одні 10, інші 11, черговість прийнятих пунктів те ж не соблюдається,  ранішніші  приймаються 11числом , а пізніші, -10.
Наведені  факти явно свідчать про наявність  заколоту, з метою позбавлення Голови ПУН контролювати фінанси організації  і керувати ОУН в цілому.Після подання Головою до Верховного Трибуналу на організаторів заколоту. 
Трибунал заочно виніс  смертельний вирок Бандері. Мельник, як  Голова ПУН скористався своїм правом, і помилував Бандеру і його сподвижника,зважаючи на їхню молодість.
Мета заколоту була досягнута, єдність ОУН розколота, фінансова основа  Залишилася в руках  особи з      темними минулими і майбутніми зв'язками
З німецькою контррозвідкою .
«Заговірники в ОУН під проводом Степана Бандери перелічилися. Вони не доцінювали українського народу, в якого, після століть боротьби, державного впадку, терпіння і нарешті національного відродження таки потрапили закорінитися в душі первні правопорядку і пошани до власного, самим собою створеного авторитету. Диверсія Степана Бандери знайшла в собі і за собою стільки сили, що могла розколоти ОУН, створити з її частини власну організацію, зібрати під її проводом велику кількість прихильників і втриматися довший час, фактично по сьогодні, але не могла здобути настільки сили, щоб повністю заволодіти Організацією Українських Націоналістів, зліквідувати всі осередки спротиву до себе і неподільно залишитися виразником ідеї націоналізму. А через те не мала успіху, того успіху, що єдино оправдує в історії революції та внутрішні перевороти. Тільки успіх, повна і беззастережна перемога дає перед майбутніми поколіннями моральне розгрішення за насильство й революцію. Хто переміг — той має рацію, горе тому, кого перемогли!
Диверсія Степана Бандери Націоналістичним рухом не заволоділа. Вона його тільки розколола й оформилася в його частину, нехай і велику. Але бувши обтяжена первородним гріхом потоптання власного авторитету в Організації, зламання власної присяги вірности, вона не встоялася і сама підпала дальшому процесові  атомізації. А через те суворий буде над нею колись суд історії.»
 

загрузка...

oles    Date: Чт, 30/10/14, 13:43 | Message # 2
    ПРОФІЛЬ

Надіслати приват

Не в мережі
Група:
Друзі
 
Повідомлень:
10
Р.Шухевичу, генералу хорунжому УПА та його сподвижникам. 
1,
Стежкою сірого вовка
Стелилась дорога до волі.
Слідом кривавим і довгим
Лягали походи визвольні.
Приреченці смертного бою,
Зреченці власної долі,
Хоробрі  повстанці-герої
Вийшли  дорогою тою
З вірою у перемогу,
Без шансу лишитись живими,
Боролися за  свободу
відважні  сини України.
2
Скільки пройдено з боями
Доріг тернистих і кривавих?
Скільки згинуло в облавах
Борців за звільнення  держави
3
Історія їх не осудить
За службу в  СС  «Нахтігаль».
Нехай  Бог прощає і люди,
хто зброю  тримав у руках,
здобути щоб волю й свободу
Омріяну ними в віках.
Як можна було там  звільнитись
( від добра не шукають добра)
Від польського вічного гніту
З  радянського ладу-ярма,
Щоб  крові святої   не лити
Чиєю б вона не була?
4.
Як можна було  подолати
всіх  ворогів трьох запеклих
Немаючі зброї достатньо,
Помочі  країн  далеких?
Із  бід вибирали найменшу,
та вийшло зовсім  навпаки,
Під  злобну сваволю німецьку
Потрапили ОУН- вояки.
5
Залишали німецькі посади
Знімали  поліцейські пости,
Відповідно штабного  наказу.
Руйнували  військові тили.

Диверсійними акціями
Блокували  їхні структури
Та  військові комунікації.
Розганяли комендатури.
6
Натомісь українців
На службу до рейхсдойчів
приймались посполиті,-
двоюрідні  фольксдойчі.
Служили ляхи справно
(Чи то, на совість, чи,- за страх)
В поліції,  в  управах
На всіх посадах  і постах
Найбільше  ревно стали
Відноситись  до  Волині,
За що і склопотали
Силу повстанського гніву.
Пішла по Волині різанина.
На радість абверу і НКВС,
Вбивала  родина родину,
Немов світу настав кінець.
Звільнявся  таким чином
Край  галицько - волинський
Від супротиву  режиму
Вже  нових парт-арійців
Кремлівського різновиду.
7
Гідні  сини із Волині
Останні  повстанці  епохи ,
Стали взірцем в Україні
Радянській  загрозі супроти.
Сотні , станиці, п*ятірки
Складали  військові   загони,
Малися  групи – боївки
Підпільні  у кожнім районі.
8
Ворог в десятки разів був  сильніший,-
мав танки, «катюші»,  гармати
проти повстанців знекровлених, піших
і  в обмаль  набоїв, припасів..
9
Повстанська війна на всі боки
велася  без  фронту і тилу,
А Провід далекий, в Європі,
Залишив УПА для  загину.
10
Військо було без держави
,
Кинуте вкотре вождями,
Гинуло в бойні без слави
Зраджене  знову  верхами.
11
Великої сили утрати
Повстанський рух поніс
Опісля верхнього розбрату
Незадовго до війни.
Там вдало, мабуть, спрацьовало
НКВС чи Абвер,
Коли прийшли до влади
Вожді на славу заздрі.
Весь Провід захворів вождізмом,
Розрослись метастази
По тілу націоналізму,
Немов, від прокази.
12
Як  Друга Світова почалась
І Польщу розірвали навпіл
Верховний ОУН Голова
Був обраний Вождем нації.
Тоді сказав Степан  Бандера
Вождю і Голові  ОУН:
«Ви стали вже ніхто тепер,
Не дійсний ваш уже статут,
Складіть обов’язки  свої ,
Віддайте владу і печатку.
Ми, « нова діяльність» на коні,
Нові утворимо порядки.
На те Верховний Вождь законний
Звільнив з посади референта
Стецька і разом їх,  розкольних,
Віддав на розсуд верховенства
Головного Трибуналу ОУН.
13
Той суд їм виніс смертний вирок
За розкол, порушення статуту
І злісну  Вождю непокору,
За військовим часом,
засудити
 обох   до розстрілу,без права
Подати в суд на  апеляцію,
Амністію  щоб склопотати,
а потім,- реабілітацію.
14
Верховний  Вождь був милосердним,-
Він скасував той вирок  смертний;
Дав їм шанс реабілітації,
Заради єдності у нації.
15
Але, нажаль, укотре вже,
Не зупинило в нації розколу,-
Під гаслом « нація – понад усе »
Через голови до престолу,
Під виглядом реформаторів,
До влади  в ОУН навпростець,
Ішли амбіції імператорів
Через дим і полум’я сердець.
16

І вже пішли криваві кола,-
Хто , проти мене, той - ворог нації.
І самозваний, владний голос
Стверджував цей поступ автократії.
Покотилися  репресії
У лавах ОУН і УПА,-
Відбулась тиха  регресія
Ще сталінського жупела:
Шукати скрізь ворогів,
Лиш , не народу , а нації,
І хто, підкоритись  не міг
Той підлягав під люстрацію.
17
А  героїв скільки  визначних,
Пустили кулі  собі в скроні?!…
Їхні  смерті на совісті  тих,
Хто розкол в ОУН укоїв.
Низи ж не відали про це,
Багато хто не знає й досі  ще
Як розірвав  ОУН живцем,
відступник,  Вождем  прощений.
18

Захлинулась в людській крові
Національно визвольна війна…
По всій  Вкраїні героїв
Не знають  справжні імена.
Війна народу без держави
упродовж  десятків літ,
велась жорстока і кривава,-
нищила   нації цвіт.
19
Супроти  військ НКВС.
Абверу й вертмаху,
Гестапо СД і СС;
Збройного ляху:
Армії  Крайовій,
Армії Людовій,
хлопських  загонів
та  партизан червоних,
Вступали до бою,
Жертвуючи собою
Повстанці  хоробрі
За волю народну..
20
Нові  ж вожді у гніві й владі,
В лісах  блукали дипломатій,
Шукаючи собі притулку,
Десь  помочі та порятунку.
Лишили тут  на призволяще
вмирать повстанців в темних  хащах.
21
УПА, як і козацтво,-
Стала   військом    без держави
Загинула, пропала
Від московської навали.
Ой, якби ж разом  встали
З УПА-військом  гайдамаки
Може б тоді  поквитались
З москалями та поляками…
Нема  гайдамаків,- у Сибірі;
Кістками скрізь розсіяні
Голодоморним  звіром,
Московитою  Росією.
22
Нажаль, одних героїв мало,
Щоб відтворити  знов державу,
Потрібні  ще й  державотворці,
Закону мудрого дозорці.
Нажаль, у тій війні  УПА-загони
Не вберегли  свого нам   Вашінгтона.
Така вона історія,-
Гірка та кривава,
До сих пір кровоточить
Незагоєна рана.
P.S.
Революцію,  як  і національно –
Визвольне повстання неможливо
Експортувати. Для цього
Повинно визріти соціально –
Політичні  умови в середині
Суспільства.
В 1941- 1950рр. на теренах
Східної України була
Спроба, з боку ОУН-УПА,
Підняти  загальне національно
-
визвольне повстання але,
це лиш
 призвело до остаточного
Розвалу самої ОУН-УПА.
Додав: oles (28/11/13) |




Post edited by oles - Чт, 30/10/14, 14:14
 


oles    Date: Чт, 30/10/14, 17:19 | Message # 3
    ПРОФІЛЬ

Надіслати приват

Не в мережі
Група:
Друзі
 
Повідомлень:
10
З прихованих сторінок історії.

Історичні сторінки  вкриває
Не лишень порохня від  віків,
Але інколи  пам'ять втрачають,-
Криють брехнею,в угоду вождів
.
                              Стоїть,мов злодій, над Дніпром,
                               Варяг з украденим хрестом.

       Князь   Володимир Великий.
          (  Великий в чому?)

Це той  розбещений байстрюк,
Нащадок вбивць Аскольда й Діра,
Син  князя й ключниці,  онук
Варяга, вихідця з поморів,
Котрий від дядькових  потуг
Став пресвятителем у вірі.

У ті часи, тут  княжив Ігор,
Нащадок Рюрика-пірата
Та,  був розідраний і згинув,
Бо дань подвійну став збирати.

Княгиня Ольга-Хельга хитра,
Чи може й справді вже  страждала,
В печалі вся за мужем вбитим,
Древлян на поминки позвала
Споїла їх  вином підлитим,
А потім сонних  порубали,
Щоб не могли їй в цьому світі
Свавільно правити в державі.
Від   розпачу за вбитим мужем,
(з древлян  він драв аж по три шкури),
Княгиня озвіріла дуже,
Пішла війною,наче буря.

Древляни забажали миру
З варягами дійти угоди,
Сватів до Ольги відрядили
Від свого князя верховоди.

Сватів  від  Мала всіх прийняла
,З дороги в баню запросила
Гарненько їх почастувала,
А потім баню й запалила.
Свати згоріли наче дрова
А з ними і на мир надія,
Серця від страху захололи
Дізнавшись про таку подію.

Княгині мало того горя,
Вона ще інше помишляє:
Спалити ввесь древлянський город,
Нагнати страху  всьому краю.

Зібрала Ольга, всім у дивину,
Від  двору, з кожної оселі,-
Горобців і голубів, як данину
Державі й князю на потреби.
До ніжки кожної  пташини,
За волею княгині Ольги,
прив'язали по жарині
відпустили всіх на волю.
Птахи всі ринулись додому,
До жител людських  і своїх гнізд .
Хати  ж, покриті під солому,
До тла згоріли, за княжий гнів.

Дітей спалили і дорослих,
Старих і немічних древлян,
Столицю їхню Іскоростень,
Ущент зруйновано було.

А як самій вже припекло,
В народі зрів дух непокори,
Лишила князеве  житло
І дременула через море.
У православній Візантії
Собі шукала порятунок,
Якусь оказію – затію,
А може хоч якийсь притулок.

І об'явилось свято-диво,-
Вона в тім граді охрестилась
Отцем, Багряним Костянтином.
Святому старцю захотілось
З княгинею там обвінчатись,-
Заволодіти її тілом
Та,ще і діточок зачати.
Але старий спіймав облизня,-
Сказала Ольга, що не можна,
Святе письмо про це так пише,
Дочку-хрещеницю у ложе.

Узявши  віру в допомогу,
ВірнІй, церковне духовенство,
Княгиня вирішила знову
Цей охрестити люд поганський.
Вона плекала ще надію,
Що під розіпненим Христом,
Таким охрещенням обмиє
Від княжих рук багряну кров
Убитих, спалених живцем
В своїх хатах, серед дібров,
Древлянських душ, а їй за це
У лик святої возне-суть
Хрещеним батечком-отцем.

Не все так сталось, як гадалось.
Древляни вже раніш хрестились,
І набувались православ'я
Ще за царів Аскольда й Діра.

Язичницькі  ж князі-варяги:
Свенельд Інгер  та воєвода  Хельг,
(Олег  із Ігорем у парі),
Те православ'я витоптали геть
.В древлян була й поганська віра,
В Дажбога, Велеса і Перуна,
Хреститись вдруге не хотіли,
І не бажали іншого перста.

Та й Святослав, прийом-ний  син,
До християнства не пристав,
Був полководцем видатним
У війнах славу здобував.
Він в завойовницьких походах
Кріпив міць Руської держави
І підкорив усі народи ,
Котрі із з нею межували.
У  столиці править не бажав,
Побудував собі цар-город
Переяславець, в нім князював,
Тримав весь край там у покорі.

Святослав по крові, мов  варяг,
Та  по духу  був поганським
,Разом з дружиною в боях
Тримався звичаїв древлянських.

Як Ольга вже скінчила шлях,
Регентша київського князя
Пішла спочити в небесах,
То Святослав впровадив задум,
І поступив як справжній князь:
Він розділив в державі владу
Між синами , без образ.
Ярополку  видав Київ
,Олегу ввесь древлянський край,
В Новгороді Володимир
Отримав свій удільний трон.
Святослав залишив Київ
І пішов вже знову за Дунай
Підкоряти  Візантію,
Від болгар та греків брати дань.

Похід закінчився невдало,
Візантія змусила до  миру,-
Її русини не здолали;
І болгар та греків не скорили…

У тім поході Святослав
Зазнав утрат , отримав рани
І повертався  вже назад
З напівпорожніми возами.
За Дніпровими порогами
Оточило Святослава
Дике військо  Курі кагана,
Печенігинського  князя.

У тому  нерівному бою,
Із ордою печенігів диких.
Святослав склав голову свою
І дружину, геть усю розбиту.

Після смерті Святослава,
Між братами стався розбрат,-
Затріщала в швах держава,
Прокотилися роздори.

Володимир син Маланки,
Ключниці княгині Ольги
,Й Святослава , позашлюбний,
В Новгороді на  престолі
Заздрість мав на стольний Київ.
Не хотілось байстрюкові
Залишатися удільним
Князем, бути напівкровним.
Він рішив братів прибрати
Й посісти батьківський престол
В світлих київських палатах,
Де по закону правив Ярополк.
Покоївки рідний дядько
Хитрий, з прізвиськом Добриня,
напоумив те байстрятко
захопити стольний Київ.
Він умовив  Ярополка
Йти війною на  Олега,
Підкорити собі Овруч
Для військової потреби.

Олег  у міжусобиці отій
Отримав дві смертельні  рани,
Упав під містом у глибокий рів
І був задавлений тілами.

Ярополк , про це  дізнавшись,
Був  увесь  розбитий горем,-
Смерті брату не бажав він,
А лиш хотів його підкори .

В Ярополка  викрався сумнів,
У Володимирову щирість,
Посилає він дружину
Привести  його брата  в Київ.
Злякався   полукровок  той,
Що Ярополк  про   задум знає,
забрати   Київський престол
,І переляканий до Швеції втікає.

Як князь Великої Русі
Ярополк у Новгород послав
Свого намісника і всі
повноваження від князя дав.

Володимир,Сонце Красне,
Штовхнув братів до братовбивства,
Бо обдумав  він  завчасно,
Похід на Київське князівство.
Не маючи достатньо війська,
щоб подолати  Ярополка,
Вдається виродок на хитрість,
Прикинувшись плачем жалобним
За Олегом,  вбитим братом,
в бересті він повідомляє,
що військо йде із каганату
на Русь орда, мов, наступає;
Що йде прямісінько на Київ,
Достатньо сил, мовляв, немає
Щоб  військо кагана розбити.
Потрібно   їм обом  єднатись
І того ворога спинити.

Ярополк, вже по смерті Олега
Не бажав втрачати ще брата,
Він повірив у щирість,відвертість,
Бо не знав ще плану  захвату.
Володимира,брата послухав,
Почав  військо своє він  збирати,
У похід, печенігів орду щоб,
По дорозі на Київ здолати.

Володимир приславши  гінця знов.
Повідомив , що він не встигає
свого війська зібрати достатньо,
печеніги  ж, уже підступають.
Вінпораду дає Ярополку,
Щобдружину свою врятувати,
І собі не загинуть без толку,
Той повинен залишить палати
Відступити із Києва швидко
І в древлянських лісах заховатись,
Пильнувати за ворогом звідти.
У листі Володимир повідав,
Як підійде до Києва з військом,
Об'єднають вони свої сили
Й розіб'ють ворогів  печенігів.

Володимир підступно зайняв
Ярополком залишений Київ,
об'явився як київський князь
,милосердним прикинувся, каїн
.Він  запроданця Блуда послав
Ярополка до Києва звати,
Розділити щоб владу, мовляв,
Не тримає він злоби на брата.
Ярополк того Блуда прийняв,
Байстрюкові повірив на слові,
І відправився того ще дня
Щоб  зустрітися з братом в любові.
Замість братніх обіймів з плеча,
Ярополка  уже за порогом
Підняли  на варязьких  мечах.

Полукровок ,байстрюк, хитрий  Каїн,
Братовбивця розпусник і злодій
Захопив так престол у державі,
Самовільно вознісся на троні.

Мало  стало йому братовбивства
І загарбаних княжих земель,
Ще й вагітну жону Ярополка
Зґвалтував принародно,  удень.

Для забави тримав він гареми,
Щоб втішати бажання утробні,
Розтлівати   інстинкти тілесні,
В них тримав вісімсот жриць любовних.

Укріпившись в державній посаді,
Володимир затіяв реформи,
У покорі народ щоб тримати
Й розширяти державні кордони.
У релігії  бачить підтримку
,Починає разом із волхвами
Воздвигати скрізь капища стрімко
На підмурівках зруйнованих храмів.

Щоб добавити крові блакиті,
Повнокровним  царем величатись,
Забажав Володимир віднині
З візантійським двором  родичатись.
Він надав  Василю допомогу
У війні проти зрадника Фоки,
Вимагав же за те нагороду,-
У дружину собі  Анну потім.
Юна  внучка царя Костянтина
Не бажала собі мати мужем
Іновірця, язичника сина,
З ним ділити супружеське  ложе.

Після місяця  роздумів довгих
Володимир рішає  христитись.
І царівну собі царгородську
За дружину  у Київ явити.
Після хрещення став Володимир
Упровадити  скрізь православ'я
На  угоду собі й Візантії
Релігійну реформу провадив.
Ним же зведені, капища знищив,
В образах Перуна і Дажбога.
Християнські церкви і каплиці
Будував по містах і дорогах.

Після себе натомість залишив
Більше дюжини княжих нащадків.
Ярослав,  серед них  найспритніший,
Захопив всю у  Києві владу,
Завдяки все ж тому братовбивству
Православних Святополка й Мстислава,
Малолітніх ще Гліба й Бориса.
А в наступних уже поколіннях
У тих війнах братів – спадкоємців
Розвалилась імперія сильна,
залишивши сліди потаємні.


Post edited by oles - Чт, 30/10/14, 17:34
 

загрузка...

oles    Date: Пт, 31/10/14, 20:06 | Message # 4
    ПРОФІЛЬ

Надіслати приват

Не в мережі
Група:
Друзі
 
Повідомлень:
10
        Отаманам Холодного Яру.

Історична довідка:
Холодноярська республікавиникла у вирі Громадянської війни. Територіально це утворення займало частини
сучасних Черкаської та Кіровоградської областей. Назва походить від урочища
Холодний Яр, де знаходився центр повстанців - Мотрин монастир.Найактивніше боротьбахолодноярців тривала протягом 1919-1922 рр. Був момент, коли бійці Холодного
Яру та сусідніх регіонів мали об’днаної сили близько 30 тис. чоловік. Та
переважна частина командирів не підтримали ідею йти на Київ. У 1922 р. ЧК
захопило більшість отаманів Холодного Яру. Але боротьба на цих теренах
продовжувалася до 1925 р. (за іншими даними – до 1930).  Зокрема, отаман Чорний Ворон (Іван Чорновус) упастку не потрапив і продовжував чинити опір. Невідомо, у щоб вилиласяборотьба холодноярців, якби не операція ЧК з ліквідації отаманів. Можливо
розгорнулося всеукраїнське антибільшовицьке повстання. Принаймні, все до нього
йшло. Політика «воєнного комунізму», а, фактично, грабунку селян викликала все
більший супротив. Самі більшовики визнавали небезпеку повстанського руху. Чого варта інструкція агітаторам-комуністам  на Україні, складена Львом Троцьким.«Вы должны помнить,что коммуну, чрезвычайку, продовольственные отряды, комиссаров-евреев
украинский крестьянин возненавидел до глубины души. В нем проснулся спавший
сотни лет вольный дух запорожского казачества и гайдамаков. Это страшный дух,
который кипит, бурлит как Днепр на порогах, и заставляет украинцев творить
чудеса храбрости. Это тот самый дух вольности, который давал им нечеловеческую
силу в течении сотен лет воевать против своих угнетателей – поляков, русских,
татар и турок
»     Більшовики вирішили, щонайкращий спосіб подолати повстанський рух – очолити його. Доводиться
констатувати, що операція з приборкання Холодного Яру була спланована й
виконана дуже добре. ЧК створює т.з. Чорноморську повстанську групу (далі –
ЧПГ). Командувачем її став завербований чекістами колишній уенерівець,
полковник Петро Трохименко. Кодове ім’я – полковник Гамалія. Штаб ЧПГ очолив
інший засланий козачок – Юхим Терещенко, або сотник Завірюха. Вони видали себе
за посланців уряду УНР. Спираючись на «Положення про проведення на
Правобережній Україні повстання проти більшовицької армії та влади», підписане
Симоном Петлюрою у вересні 1920 р., почали активну «організаційну діяльність».
Як наслідок – ЧК очолило хоодноярських повстанців.Зрозуміло, що зістворенням ЧПГ звична робота холодноярців не припинилася: антибільшовицькі
рейди, ліквідація представників радянської влади, «комнезамів» та продзагонів.
Дослідник Холодного Яру, Роман Коваль, описує як  дного разу, в присутності Гамалії отаман Лютийліквідував, як тоді жартували – «відправив у земельний комітет» - чекіста з
Кривого Рогу Кузнєцова.
ЧКтаке подобатися не могло. І поступово Гамалія і Завірюха істотно стишили
партизанську активність. Дійшло до того, що                   повстанські
ватажки мали просити дозвіл(!) у псевдо петлюрівців на ту чи іншу акцію.

Читать полностью: http://h.ua/story/314522/#ixzz3Hk6B3sIP

Отаманам Холодного Яру,
Лицарям Чорного Лісу
Підіймемо там слави заграви,
Де є ще брехні  завіса.

 Через сто літ всіх їх возвеличать,
Подвиги всі достеменно,
Золотими рядками запишуть
Кожного, всіх  поіменно. 

Їхню пам’ять стирали на попіл,
Крили всю правду брехнею.
Та  нова,  вже повстанська, епоха
З  Яру  зайшлася   зорею.

 Ті події, розчинені в часі,
Постаті мужніх героїв,
виринають у пам’яті нашій,
Кличуть повстати за волю. 

Як сідлали коней вороних
Отамани Холодного Яру,
Соколами злітались до них
Гайдамаки повстанського краю. 

Розлітались, мов воля, на крилах
По козацьких стежках і шляхах
І ні кому вони не корились,-
Ворогів розбивав переляк. 

Гордість кликала, звала до бою
За свободу і гідне життя.
Отамани вели за собою
Духом сильних  до  сильних звитяг.

 Їм лиш, кулі шептали молитви
Душі в боях очищались.
Тут повстанської крові пролито…
Вражої злої немало. 

Це повстанці із духом від криці,
Воля була їм святою
Та,  ганьба зародилась в столиці,
У  надрах  влади брудної. 

У високих  і темних хоромах
У штабі  всіх військ УНР
В генеральських, ще царських погонах,
Правив  кремлівський  есер.

Командарми, мов діти без тями;
Армію, тисяч у двісті, 
Розорили:  полки з куренями,
Згідно розробок чекістів. 

За півроку такого гетьманства,
Лише  четверта частина
Загартованого   вояцтва
Стала на захист країни.

 У тій Раді Центральній, як  нині,
Правив всім  хаос  суцільний,
Відбулася там зрада Вкраїні, 
Німцям в угоду  й Росії. 

В головного тоді отамана
Війська,  Симона  Петлюри,
Особиста була охорона,-
Двоголової натури.

 А на чолі  контррозвідки
Козачок був засватаний
У ВЧК більшовицькій
Гідності втрачений.  

                      
Отамани в боях підіймали
 славу звитяг України
А бездарні вожді й генерали
В  зраді її  утопили.

Останній бій отаманів.

 А як випало втрапить в неволю,
Під час операції «Щирі»,
Піднялись  голіруч всі до бою,-
Здригнулись тюремні стіни! 
 Їх  десяток, орлів – отаманів,
У лук'янівській в’язниці,
Разом з вірними їм козаками
Вироку не стали коритись.
 Лиш одними  руками, без зброї,
Смертники,  воля, - із криці,
Відібрали всю  зброю у  конвою,
Не знала такого в’язниця! 
Горді, приречені  в’язні до страти,-
Кращі сини України
Не віддали життя свої кату,-
По кулі собі  лишили… 
Тридцять вісім героїв повстанців,
Їм би жити й кохати…
Натомість лишились запроданці,
Ще й досі чекають розплати.
Не проспіть, не прогайте  хвилину,-
Долі останню  надію,
Щоб підняти з колін Україну
Треба  ворога вибити сміло.
************
Пам’ятати це мусимо й знати,
Хто розколов і руйнує
Рух повстанський  в   Україні нашій,-
пастку нову нам готує.   
23,09,2013,


Post edited by oles - Пт, 31/10/14, 20:29
 


oles    Date: Сб, 01/11/14, 19:06 | Message # 5
    ПРОФІЛЬ

Надіслати приват

Не в мережі
Група:
Друзі
 
Повідомлень:
10
Про те, як Служба безпеки ОУНздійснювала чистки в УПА

Важливим є з'ясування питання масштабів "чисток", якіздійснювалися СБ ОУН у 1943-му та подальших роках.Автори визначають, що метою репресій, так би мовити, "протисвоїх" була "боротьбаз ворожою агентурою, усунення чужого елементу (східняків, які не були агентами,
але потенційно могли такими стати)
". Під перевірку потрапиличлени ОУН(б), вояки УПА та цивільні особи-симпатики, які активно контактували з
"лісом".Наказ на здійснення "чисток" вийшов від Бандери, якийписав – "Під впливомбільшовицької дійсності менш стійкі елементи, безумовно, в абсолютній більшості
перейдуть на сторону більшовиків. А тому необхідно негайно і якнайбільш таємно,
в ім'я великої національної справи, вищезгаданий елемент ОУН-УПА ліквідувати
".Це була реакція на провокаційну роботу радянських спецслужб, якіне просто насичували підпілля своїми агентами, зокрема й перевербовуючи
партизан, але й розгойдували атмосферу підозр, ініціювали тертя всередині ОУН.Для цього есбістам підкидали фальшиві радянські агентурнісписки, робилися фотомонтажі, де повстанці перебували в компанії співробітників
НКВС-МГБ тощо."Чистки"не припинялися кілька років.
Наймасовіша, за словами дослідників, кампанія
репресій мала місце на Волині, в УПА-"Північ", якою керував Дмитро
Клячківський - "Клим Савур".
Шпигуноманіязнекровлювала підпілля. Знищили навіть колишнього члена проводу ОУН(р)
Ростислава Волошина, якого скомпрометували чекісти – заарештували і...
випустили.
Дійшло і до розколів – Степан Янішевський-"Далекий" навіть
створив альтернативний бандерівцям крайовий провід, за що був заочно засуджений
судом ОУН до "смертноїкари без права реабілітації" (виконали його, правда, в МГБ – у1951 р.).Арсенич не ставив завдання перед підлеглими ліквідувати якомога більше ворогів –
потреба була передусім у виявленні "слабких місць". "Основна ціль агентури (органівдержбезпеки) - не припиняти чистку, скомпрометувати як саму чистку, так і
людей, які її здійснюють, розширити агітацію, що нищать невинних людей
".Часторозконспірованих осіб просто виключали з ОУН або відправляли в УПА, щоб, як
казали червоні політруки – "кров'юзмити провину".Загальнімасштаби втрат від внутрішнього терору наразі невідомі, але лише в січні-жовтні
1945 р. і лише на Волині Микола Козак, керівник тамтешньої СБ "Смок"
(інші псевдо – "Кучма", "Вівчар"), ліквідував 889 осіб з
938, які потрапили під перевірку. Зокрема, й півсотні функціонерів ОУН. В
деяких районах сто відсотків підозрюваних і були покарані на горло.
"...За столом сидів допитуючий, а передним допитуваний, якому заздалегідь був накинутий на шию короткий шнурок з
дерев'яним зашморгом, якого держав у руці есбіст. Після допиту на знак
допитуючого цей есбіст, що тримав шнурок, моментально його закручував
перериваючи горло допитуваного. Тоді його тягнули в сусідню кімнату, де на одну
купу скидали голих допитуваних, а на другу купу одяг і речі... На другу ніч їх
вивозили й тайно в лісі чи в полі закопували
".
ВасильКук, член проводу і майбутній головнокомандувач УПА, дорікав
"Смокові" за часто невиправдану поспішність і жорстокість – "невважаю доказами змушені визнання на "станку", якщо вони
необґрунтовані, логічно не зв'язані, суперечливі у співставленні з
фактами"
.Сам шефСБ Арсенич без тіні гумору визнавав – "якщоти будеш бити чоловіка, то він признається, що він є цісар Абіссінський".За часвійни жертвами міжусобної ворожнечі між двома фракціями ОУН – бандерівцями та
мельниківцями – стали близько 4 тис. націоналістів з фракції Андрія Мельника.
Останньою жертвою став Онуфрик на псевдо "Коник", якого ліквідували
за наказом Арсенича в кінці 45-го.ДослідникиДмитро Вєдєнєєв і Геннадій Биструхін підрахували за архівними документами СБУ,
що восени 1946 р. агентурний апарат МГБ на заході України нараховував 644
резиденти, 2249 агентів і 18165 інформаторів.І, самособою, існували чекістські агентурно-бойові групи та легендовані крайові
проводи (як-от київський, якому підпорядковувалися сотні людей), які діяли під
виглядом підрозділів ОУН і УПА           Джерело: портал tsn.ua

Про наявність розкольницький дій С.Бандери
уже в ОУН(Б)  «…А дляцього необхідно буде як продовжити розбудову підпільних структур ОУН і УПА та
забезпечити їх просування у східні області України, так і звернути увагу на
консолідацію українських самостійних сил закордоном, на усунення розбіжностей,
які виникли між С.Бандерою, його оточенням та керівництвом революційного
підпілля в Україні після III Надзвичайного Великого Збору ОУН (серпень1943 p.).Якпоказав на допиті в МДБ В.Кук, Р.Шухевич ще в 1945 р. висловив думку про
доцільність визначитись з тим, як налагодити зв'язки керівництва
визвольно-революційного руху в Україні з С.Бандерою, котрий перебував в
англо-американський зоні окупації Німеччини. «Тур» говорив, що йому важко
«керувати ОУН і УПА одночасно», а тому він бажав би «всю увагу зосередити на
керівництві УПА», а С.Бандері «запропонувати очолити всю організацію», тобто
ОУН. За словами В.Кука, з такою пропозицією Р. Шухевич наприкінці 1945 р.
направив до С.Бандери представників Проводу ОУН в Україні Д.Маївського і
Д.Грицая, котрі, як відомо, загинули при спробі перетнути кордон між
Чехословаччиною та Західною Німеччиною.Однак,за твердженням В.Кука, ситуація у відносинах Проводу ОУН в Україні з С.Бандерою
до кінця так і не прояснилася і що «Бандера не признавався „проводом“ в якості
керівника Організації». І коли йшла мова про можливий перехід Р.Шухевича за
кордон, то Провід ОУН «уповноважив його виступати так як керівник всієї
організації, а не як підпорядкована Бандері особа»[81].Уберезні та влітку 1946 р. через спеціального посланця «Славека» («Славка»)
«Тур» отримав від С.Бандери низку конфіденційних документів, з яких, мабуть,
дізнався про створення Закордонних частин ОУН та про бажання зібрати черговий
Великий Збір ОУН….»«…Глибоко переконаний вдоцільності й актуальності прийняття постанов III Надзвичайним Великим Збором ОУН,визнаючи УГВР найвищим політичним представництвом і керівництвом «українського
визвольного самостійницького руху», Р.Шухевич, разом з тим з повагою ставився
до С.Бандери, стремів до усунення суперечностей між 34 ОУН та ПроводомОУН в
Україні та шукав шляхи для консолідації всіх українських самостійницьких сил…»


Post edited by oles - Сб, 01/11/14, 19:12
 

загрузка...

oles    Date: Пн, 10/11/14, 22:31 | Message # 6
    ПРОФІЛЬ

Надіслати приват

Не в мережі
Група:
Друзі
 
Повідомлень:
10
Мазепа .Характерні особливості того періоду, події,  особистості                без фальшивої позолоти. Поява Мазепи при чигиринському гетьманському дворі була пов'язана звеликою зміною у його особистому житті: у Корсуні, десь у 1668–1669 роках,
одружився з трохи старшою від нього вдовою Ганною Фридрикевич, про яку мало що
відомо. Невідомо також, чи мала вона дітей від Мазепи. Здається, мала доньку,
яка померла в дитинстві («Historische Remargues», 22.I. 1704, Humburg sub dato
27.Xl.1703, Москва, Мацьків, 116).
У червні 1674 року Дорошенко послав Мазепу до Криму й Туреччини, давтатарський ескорт, кілька полонених козаків з Лівобережжя, призначених уподарунок [url=http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A5%D0%B0%D0%BD_(%D1%82%D0%B8%D1%82%D1%83%D0%BB)]ханові[/url] та султанським достойникам. Під час подорожі біля річки Інгул Мазепа попав у руки запорожців, які могли йоговбити; кошовий отаман Іван Сірко впізнав Мазепу і врятував. Коли гетьманЛівобережноїУкраїни ІванСамойлович довідався про це, зажадав у Сірка видати йому Мазепу.                     Та доля не була схильною до П. Дорошенка, і,переконавшись, що справу патрона програно, Мазепа перейшов на бік Самойловича,
“відверто переказавши у Москві всі його
 [Дорошенка] турецько-татарськізносини”. (Цей момент уникають змальовувати у своїх працях І. Борщакта В.Шевчук, адже він не вписується до портрету Мазепи-лицаря, однак для Мазепи
така модель поведінки є характерною, що побачимо пізніше
Булава гетьмана ЛівобережноїУкраїни до рук Івана Мазепи потрапила1687 року у результаті черговоїантигетьманської змови генеральної старшини, інспірованої фаворитом тодішньої російської правителькиСофії князем Василієм Голіциним; гетьмана Івана Самойловича було позбавлено
влади, заслано до Сибіру. А було так.Навесні 1687 року російський цар звелів Самойловичу рушати в похідна Крим, підтримавши 100-тисячне російське військо під командою князя Голіцина.
Самойлович послухався й зібрав близько 50 тисяч українського воїнства. Але татарська
розвідка довідалась про ці наміри. Спеціальні загони татар - ще до початку
походу - подалися в степи і заходилися випалювати їх, перетворюючи на пекло.
Нестало паші для коней, бракувало питної води... Військо, що прийшло сюди, не
витримало спеки та спраги і повернуло назад. А купка старшини, серед якої був і
генеральний осавул І. Мазепа, потай поширила чутку, що то не татари попалили
степи, а... самі козаки. Це зродило в росіян підозру: Самойлович не хоче йти в
похід, тому всіляко йому заважає. Підтримали цю підозру й доноси російському
командуванню, в яких цитовано висловлювання Самойловича з приводу безглуздості
всього заходу.Але найдивніше сталося згодом, коли війська, повертаючись назад,підійшли до притоку Дніпра Самари. Там було дванадцять мостів, залишених ще з
попередньої переправи. Так ось, українські війська перейшли цілком спокійно,
всіма мостами, а коли настала черга росіян, то десять мостів перед ними мало не
водночас спалахнули й згоріли. Не викликає сумніву, що підпалила їх ота група змовників,
яка вже давно інтригувала проти Самойловича. Але довести цього гетьман не зміг,
бо його й слухати ніхто не збирався. Діставши ще одного доноса, в якому
писалося, що мости спалено з наказу гетьмана, Голіцин узяв Самойловича під
варту.  25.06.1687 року у таборіна р. Коломак відбулися вибори нового гетьмана. Дві тисячі козаків підтримали
кандидатуру Мазепи і він став гетьманом Лівобережної України. З Москвою були
підписані нові Коломацькі статті, згідно з якими, крім Києва, московські залоги
могли знаходитися також у Чернігові, Переяславі, Ніжині, Острі; було
встановлено 30-тисячний козацький реєстр. Гетьман не міг змінювати генеральної
старшини без згоди Москви і встановлювати безпосередні зв’язки з іншими
державами. Отже, Москва все більше обмежувала владу гетьмана.   За "Коломацькимистаттями" гетьман звався "частиною "їхньої царської Пресвітлої
Величності Самодержавної Держави". Завдяки своїй дипломатичності,
розсудливості, знанню людей та придворних церемоній, а також демонстративною
покою перед царем, Мазепа зміг таки завоювати його прихильність, а згодом і
довіру. Гетьманська булава та підтримка Петра I відкрили перед Мазепою шлях до
збагачення. Він стає одним із найбагатших феодалів Європи, заволодівши 20
тисячами маєтків.Гетьманжертвує великі кошти на розвиток мистецтва, архітектери, малярства, релігії.
Мазепа свою державну діяльність поєднує з активною підтримкою розвитку освіти
та науки. Його коштом у Києві, Чернігові, Переяславі та інших містах і селах
фондуються школи, бурси та лікарні. Наділяв також маєтностями і монастирі, які
на той час були справжніми світочами просвіти завдяки своїм школам та
друкарням. Побудував в Україні близько 20 церков у стилі українського бароко,
відновив Києво-Печерську лавру, огородив її монументальною стіною, поставив дві
брами - Економічну та Святу. Заходами Мазепи Києво-Могилянський колегіум
набуває статусу академії. Гетьман сприяє формуванню аристократичної верхівки
українського суспільства: йшлося про створення власного дворянства, яке б,
окрім титулів, мало б власну землю та залежних селян. Понад тисячу дарчих на
землі роздав Мазепа старшині, також ввів дводенну панщину у Ніжинському полку.
Така політика, звісно, не могла не викликати обурення з боку селян. Імідж
Мазепи значно знизився. Його стали називати "вітчимом" України.Потенційновибухова ситуація назріла у 1692 році. Петро Іваненко (Петрик), військовий
канцелярист, незгодний з політикою Івана Мазепи, почав підіймати народний
заколот проти нього та старшин, які "смокчуть народну кров". Петрик
заручився підтримкою кримських татар. Але татари, замість того, аби допомагати
повстанцям, почали грабувати населення. Довіра до Петрика серед народу згасла,
а згодом згас і сам бунт. Між тим наближався час вирішальних подій. Мазепа прагнув знайти опору середкозацької старшини Лівобережної України, дбав про забезпечення її представників
маєтностями (гетьманські універсали Василеві Борковському, Прокопові Левенцю,
Михайлові Миклашевському, Іванові Скоропадському, тощо). Захищав інтереси
простих козаків, посполитих (зафіксовано універсалами від 1691, 1692, 1693,
1701 років, тощо), в яких регулювалися питання оподаткування, відробіток
(«панщина»).                    Відомо 14 УніверсалівМазепи про виділення українській шляхті земель під устаткування рудень,селітряних заводів, ковальських цехів. Зокрема, Універсалом від 9 лютого 1688 року Гетьман Іван Мазепапідтверджує маєтності Межигірського монастиря, серед яких є «рудні»,
Універсалом від 9 травня 1690 року він дозволяє стародубівському полковникові МихайловіМиклашевському побудувати дві рудні.Універсалом Івана Мазепи від 26 березня 1701 року архієпископовічернігівському і новгородському у посесію надано Неданчицьку рудню. ВідПетра I Мазепа отримав чимало нагород, став другим кавалером ордену АндріяПервозванного, за клопотанням Петра І, отримав титул князя Священної РимськоїІмперії[5].Завдякиблизьким стосункам із царем Мазепа зміг скористатися великим козацьким повстанням, що вибухнулона підлеглому полякам Правобережжі у 1702 р.Після того як цей район знову було заселено, польська шляхта спробувала вигнати звідти козаків. Правобережне козацтво на чолі зпопулярним у народі полковником Семеном Палієм підняло повстання.Повстанців було 12 тисяч, коли до них приєдналися інші козацькі ватажки — Самійло СамусьЗахар ІскраАндрій Абазин.Незабаром перед повстанцями впали такі польські твердині, як НемирівБердичів та Біла Церква (див. [url=http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9E%D0%B1%D0%BB%D0%BE%D0%B3%D0%B0_%D0%91%D1%96%D0%BB%D0%BE%D1%97_%D0%A6%D0%B5%D1%80%D0%BA%D0%B2%D0%B8_(1702)]Облога БілоїЦеркви (1702)[/url]). З утечею на захід польської шляхти схоже було на те,що розгортається щось на зразок зменшеного варіанту 1648 року (див.Хмельниччина). Однак 1702 рокуполякам удалося відвоювати значну частину втрачених земель і взяти Палія в
облогу в його «столиці» Фастові. Саме в цей час у Польщу вторгається найбільший ворог ПетраІ —король Швеції Карл XII. Скориставшисьзамішанням, Мазепа переконує царя дозволити йому окупувати Правобережжя. Знову
обидві частини НаддніпрянськоїУкраїни булиоб'єднані, і заслугу здійснення цього міг приписати собі Мазепа. Щоб
гарантувати себе від загрози з боку популярного в народі Палія, Мазепа за
згодою Петра І наказує заарештувати того й заслати до Сибіру. Його місце зайняв товариш Михайло Омельченко. Проблемаміжстаршинської боротьби за часів гетьманування Мазепи 2, якавідкриває перепективу цілої внутрішньополітичної діяльностіи Гетьмана і дає
багато для зрозуміння його тактики в справі зриву з Москвою 1708 р. проблема
міжнародньо-політичної орієнтації Української держави кінця XVII — початку
XVIII ст., коли в договорі Петрика з Кримом 1692 р. так міцно пов’язані були
традиції Богдана Хмельницького — і політичні, і економічні (цілком слушно
академік М. Слабченко знаходив у договорі 1692 р. нове потвердження своєї
давньої тези про автентичність торговельного договору України з Туреччиною 1649
р., до якого так зневажливо — й то зовсім даремно — поставилася українська
історіографія) та Петра Дорошенка з наступними міжнародньо-політичними плянами
та акціями Івана Мазепи й Пилипа Орлика; проблема тяглости української
державницької ідеології (ідея самостійности, незалежности й соборности
Української держави в дусі Хмельниччини й майбутніх державних концепцій Мазепи
та Орлика), і то з таким несподіваним і яскравим окресленням ідеї Великого
князівства руського, звільненої від «гадяцької» федералістичної оболонки;
проблема самої особи вождя повстання — того загадкового Петрика, який невідомо
(для істориків) звідки взявся й куди подівся (бо вже неможливо стало
повторювати байку «Исторіи Русов» про вбивство в 1696 р. людини, що жила й
діяла ще в 1711—1712 рр.), який так несподівано рано й незрозуміло сильно
висунув українську національно-державницьку програму, що її згодом
репрезентували Мазепа й Орлик і яка стала святая святих української визвольної
боротьби на кілька століть; і ціла низка інших — меншого маштабу й значення —
проблем, з яких, проте, кожна має своє значення й інтерес для історика
мазепинської доби.Універсал Петрика:ПЕТРОІВАНОВИЧ,з божої ласки гетьманЗапорозького війська Вам усім, товариству йпосполитим обивателям орільських міст, зичу заживати від господа Бога здоров’я
та щасливого буття! Вже вашим милостям має бути відомо, що я, знаючи, що
Запорозьке військо живе ущемлено, і бачачи невиносні кривди й ущемлення ваші,
які діються від Москви та наших немилостивих панів, і бажаючи звільнити вас од
підданства, удався до Кримської держави і в цій справі й до Криму їздив.А тепер, коли дійшов із Кримуз ордами до Кам’яного під Січчю, чинило все Запорозьке військо при кошовому
отамані1265 і при всій курінній отаманії військову раду. Тоді утвердженоз Кримською державою вічний мир 1266, з обох боків присягали, а потім на другійраді вибрано мене з волі всемогутнього Бога гетьманом і звелено йти з Січі 1267 з тими всіма ордами та з Запорозькимвійськом на вашу оборону, на війну проти Москви. За чим тепер, рушивши з
Запорозьким військом від Кам’яного і з’єднавшись із тим військом, котре стояло
на Молочній, і зі всіма ордами, котрі були при його милості Калзі-солтану,
прийшли ми до Самари 1268, звідки обсилаємо вас цим нашим листом,щоб ви, повіривши тому й учинивши належний порядок, вислали назустріч його
милості солтана і назустріч нам свою, Запорозького війська, старшину, а самі
наготувалися з ними з усім належним у ту воєнну дорогу на свого ворога москаля,
щоб, більше не носячи невільничого ярма на своїх вільних козацьких шиях, з
божою поміччю змогли його скинути. І те знайте, що ця війна на москаля почалася
не через що інше, тільки задля ваших вольностей і для загального посполитого
добра. Про це не треба вам багато писати; самі знаєте, що вам діють москалі та
й свої драпіжні пани і що чиниться вам від орендарів,— все те знаєте добре,
оскільки об’їздили вам шиї і худобу вашу всю позабирали. Отож візьміться всією
щирою правдою, без жодної обмовки за свої вольності разом з нами, Запорозьким
військом, бо коли тепер, дасть нам всемогутній господь Бог, виб’єтеся з-під
московського ярма, то учините поміж себе такий порядок, як самі схочете, щоб
заживати собі вольностей, яких заживали предки наші за Хмельницького. І оце
тепер Запорозьке військо постановило на таких пунктах вічний мир з Кримською
державою, і чигиринський бік Дніпра, докіль Хмельницький з ордами відвоював од
ляхів, віддано нам з усім належним 1269, а цьогобічна сторона закріплена при нас зусіма полками та містами. А добувати рибу, сіль, звіра в річці Дніпрі, в Бозі і
в усіх ріках та річках вільно без жодного датку 1270. Прецінь, вибившись із божою поміччю ізтеперішнього підданства, підете, куди хто захоче, на свою вітчизну, де перед
тим мешкав, а тривоги й небезпеки не матимете там ніколи, бо Кримська держава
виконала свою присягу на те, що мають завше боронити нас від Москви, і від
ляхів, і від усяких ворогів. А коли б тепер не повстали за свої вольності, то
знайте самі, що втратите собі, оскільки залишитесь уже вічними московськими
невільниками і ніхто за вас не заступиться ніколи. А тепер чого в Бога
милостивого просили, того й дочекалися і, прецінь, візьмітеся за свою вольність
усіма своїми силами. Того, отже, бажаю вам, щоб були вільні і жили в мирі та в
усьому гаразді малися,— доручаю Вас Господу Богу! Дано 29 липня 1692 року наСамарі У пошуках шляхів здобуття Україною незалежності ПетроІваненко звертається до Кримського ханства. Він обіймав важливі посади у
Генеральній Військовій Канцелярії, був військовим писарем Запоріжжя. У 1692 р.
П. Іваненко подався налагоджувати стосунки з кримськими татарами. Підсумком був
укладений договір між кримським ханом і Військом Запорізьким, яке, як вважав
хан, і представляв військовий писар. Після укладання цього договору Іваненко,
який вже волів, щоб його іменували «гетьман Петрик», склав 11 квітня
присягу. Щоправда, у тексті присяги він і далі іменується «писарем Війська
Запорізького». У будь-якому разі, наміри Петрика були проявом давньої тенденції
українського народу шукати в південному сусідові не лише ворога, але й
союзника. 
22 червня 1692 р. зметою схилити до союзу з Кримським ханством Запоріжжя Петрик надсилає туди
листа. У ньому він переконує лицарство кинути Москву і обрати союз із Кримським
ханством. Петрик згадує союз із кримським ха­ном Хмельницького і те, яка була
від цього ко­ристь у звільненні від короля польського. Вiн на­гадує про причини
незгод України з Кримом і вбачає головну причину у примусах Москви за­порожцям
завдавати неспокою кримцям. Пет­рик звертає увагу на ті умови, за яких він
пішов на союз з Кримським ханством, і на те, які по­лі­тичні та економічні
вигоди буде мати український люд, зокрема запорозьке козацтво, від таких мирних
зносин з Кримом. Добірними і правдивими словами автор листа змальовує поступову
і задушливу експансію Москви на Украї­ну і те, як цьому сприяли українські
гетьмани Мно­гогрішний, Самойлович та ін. Як дипломат, Петрик оцінює міжнародну
ситуацію того часу, впевнено стверджуючи, що вихід із залежності від сусідів
для України та Криму – лише у військово-політичній злагоді між ними. Є в тексті
листа і дуже цікавий факт про те, що «задніп­ровський гетьман» готовий разом з
Петриком і кримським ханом повести свої війська на Моск­ву. Якщо це не
пропагандистський прийом, то, очевидно, Петрик мав на увазі гетьмана Івана
Мазепу. Втім, можливо, що йдеться про А. Ковилу, правобережного гетьмана з 1685
р. Проте та обставина, що останній був у підпорядкуванні польського короля, а
згаданий Пет­риком гетьман обіцяв відійти від Москви, робить аргументи на
користь І. Мазепи переконливішими. Це означає, що свої незалежницькі інте­ре­си
гетьман Мазепа намагався утвердити ще на початку 1690-х років. Таким чином,
гетьман Пет­рик укладає відповідно договір з Кримським ханством. 
Положення договоруоднозначно свідчать про «незнищенність українського духу». Вже перша стаття
договору однозначно вимагає: «Княжество Киевское и Черниговское со всем Войском
Запорожским и народом Малороссійским имеет быть выделенное при всяких своих
вольностях»; «Княжеству Малороссійскому і всему Войску Запорожскому как даст
Господь Бог волное Государство, чтоб права себе природное и порядок, который
полюбитца, учинить волно» [3, 88–103]. На жаль, під документом стояв підпис не
хана Сафа-Гірея І, міждержавний договір затвердив Кемен-мурза в Кизи-Кермені, а
«со стороны Государства Малороссійского в Переволочні» – гетьман Петрик. 
Він і надаліпродовжує свою наполегливу українсько-татарську співпрацю і дуже скоро укладає
наступну угоду. 
«Тільки ж ви, вашамилість, добрі молодці, стійте на одному слові – зробити щось собі й Україні
добре… Я ж вам, добрим молодцям, і раджу і прошу вас: візьміться ви з усією
своєю міццю за свої військові вольності й за цілість усього українського і,
користуючись великою масою орди, ідіть, ваша милість, з усім товари­с­т­вом і
клейнодами військовими негайно, і ми сподіваємось, що як тільки ви підете, то
ми погодимося з усім краєм і з допомогою Бога від Москви звільнимось» [7, 109].  Як відносився Мазепа до Петрика та його потуг щодозвільнення від московського гніту: Цеориґінал листа гетьмана І. Мазепи Меншікову, писаного десь у середині (чи
другій половині) березня 1708 р. під свіжим враженням вістки про донос Кочубея
та Іскри. Зважаючи на великий інтерес цього листа і неприступність видання, де
він був опублікований, наводимо його текст.«Извествую вашой княжойсветлости для информации, — писав Гетьман, — что Кочубей исконный мой есть
враг, который от начала уряду моего клопотливого гетманского всегда мне был
противный и разные подо мною рвы копал, советуя непрестанно з враждебниками
моими, якии уже инныи давно, a инныи в недавном времени поумирали и ищезли.
Писал он на мене пашквильные подметные письма, а будучи писарем генеральным,
имеючи у себе печать войсковую и подписуючи руку мою часто, понеже я, для
хирокгричной болезни, не всегда могу подписовати листов и универсалов,
повидавал был лживые некоторые, под именем моим рукою его подписанные и под печатью
войсковою, письма. За якое проступство велел был я его за крепкой взять караул.Потом и в другий раз он жеКочубей, по приказу моєму, взят же был за караул в той власне час, як блиский
его кревный проклятый Петрик до орды Кримской передался и великой мятеж в
народе малороссийском учинил, о котором были неложныи сведытели, от полковника
Миргородского прислании, что его он Кочубей з Жученком, тестем своим, на тот
час бывшим полковником Полтавским, до Сечи и до Криму выправили 12. А Искра, свояк Кочубеев, который родныесестри держал, что я по указу е. ц. в., за явную его Искри змену, за согласие з
каймаканом Перекопским и частые пересылки подарков и писм до началников
Кримских, по чолобитью всех полчан полтавских, отставил его от полковничества
Полтавского, завзял на мене вражду и злобу, которую, и на полковничестве
будучи, внутр таил, и хотя его Искру указал был его ц. в. сковав тогды ж
присыла... на Москву, однакож я своим предстателством заступил оного 13. За якое мое милосердие теперь мненаграждается.A свободными я их, Кочубея иИскру, учинил от достойной казни по многому и неотступному прошению многих
духовных и мирских особ, найпаче же на моление слезное отца пастыра и
благодетеля моего великого, блаженные памяти митрополита Киевского Варлаама 14, и покойной матушки моей, такождемилосердствуя о жонах и детех, плачущих и ридающих, обаче ныне весма недостойны
явились помилования».Цей дуже цікавий документзаслуговує на спеціяльну увагу дослідників мазепинської доби, особливо тому, що
він дає цілу історію взаємин Мазепи й Кочубея 15, звичайно, в освітленні Мазепи (і то занадзвичайних обставин 1708 р.), і, можна сказати, з власних уст гетьмана
стверджує, що в українських урядових колах того часу вважали за безсумнівну
причетність Кочубея до справи Петрика 16. Недарма український посланець до МосквиЮрій Харевич казав (1691), що «на Украине говорят, что он (Петрик) на Запороже
збЂжал с вЂдома генералного войскового писаря Василья КучюбЂя... і знатно де совершенно, что тот побЂг Петрушкин на Запороже учинился c вЂдома КучюбЂева» 17. Може, навітьскластися враження, що гетьман справді вирішив віддано служити царю, тим
більше, що царські накази не завжди стояли у протиріччі до особистих прагнень
І. Мазепи: побудова фортець на річці Самарі  давалайому змогу присмирити запорожців; захоплення Правобережної України  іарешт Палія поставило його гетьманом обох берегів; російсько-турецько війна
1695 – 1699 років піднесли його авторитет та робили незамінним Петру І;
російські війська страхували його від повстань на кшталт Петрикового; довіра
царя – від заколотів старшини. Міцна підтримка Москви -найкраща запорука його правління, і він вірно відпрацьовував свій хліб
(князівство Святої Римської Імперії, перший орден св. Андрія Первозваного,
найбільші в україні маєтки), посилаючи козаків на будівництва і війни,
виконуючи всі московські постанови по утриманню російського війська, обмеженню
української економічної та політичної свободи.Гетьман став відчуватизагрозу, коли пішли поголоси про наміри царя замінити його чужоземним генералом
чи московитським вельможею. Угода зі  шведами: зміст угоди 1708 року був такий: Україна і землі, до неї прилучені, мають бути вільними йнезалежними; король шведський зобов'язується оберігати їх від усіх ворогів;
зокрема, король має вислати туди негайно помічні війська, коли того буде
вимагати потреба та коли цього будуть домагатися гетьман та його Стани (Etats). Усе завойоване на території Росії, але колись належне «руському»(українському) народові, має бути повернене до Князівства українського; Мазепа
мав бути князем українським або гетьманом довічним; (На відміну відколомацьких  статей, у вказаному договорі
Мазепа визнавався довічним князем і його маєтность не підлягала конфіскації)
Через суворузиму 1708 — 09 рр. й військові невдачі становище шведів на Гетьманщині значно
погіршилося. Не здійснилася надія на допомогу з боку Туреччини або Криму. Армія
короля Станислава Лещинського та шведського корпусу ген. Крассав були примушені
залишитися в Польщі для боротьби з прибічниками Августа II. Єдиним успіхом
шведського короля в той час було приєднання Запорозького кошового отамана
К.Гордієнка з 8 000 війська (квітень 1709). Шведи опинилися в напівоточенні й
ініціятива перейшла до Петра І. Карлові XII залишилося або відступити на Волинь
(так радили його генерали), або ж просуватися до ріки Ворскли і звідти йти на
Москву через Харків — Курськ. Однак, на цьому шляху було кілька укріплених
міст, що утруднювало дальший похід шведів. Одним з цих міст була Полтава, яка,
розташована на перехресті важливих шляхів (на південь — Запоріжжя, Крим, на
захід — Правобережжя, Польща, на схід — Слобожанщина, Дін), мала велике
стратегічне значення. У Полтаві стояла московська залога під командуванням
полк. О.Келіна. Російське військо мало близько 42 500 вояків і 102 гармати.Крім того, козацьке військо під командуванням гетьмана І.Скоропадського
перетинало шведам шлях до Дніпра на відтинку Переяслав — Кременчук. Карло XII
мав близько 25 000 вояків, а в бій уведено було тільки 4 гармати. Решта
шведської армії (бл. 6 000) була зайнята облогою Полтави, а також тримала лінію
р.Ворскли. Військо Мазепи не брало безпосередньої участи вПолтавській битві, але воно охороняло шведську армію від можливого обходу
московським військом з заходу, тримаючи облогу Полтави, що унеможливило
Келінові зробити випад з фортеці. Зважившина співвідношення у живій силі , артилерії, відсутність пороху у шведів.( за
змовою з царем, турки відмовились продати шведам порох) неважко прийти до
висновку, що битва була вже програна шведами ще до її початку. Вмовити
малолітнього короля  Карла наступати на
переважаючого противника міг тільки зрадник або авантюрист.  Мазепа нічого непідготував для гідного наступу на Петра І. Більша частина українських військ
була розкидана в різних містах. Виступ гетьмана проти царя булв несподіваний не
лише для простого населення та козаків, але й для більшості офіцерського складу
гетьманських військ. Найкраще, що зміг придумати Мазепа – удавати з себе важко
хворого аж до того моменту, коли далі не діяти було вже неможливо. Невідомо
чому залишив власну столицю, невідомо чому порадив Карлові йти на
Новгород-Сіверськ. На власній території не зміг забезпечити союзникам надійних
квартир і провіанту. Звичайно, Мазепі було б важко, не викликаючи підозри
готувати виступ проти Петра, але, не готуючись, виступати міг лише авантюрист,
ким старий гетьман можливо і був. Щасливийу вирішенні особистих справ Іван Степанович Мазепа виявився неспроможним
очолити державу у скрутний час, і тому важко однозначно відповісти, чи привів
би Мазепа Україну до незалежності, чи взагалі планував такий розвиток подій.
Принаймні на основі того матеріалу, що маємо, напевно щось сказати здається
неможливим.Конкретниминаслідками діяльності І. Мазепи стала жахлива пацифікація країни, загибель
тисяч українців, дискримінація, обмеження автономії і активний наступ на саму
українську ідею.      PS:  Пояснитинаші історики можуть все. А хто з них відповість на основне запитання: -- де та держава, котру будував видатний державотворецьМазепа? -- немає і її не могло бути, тому, що Мазепатворив не державу, а своє особисте царство-монархію,прикриваючись ідеєю творення незалежної держави. Віндурив і зраджував  усіх:  короля, царя, султана, хана і весь простий люд.
ЙогоІсторична постать продовжуєдурманити наше  суспільство і на
сьогоднішній день.
 


oles    Date: Ср, 12/11/14, 22:23 | Message # 7
    ПРОФІЛЬ

Надіслати приват

Не в мережі
Група:
Друзі
 
Повідомлень:
10
Мазепа.                                 «..він був нелях                                    І не козак,а виродок…»                                    Мати (МаріяМагдалина)                                   Про гетьманаМазепу                                  Яна, непутьового сина.                                                                       В МазепуЙоханс  КаледінськийВжеперевтілився тоді,Як вигнали зпокоїв  каземірськихЗа прелюбодійство при дворі. Вельможа,коронованогороду,Поляцько-шляхтицької  крові, був заздрісник на гетьманські  клейноди, Перевертень і блазень   долі.Він став борцемза вільну Україну,чи занезалежний владний трон,Від Бога,короля і Риму,Та  власний гетьманський престол?... НародивсяЙоханс –ЯнВ Білій Церкві,з ляха пан.Батько його бувАдам,-Воєвода -отаманВійськареєстровогоГетьмана Виговського.На службі Янакороля. Була тоді його сім*я.Мати,пані  Мокрієвська,-Із  дворянського роду,В монастиріВознесенськім Все молиласяБогу,Та  для їхнього  ЯнаКращу  долю благала,Залишилаотамана,Ігуменею стала. Про матір  Янек скаже:«Я для неї бувне лях і не козак,А виродок іблазень.»Отак, безвсяких там ознак. Пішов  навчатись ЯнекВ Києво-Могилянську.Цілий рік вінтам вивчавПоглиблено риторіку,(красномовствозазвичай)Поетичне  мовлення.Пізніше уКраковіШліфує поезію,А потім вГоландіїНауку відЦезаря. Завершив жевін  навчанняУ вищій  школі єзуїтській,Де всі потуги йстаранняДавали   цілі зовсім інші. Той Орден маввеликий герб,- Німецький меч у вигляді хрестаНе німнаписаний девіз:« Всізасоби   оправдує  мета».        У Каземіра  Маючи поклажузнаньТа  листа  ВиговськогоПоступив наслужбу ЯнДо Каземіра впокойовники.Бувповноважним  дипломатом,Послом самогоКаземіраДо козацькихгетьманатів. Возив клейноди,знак довіриГетьмануТетері,Але тойвідмовив,І вказавйому  на двері.Бо не гіднобуло б  взятиГетьманськіклейнодиСамогоБогдана,зятю.З руклакейської особи. Згодом їде доПарижуВчити моду ікультуруТа,заплутавшись, одразу,Потопає в моріблуду. Вчив наукупредставництваДипломатіюгламурнуУ жіночихбрав  спідницяхТонкощіпремудрі. Повернувшисьзнов  до Польщі,До каземіровогодворуМаючі науку йгрошіВін по службі йшовугору.У перервахсправ державнихСпочивав відділ  земних,-Залицявся дужесправно До шляхтянок молодих. Те, що стало довподобиМолодому  донжуану,КаземіровимпридворнимСіллю сипало нарани.. Щоб позбутисьловеласа, при королівському  дворі,Польськійшляхті довелося  Гонористого МазепуСпонукати  «на шаблі!» На той час це означало,-Дуель в палацікороля.А цезухвальство не прощалось І каралосьвисланням. Після усуненняіз двору,Відкоролівських справ,Мазепа ринув зголовоюУ вир любовнихдрам.   Під часпобачення черговогоМазепи ізкоханоюмадамФальбовською, був схоплений охороноюіпокараний  ганебним чином,роздягнений,зовсім  голим,прив*язанийконю на спину,вигнаний у ДикеПоле. Отакзакінчилась безславноКоролівськаслужба Яна,Коханки,пестощі, розвагиПопри  цінностей державних.         ВДорошенка. Та доля шансМазепі слала,- Зустрітикозаків у Полі ДикімЩо з походуповерталисьЗі службиу  Парижі 
Людовіку.
 Верховодив  козаками гетьман Дорошенко.Після допиту МазепиПро його  одіссеюТа службовийвишкіл.Зважившись наосвіту,Зачислили довійськаНа посадуротмістра. Щоб поліпшитиубогий стан,Маєтностінадбати,Відновлений усилі донжуанНадумав  обвінчатись.Після одруженняз Фрідкевич,Вдовоюпольського магната,(Посаг був тамне з дешевихІ багатстваповна хата)Діла Мазепипішли вгору.Він отримавновий чинГенеральногоосавула,Не без сватовихпричин…  Маючи освіту,мови знаніТадипломатії  науку,Мазепа ставу  гетьманаПослом по правуруку. Щоб привабитина сторону До себеКримського  хана,Дорошенко  під проводомТатарина-бусурманаВідправивМазепу посланцемЗ ясиромправославнимВ півторадесятків бранцівНа відкуп  яничарам.Отак воновитворялось«нашими»гетьманамиДуші людські продавалисьУ неволю ізтілами. Та на щастя тихбезвиннихНевільниківрабів божих,Козаки СіркаІванаЇм  зустрілись на дорозі.Татар славнопорубали,Невільниківзвільнили,Мазепу хотілина палю,Та Сіркозаступився.Мазепа сам  зізнався,Що хотів такимчиномЗ татарамиз*єднатисьНа благовітчизни.Козаки були непротиСоюзу зтатарами,Але ж булонегожеЛюдьми, мовотарою,Розпоряджатись.           ВСамойловича. Про такудивну    історіюМазепи-дипломатаСтало звісноСамойловичуЙ  московському царату .За вказівкоюПетраСамойловичзажадавВід отаманаСірка,Щоб Мазепу тойвіддав По указу  царському,Як учасниказмовиІ зради    державності, заточити в окови.  Сірко на вимогутаку,Сказав ,що маєвін свій розсудІ Петро йомуніхтоБо він козак,не малоросій. Самойлович взявпідступністю Ганну, дружину Івана,Полонив у   заручницю Та примусивотамана Видатийому   МазепуВзамін насвободуДоньки ідружини,Що томились вневолі. Потрапивши доновогоГетьманацарьового,Мазепа невідпирався,-Зрадив і віддаввсіПотуги  ДорошенкоПро йогопотаємні  Переговори із ханомна військовіплани. Заради тоїзради,Мазепа на конівже знову,На тій жепосадіЩо й був дополону.Генеральним  осавуломУ військуСамойловича(непоганий мавпритулокХитрий зрадникзапроданець ). Згодом пише вінцарюНа Самойловичадонос,Що той лініюсвоюВід Москви гнемалорос;Що замішаний узмовіЗ королем таханом,І готує допоходуВійськовихотаманів. ПриласканийлюбовноСофією царицеюТацарським  вельможеюКняземГоліциним,Мазепа уМосковіїВикликає  повагуЩо довіризаслуговуєна державнупосаду. СамойловичапозбавилиБулави тавлади,У колодках відправилиДо Сибіру  в мандри.Все доброСамойловичаПідлягало  конфіскаціїЦарськими   воєводамиВідповідно  декларації.Мазепа тутзбагнувЩо можна щосьурвати.Якщо  не булаву,То може хочпенати. На  царській службі Фортуна зноввела нагоруІ вдивовижності подійГоліцин князьвже на ту поруМазепі видаввекселіІ новігетьманські клейноди, палати у Батурині.Мабуть здалосьМазепі мало Царськоїщедроти,Запросив вінсвою  долюЩе й від  конфіскату.Царська милістьна той часДо  Мазепи була дуже,Він отримавконфіскат,Обіцявши щовідслужить. Мабуть тоді, щена початку,В Мазепи виникперший острах,Що може й з нимтак   статисьЯк ізСамойловичем, так поспіль,Колизакінчиться гетьманство,Або за відступвід царя,Усе майно підепропащимІ всі заслугинавмання.Влада гетьманадавалаШлях дозбагачення без межТа йому буловсе мало.Все неставало йроз*їдалаЖадоба влади ісердець. «Державотворець»на той часСтав  найбагатшим у Європі.Поміщик-кріпосник,магнат,Слугасамодержавця  трону. Окрім жадоби добагатства,Та необмеженоївлади,У політичнихінтриганствахГрали роль йогокоханки.Шукайте жінку,-Причину всіхпричин!Це в нійкорінняВсіх війн ізрад тяжінь. Черговайого  коханка,Від якоїгетьман збожеволівКнягиняДольська Ганна,Вишневецькоговдова, воєводи,Та литовськогомаршала;Тітка короляЛіщинського,Теж булаловеласкоюНеабиякою  жінкою. Вона спонукала Мазепу перейти на ворожу  сторону,Королявойовничих шведів,-Відректисяслужби Петрової. Вдова обіцялапідтримкуВід ПольськогокороляВсьомуЗапорізькому ВійськуУ війні протиКремля.ОсобистоКаледінськомуОбіцяли вразі перемоги,КнязівствоЧернігівськеТа  довічні гетьманські  клейноди.Самому жВійську обіцялиВольності тапривілеї,Щоб королязахищалиТа кордони від«рассєї».В самоїкнягині-вдовиціДо  земель Сіверських великі були амбіції,Де Меншіков-пройдисвітБалуванець  цариціБув наділениймаєтності. Може б воно такі сталосьІ не було бганьби Полтави,Якби не іншаодіссеяМазепи іКочубея,-Гетьмана таписаря,Зрадника талицаря.              КочубейЩе в ті часи,коли ще ЯнГоловним бувосавулом,він КочубеяВасиля,потихенькунапоумивдоноссекретний  підписатицарю нагетьмАна,що тойзбирається продатидушу й вірубусурманам. Після тої змовиі доносуМазепугетьманом обралиМоскалі тамалоросиПо воліцарській і указу. Кочубея ГенеральнимПисарем призначилиі по службі щеподальшійна суддюкозацькогоВійська    Запорозького.З тих пірз*єднались в дружбіМазепа зКочубеєм.Та говорилизлії люди(крили правдоюз  брехнею)Про невірністьчи  про звабу Дружини Василевої.Але, як там небуло(історія про цемовчить)Мазепа всім назло,Дитину взявсяохрестить,Назвавшидонькою своєюХрещеницеюбожою.Породичавшисьіз сім*єюТатаринавельможного. У подальшомужиттіМазепа кумаподвигавДо ГенеральногосуддіТа ще ймаєтності додав,Зробивши другимпісля себе державним посадовцем.Чого б,здавалося, ще требаБажати  інородцю?І Мотрю,хрещеницю своюПлекав Мазепаначе рідну,Дарив дарунки вдивину,Самій принцесі,навіть,  гідні.Таку турботуКочубейСприймав, яксплату за провинуВід гетьмана(непро людей)  за зваблену його дружину.А ще до того,як зрослаСама  хрещениця і стала,Немов з води,їїкраса,Мазепу в  себе закохала.Любовний гріхне ходить сам,Несе з собоювін розплату.І ось,  старий вже ловеласВід почуттівтих розум втратив:Шле до Кочубеястаростів,Щоби хрещеницюзасватать,(не зстаростами, а в листі)Він проситьМотрю під вінецьРазом з собою вцеркві стати,Але надії ційкінецьПрийшов звідмовою від кума,Що небажає  щоб   вдівецьДо цього  Мотрю напоумив.Змиривсягетьман у відмовіЗарікся, більшевже не хоче,Та почуттябезвинної любовіВселилосьв  серденько дівоче.Втікає Мотрявід батьків,В обійми падаєМазепіШепоче «любий,світе мій,Без тебе жити яне зможу».І,  мовив гетьман Мотрі щиро:«Моя кохана ти,царівно,Для тебе,ластівко моя,Я ладен зрадитицаряі душу чортовіпродати,щоб лиш  тебе одну кохати».Та ще знайшлосяу старогоХоч  трохи сорому та честі Що протибатькового словаНе бути разомїм у щасті.Відправив Мотрювін назадДо батьківськогодому,Нехай вониготують тамЇй кращу всвіті долю. Після історіїтакоїУ Кочубея злообразиУзяло верх івже гороюПідпирало довідплатиЗа дружину і задоньку.Та,оговтавшись  спочатку,Затаїв в собіту злобу,Та  нагоду став чекати.І тоді якгетьман-кумПоділився з нимдумками,Що той має  за метуРозірвати змоскалямиДружбу,віру   та союз,Кочубей у гнівіправімНаписав доносцарю,Що  гетьман має намірТаємно зрадитиМоскву.РозрахунокКочубеяБув направленийна те,Що Мазепу цар скарає,А «святе місцене пусте»І хто його тамзнає,Може його  на місце теПризначить, зазвичаєм. Не так сталось,як гадалось:Фортуна гралана Мазепу.Цар розглянувшиту справу,Піддав писаряарешту.Під тортурамитой клявсяЦарю у вірностій присязіЩо МазепазустрічавсяЗ королем табусурманом.Цар не повіриві віддавМазепі нарозправуКумів,донощиків, щоб самДля нихтой  вибрав кару. Мазепа сповнивцарську волюОбезголовивдвох кумівІ свідківгетьманської змови,Любовних драм іїх  гріхів.При цьому, ще йзаволодів,По-простому,-відібрав,Алмаз, що здавніх пірГербКочубеїв  прикрашав. Після трагедіїтакоїПодалась Мотряв монастирЩоб у молитвахі покоїСпокути гріхсвій і людський.Зустріла тамвона Марію,матір гетьманакоханогоі залишаласьпоряд з неюдо  подиху її  останнього.  Після смертіМагдалини,Мотря їде доПолтавиЖити в тітки, удружиниІскри,страченогов паріЗ батьком, запровинуТа  донос царю про задумВідділити  УкраїнуПід Мазепинувсю владу.       Карл та  Полтава.Під часПівнічної війниРосії зшведським королівствомМазепа був міждвох вогнів:Союзу Карла ізЛіщинським Супроти армії Петра.Мазепа тіломбув з царем,Душа ж,- набоці короля,Горілазрадницьким вогнем Після  двох невдалих спробМоскву узяти штурмомв лоб,Карл відійшовдо УкраїниЩобвідновити  свої сили,Загоїтьрани  й підкріпитисьЗ союзникамитам зустрітись:  КозацькимВійськом Запорізьким,Похідним   корпусом Латвійським, Жовнірами Ліщинського,Татарами, відхана Кримського.Карл розумів,що без підмогиНад Петром небуде перемоги. Після спаленняБатуринаМосковськимивійськамиШведамвидався   притулокНа зимівлюпід  Ромнами .Не отрималипідмогиВояками  та гарматами: Ляхів цар розбив  в дорозі,Татар підкупивдукатами.Вісім тисячзапорожців,Приєдналися дошведівРазом з  Гордієнко Костем,Яксоюзники  Мазепи.Татари порох непродали, ПетроГірея  підкупив.Не стали впоміч і  яничари,-Султан з царемуклали мир.  У такому станівійсько, Без пороху табез гармат,(випадково, чинавмисно)Було приреченодо втрат.  Там  Мазепа дізнається,-В  окупованій ПолтавіЖде  жадана його серцяКочубеївна  кохана.І заграла крову жилахУ староголовеласа;Щозгасаюча  вже силаРозгоріласяневчасно.Зновсвідомість  у туманіСерце вгрудях  стугонить,Бо  старому вже гетьмануЗасліпило розумвмить. Заманулосьйому  слави,Щоб  на білому коні,Та  заїхати в ПолтавуУ весільномувбранні.УмовлявМазепа  Карла,Щоб набратипровіанту,Повернути наПолтавуІ розбитиросіян там. Не вдалосявзяти з ходу,штурмом   місто над Ворсклою,Взяли його уоблогу,Оточили скрізьстіною.Вісім раз наштурм ходилиТисяч вісімпоховали,Не ставалошведам сили,-Марно порохвитрачали.Два місяціоблогоюШведи Полтавутримали,Аж доки із МосковіїЗ військомприйшли генерали. Бій був нерівний, невчаснийДля Карлай  Мазепи,- це факт.Марно  було б визначати Російських усіх переваг. Після поразки втій битвіМазепа втікаєіз Карлом,В тій втечівипало стріти Мотрю кохану ,жадану.Знайшла вонайого в дорозі,В горі, безвлади і слави,Вмовилисьїхати  разомВ подорожтую  останню. В  старого Мазепи при втечіВвесьгетьманський скарб хтось укравКоштовностівсі,цінні речі,То  кажуть, що швед  постаравсь. Помер жерозбитий МазепаУ містірумунськім БандериНа руках укоханої МотріЗакривши вісторії двері.         ЕпілогМіж королями,царем і султаномПід покровомвеликої зрадиПоставКаледінський  гетьмАномБагатства івлади заради. Вигнаний голимз Європи,На терениДикого Поля,Піднявся мов,фенікс з потопу,За  царської влади і волі. Двадцять п*ятьроків на службіВірою й правдоюцаратуКлявся увірності й дружбі,Клянчив длясебе багатство. Ставнайбагатшим в ЄвропіКріпосником імагнатом,Та жаба давиланенаситні очі,-Княземхотілося  стати. Виміняв уцісаря ЙосипаЗанадіслане  срібло та златоЗванняправителя  божогоСвященногоРимського Князя. Гнобив  московським кріпацтвомБідних селянУкраїни.Гнав   отаманів козацькихВ холодніпростори Сибіру.Будував  скрізь церкви та палациНа зразокЄвропейських державБо, хотів зажиття ще попастиВін до спискусвятих, в Божий храм. Зраджував все,що спромігся:Рим, короля,царський дім,Отаманівкозацького війська,Союзниківвірних своїх.P S.Прихованихфактів багатоВ історичномупросторі й часі.Коли жперестануть брехатиНауковіісторики наші.       08.10.2014. «Анумо..»
 


oles    Date: Чт, 13/11/14, 00:45 | Message # 8
    ПРОФІЛЬ

Надіслати приват

Не в мережі
Група:
Друзі
 
Повідомлень:
10
Мазепа.   
                              «..він був нелях 
                                   І не козак,а виродок…»  
                                  Мати (МаріяМагдалина) 
                                  Про гетьманаМазепу  
                                Яна, непутьового сина.
                                                                      

В МазепуЙоханс  Каледінський
Вжеперевтілився тоді,
Як вигнали зпокоїв  каземірських
За прелюбодійство при дворі.

 Вельможа,коронованогороду,
Поляцько-шляхтицької  крові, 
був заздрісник на гетьманські  клейноди,
 Перевертень і блазень   долі.
Він став борцемза вільну Україну
,
чи занезалежний владний трон,
Від Бога,короля і Риму,
Та  власний гетьманський престол?...

 НародивсяЙоханс –Ян
В Білій Церкві,з ляха пан.
Батько його бувАдам,-
Воєвода -отаман
Військареєстрового
Гетьмана Виговського.
На службі Янакороля.
 Була тоді його сім*я.
Мати,пані  Мокрієвська,-
Із  дворянського роду,
В монастиріВознесенськім
 Все молиласяБогу,
Та  для їхнього  Яна
Кращу  долю благала
,
Залишилаотамана,
Ігуменею стала. 

Про матір  Янек скаже:
«Я для неї бувне лях і не козак
,
А виродок іблазень.»
Отак, безвсяких там ознак.

 Пішов  навчатись Янек
В Києво-Могилянську
Цілий рік він там вивчав
Поглиблено риторіку,
(красномовствозазвичай)
Поетичне  мовлення.
Пізніше уКракові
Шліфує поезію,
А потім в Голандії
Науку відЦезаря. 

Завершив же він  навчання
У вищій  школі єзуїтській,
Де всі потуги й старання
Давали   цілі зовсім інші.

 Той Орден маввеликий герб,-
 Німецький меч у вигляді хреста
Не нім написаний девіз:
« Всі засоби   оправдує  мета». 

       У Каземіра 

Маючи поклажу знань
Та  листа  Виговського
Поступив наслужбу Ян
До Каземіра в покойовники.
Був повноважним  дипломатом
,
Послом самого Каземіра
До козацьких гетьманатів.
 Возив клейноди,знак довіри
Гетьману Тетері,
Але той відмовив,
І вказав йому  на двері.
Бо не гідно було б  взяти
Гетьманськік лейноди
Самого Богдана,зятю.
З рук лакейської особи.

 Згодом їде доПарижу
Вчити моду і культуру
Та,заплутавшись, одразу,
Потопає в морі блуду.
 Вчив науку представництва
Дипломатію гламурну
У жіночих брав  спідницях
Тонкощі премудрі.
 Повернувшись знов  до Польщі,
До каземірового двору
Маючі науку й гроші 
Він по службі йшов угору.
У перервах справ державних
Спочивав від діл  земних,-
Залицявся дуже справно
 До шляхтянок молодих. 

Те, що стало до вподоби
Молодому  донжуану,
Каземіровим придворним
Сіллю сипало на рани..

 Щоб позбутись ловеласа,
 при королівському  дворі,
Польській шляхті довелося
 Гонористого Мазепу
Спонукати  «на шаблі!» 
На той час це означало,-
Дуель в палаці короля.
А цезухвальство не прощалось
 І каралось висланням. 

Після усунення із двору,
Від королівських справ
,
Мазепа ринув з головою
У вир любовних драм.  

 Під час побачення чергового
Мазепи із коханою
мадам Фальбовською,
 був схоплений охороною
і покараний  ганебним чином,
роздягнений, зовсім  голим,
прив*язаний коню на спину
вигнаний у Дике Поле. 

Отакзакінчилась безславно 
Королівськаслужба Яна,
Коханки,пестощі, розваги
Попри  цінностей державних. 

        В Дорошенка.

 Та доля шансМазепі слала,- 
Зустрітикозаків у Полі Дикім
Що з походуповертались
Зі службиу  Парижі Людовіку.

 Верховодив  козаками 
гетьман Дорошенко,
Після допиту Мазепи
Про його  одіссею
Та службовий вишкіл.
Зважившись на освіту,
Зачислили до війська
На посаду ротмістра.

 Щоб поліпшити убогий стан, 
Маєтност інадбати,
Відновлений  у силі донжуан
Надумав  обвінчатись.
Після одруження з Фрідкевич,
Вдовою польського магната,
(Посаг був там не з дешевих
І багатства повна хата)
Діла Мазепи пішли вгору.
Він отримав новий чин
Генерального осавула,
Не без родицьких причин…

  Маючи освіту,мови знані
Та дипломатії  науку,
Мазепа став у  гетьмана
Послом по праву руку.

 Щоб привабити на сторону
 До себе Кримського  хана,
Дорошенко  під проводом
Татарина-бусурмана
Відправив Мазепу посланцем
З ясиром православним
В півтора десятків бранців
На відкуп  яничарам.
Отак воно витворялось
«нашими»гетьманами
Душі людські продавались
У неволю із тілами. 

Та на щастя тих  безвинних
Невільників рабів божих,
Козаки Сірка Івана
Їм  зустрілись на дорозі.
Татар славн опорубали,
Невільників звільнили,
Мазепу хотілина палю,
Та Сіркозаступився.
Мазепа сам  зізнався,
Що хотів таким чином
З татарами з*єднатись
На благо вітчизни.
Козаки були не проти
Союзу з татарами,
Але ж було негоже
Людьми, мов отарою,
Розпоряджатись.   

        ВСамойловича.

 Про такудивну    історію
Мазепи-дипломата
Стало звісноСамойловичу
Й  московському царату .
За вказівкоюПетра
Самойловичзажадав
Від отаманаСірка,
Щоб Мазепу тойвіддав 
По указу  царському,
Як учасниказмови
І зради    державності,
 заточити в окови. 

Сірко на вимогутаку,
Сказав ,що має він свій розсуд
І Петро йому ніхто
Бо він козак,не малороський.

 Самойлович взя впідступністю
 Ганну, дружину Івана,
Полонив у   заручницю 
Та примусив отамана
 Видати йому   Мазепу
Взамін на свободу
Доньки і дружини,
Що томились в неволі.

 Потрапивши до нового 
Гетьмана царьового,
Мазепа не відпирався,-
Зрадив і віддав всі
Потуги  Дорошенко
Про його потаємні
 Переговори із ханом
на військові плани.

 Заради тої зради,
Мазепа на коні вже знову,
На тій же посаді
Що й був до полону.
Генеральним  осавулом
У війську Самойловича
(непоганий мав притулок
Хитрий зрадник запроданець ).

 Згодом пише він царю
На Самойловича донос,
Що той лінію свою
Від Москви гне малорос;
Що замішаний у змові
З королем та ханом,
І готує до походу
Військових отаманів.

 Приласканий любовно
Софією царицею
Та царським  вельможею
Князем Голіциним,
Мазепа у Московії
Викликає  повагу
Що довіри заслуговує
на державну посаду.

 Самойловича позбавили 
Булави та влади,
У колодках відправили
До Сибіру  в мандри.
Все добро Самойловича
Підлягало  конфіскації
Царськими   воєводами
Відповідно  декларації
.
Мазепа тут збагнув
Що можна щось урвати.
Якщо  не булаву,
То може хоч пенати. 

На  царській службі   

Фортуна знов вела нагору 
І в дивовижності подій
Голіцин князь вже на ту пору
Мазепі видав векселі
І нові гетьманські клейноди, 
палати у Батурині.
Мабуть здалось Мазепі мало 
Царської щедроти,
Запросив він свою  долю
Ще й від  конфіскату.
Царська милість на той час
До  Мазепи була дуже,
Він отрима вконфіскат,
Обіцявши що відслужить.

 Мабуть тоді, ще напочатку,
В Мазепи виник перший острах,
Що може й з ним так статись
Як із Самойловичем, так поспіль,
Коли закінчиться гетьманство,
Або за відступ від царя,
Усе майно піде пропащим
І всі заслуги навмання.
Влада гетьмана давала
Шлях до збагачення без меж
Та йому було все мало.
Все неставало й роз*їдала
Жадоба влади і сердець.

 «Державотворець» на той час
Став  найбагатшим у Європі.
Поміщик-кріпосник, магнат,
Слуга самодержавця  трону.

 Окрім жадоби до багатства,
Та необмеженої влади,
У політичних інтриганствах
Грали роль його коханки.
Шукайте жінку,-
Причину всіх причин!
Це в ній коріння
Всіх війн і зрад тяжінь.

 Чергова його  коханка,
 Від якої гетьман збожеволів
Княгиня Дольська Ганна,
Вишневецького вдова, воєводи,
Та литовського маршала;
Тітка короля Ліщинського,
Теж була ловеласкою
Неабиякою  жінкою.
 Вона спонукала Мазепу 
перейти на ворожу  сторону,
Короля войовничих шведів,-
Відректися служби Петрової.

 Вдова обіцяла підтримку 
Від Польського короля
ВсьомуЗапорізькому Війську
У війні проти Кремля.
Особисто Каледінському
Обіцяли вразі перемоги,
Князівство Чернігівське
Та  довічні гетьманські  клейноди.
Самому ж Війську обіцяли
Вольності та  привілеї,
Щоб короля захищали
Та кордони від «рассєї».
В самої княгині-вдовиці
До  земель Сіверських 
великі були амбіції,
Де Меншіков-пройдисвіт
Балуванець  цариц
і
Був наділений маєтності.

 Може б воно так і сталось 
І не було б ганьби Полтави,
Якби не інша одіссея
Мазепи і Кочубея,
-
Гетьмана та писаря,
Зрадника та лицаря.

              Кочубей  

Ще в ті часи,коли ще Ян  
Головним був осавулом,
він Кочубея Василя,
потихеньку напоумив
донос секретний  підписати
царю на гетьмАна,
що той збирається продати
душу й віру бусурманам. 

Після тої змовиі доносу 
Мазепу гетьманом обрали
Москалі та малороси
По волі царській і указу.
 Кочубея Генеральним
Писарем призначили
і по службі ще подальшій
на суддю козацького
Війська    Запорозького.
З тих пір з*єднались в дружбі
Мазепа з Кочубеєм.
Та говорили злії люди
(крили правдою з  брехнею)
Про невірність чи  про звабу
 Дружини  Василевої.
Але, як там небуло
(історія про це мовчить)
Мазепа всім назло,
Дитину взявся охрестить,
Назвавши донькою своєю
Хрещеницею божою.
Породичавшись із сім*єю
Татарина вельможного.

 У подальшому житті
Мазепа кума подвигав
До Генерального судді
Та ще й маєтності додав,
Зробивши другим після себе
 державним посадовцем.
Чого б,здавалося, ще треба
Бажати  інородцю?
І Мотрю,хрещеницю свою
Плекав Мазепа наче рідну,
Дарив дарунки вдивину,
Самій принцесі,навіть,  гідні.
Таку турботу Кочубей
Сприймав, як сплату за провину
Від гетьмана(непро людей)
 за зваблену його дружину.
А ще до того,як зросла
Сама  хрещениця і стала,
Немов з води,її краса,
Мазепу в  себе закохала.
Любовний гріх не ходить сам,
Несе з собою він розплату.
І ось,  старий вже ловелас
Від почуттів тих розум втратив:
Шле до Кочубея старостів,
Щоби хрещеницю засватать,
(не з старостами, а в листі)
Він просить Мотрю під вінець
Разом з собою в церкві стати,
Але надії цій кінець
Прийшов з відмовою від кума,
Що не бажає  щоб   вдівець
До цього  Мотрю напоумив.
Змирився гетьман у відмові
Зарікся, більше вже не хоче,
Та почуття безвинної любові
Вселилось в  серденько дівоче.
Втікає Мотря від батьків,
В обійми падає   Мазепі
Шепоче «любий,світе мій,
Без тебе жити яне зможу».
І,  мовив гетьман Мотрі щиро:
«Моя кохана ти,царівно,
Для тебе,ластівко моя,
Я ладен зрадити царя
і душу чортові продати,
щоб лиш  тебе одну кохати».
Та ще знайшлося у старого
Хоч  трохи сорому та честі 
Що проти батькового слова
Не бути разом їм у щасті.
Відправив Мотрю він назад
До батьківського дому,
Нехай вони готують там
Їй кращу в світі долю.

 Після історії такої
У Кочубея зло образи
Узяло верх і вже горою 
Підпирало до відплати
За дружину і за доньку.
Та,оговтавшись  спочатку,
Затаїв в собіту злобу,
Та  нагоду став чекати.
І тоді як гетьман-кум
Поділився з ним думками,
Що той має  за мету
Розірвати з москалями
Дружбу, віру   та союз,
Кочубей у гніві правім
Написав донос царю,
Що  гетьман має намір
Таємно зрадити Москву.
Розрахунок Кочубея
Був направлений на те,
Що Мазепу цар скарає,
А «святе місце не пусте»
І хто його там знає,
Може його  на місце те
Призначить, зазвичаєм. 

Не так сталось,як гадалось:
Фортуна грала на Мазепу.
Цар розглянувши ту справу,
Піддав писаря арешту.
Під тортурами той клявся
Царю у вірності й присязі
Що Мазепа зустрічався
З королем та бусурманом.
Цар не повірив і віддав
Мазепі на розправу
Кумів, донощиків, щоб сам
Для них той  вибрав кару. 

Мазепа сповнив царську волю
Обезголовив двох кумів
І свідків гетьманської змови,
Любовних драм іїх  гріхів.
При цьому, ще й заволодів,
По-простому,- відібрав,
Алмаз, що з давніх пір
Герб Кочубеїв  прикрашав. 

Після трагедії такої
Подалась Мотря в монастир
Щоб у молитвах і покої
Спокути гріх свій і людський.
Зустріла там вона Марію,
матір гетьмана коханого
і залишалась поряд з нею
до  подиху її  останнього.

 Після смерті Магдалини, 
Мотря їде до Полтави
Жити в тітки, у дружини
Іскри,страченого в парі
З батьком, за провину
Та  донос царю про задум
Відділити  Україну
Під Мазепину всю владу. 

      Карл та  Полтава.  

Під часПівнічної війни
Росії з шведським королівством
Мазепа був між двох вогнів:
Союзу Карла із Ліщинським
 Супроти армії Петра.
Мазепа тілом був з царем,
Душа ж,- на боці короля,
Горіла зрадницьким вогнем

 Після  двох невдалих спроб
Москву узяти штурмом в лоб,
Карл відійшов до України
Щоб відновити  свої сили,
Загоїть рани  й підкріпитись
З союзниками там зустрітись:
  Козацьким Військом Запорізьким,
Похідним   корпусом Латвійським, 
Жовнірами Ліщинського,
Татарами, від хана Кримського.
Карл розумів,що без підмоги
Над Петром не буде перемоги. 

Після спалення Батурина
Московськими військами
Шведам видався   притулок
На зимівлю під  Ромнами .
Не отримали підмоги
Вояками  та гарматами: 
Ляхів цар розбив  в дорозі,
Татар підкупив дукатами.
Вісім тисяч запорожців,
Приєдналися до шведів
Разом з  Гордієнко Костем,
Як союзники  Мазепи.
Татари порох не продали,
 Петро Гірея  підкупив.
Не стали в поміч і  яничари,-
Султан з царем уклали мир. 

 У такому станівійсько, 
Без пороху табез гармат,
(випадково, чинавмисно)
Було приреченодо втрат. 

 Там  Мазепа дізнається,-
В  окупованій Полтаві
Жде  жадана його серця
Кочубеївна  кохана.
І заграла кров у жилах
У старого ловеласа;
Що згасаюча  вже сила
Розгорілася невчасно.
Знов свідомість  у тумані
Серце в грудях  стугонить,
Бо  старому вже  гетьману
Засліпило  розум вмить. 

Заманулось йому  слави,
Щоб  на білому коні,
Та  заїхати в Полтаву
У весільному вбранні.
Умовляв Мазепа  Карла,
Щоб набрати провіанту,
Повернути наПолтаву
І розбити росіян там. 

Не вдалося взяти з ходу,
штурмом   місто над Ворсклою,
Взяли його у облогу,
Оточили скрізь стіною.
Вісім раз на штурм ходили
Тисяч вісім поховали,
Не ставало шведам сили,-
Марно порох витрачали.
Два місяці облогою
Шведи Полтаву тримали,
Аж доки із Московії
З військом прийшли генерали. 

Бій був не рівний, не вчасний
Для Карлай  Мазепи,- це факт.
Марно  було б визначати 
Російських усіх переваг. 

Після поразки втій битві
Мазепа втікає із Карлом,
В тій втечі випало стріти
 Мотрю кохану ,жадану.
Знайшла вона його в дорозі,
В горі, без влади і слави,
Вмовилисьї хати  разом
В подорож тую  останню.

 В  старого Мазепи при втечі
Ввесь гетьманський скарб хтось украв
Коштовност івсі,цінні речі,
То  кажуть, що швед  постаравсь.

 Помер же розбитий Мазепа
У місті румунськім Бандери
На руках у коханої Мотрі
Закривши в історії двері.    

     Епілог

Між королями,царем і султаном
Під покровом великої зради
Постав Каледінський  гетьмАном
Багатства і влади заради. 

Вигнаний голим з Європи,
На терени Дикого Поля,
Піднявся мов, фенікс з потопу,
За  царської влади і волі. 

Двадцять п*ятьроків на службі
Вірою й правдою царату
Клявся увірності й дружбі,
Клянчив дляс ебе багатство.

 Став найбагатшим в Європі
Кріпосником і магнатом,
Та жаба давила ненаситні очі,-
Князем хотілося  стати.

 Виміняв у цісаря Йосипа
За надіслане  срібло та злато
Звання правителя  божого
Священного Римського Князя.

 Гнобив  московським кріпацтвом
Бідних селян України.
Гнав   отаманів козацьких
В холодні простори Сибіру

.
Будував  скрізь церкви та палаци
На зразокЄвропейських держав
Бо, хотів за життя ще попасти
Він до списку святих, в Божий храм. 

Зраджував  все,що спромігся:
Рим, короля, царський дім,
Отаманів козацького війська-
Союзників вірних своїх.
 
P S.
Прихованих фактів багато
В історичному просторі й часі.
Коли ж перестануть брехати
Наукові історики наші.      
 08.10.2014.
 


oles    Date: Вт, 02/12/14, 22:15 | Message # 9
    ПРОФІЛЬ

Надіслати приват

Не в мережі
Група:
Друзі
 
Повідомлень:
10
ПОВЧАЛЬНА ІСТОРІЯ.
Як ординська Москва зруйнувала та загарбала Великий Новгород .
У 15-му столітті Великий Новгород за рорзміром був у чотири рази більший завсе Московське царство.
В самому Новгороді правив двох- палатний парламент:
- Рада господ,
- народне Віче.
Князя обирали, і він мав функції військового начальнильника, а не господаря. Завдяки членству Новгорода у Ганзейському союзі, рівень  життя, освіти, культури  у ньому відповідав європейському. На народному Віче  Новгород проголосив себе «вольним» від московського хлопства. Основну роль в такому
визначенні відігравала політична партія Марфи Борецької. Основна ціль цієї партії поставала  у відокремленні від Москви і приєднання Новгороду до  Литви.
Московські царі, разом з ординськими беклярбеками Олександром Невським та Дмитрієм Донським постійно  «усмиряли»
Великий Новгород та розривали його на шматки. Іван ІІІ послав військо на
Новгород і на р. Шелоні республіканські війська були розбиті московською ордою.
Новгород був зруйноваий і пограбований московитами. Великий дзвін був
демонтований і відправлений до Москви. Вся аристократія Новгороду була знищена без
суду і слідства. Після падіння Новгороду, Іван ІІІ ще п'ять разів, через кожні
2-3 роки проводив зачистки між новгородцями. Ординський  цар боявся відродження духу свободи, яким жив
і розквітав Великий Новгород.
Остаточну крапку у руйнуванні Новгороду поставив Іван Грозний, новоявлений соборник земель руських.
Геноцид, котрий вчинив цей божевільний цар зі своїмисадистами у Новгороді вражає й сьогодні:
вишукані катування, розстріли з луків, спалення живцем, посадження на палі, зрізання шкіри живцем, топлення в ополонках.
В навколишніх поселеннях ще страшніше:  людей знищували цілими сім'ями, у вагітних вирізали плоди, гвалтували дітей,
спалювали в хатах. Все населення навколо Новгороду в радіусі 250 верств було знищено.Так божевільний цар боровся з відродженням духу вольності.

Зруйнування Новгороду завдало Ганзейськомусоюзу непоправимого удару, після якого він не зміг уже відродитись.

Історія дуже давня, але як же вона нагадує сьогоденння. Той же біснуватий «собирательруських земель», той же московський цинізм, той же ординський садизм, і той же
божевільний переляк від духу свободи і європейського вибору.
02.12.2014.


Post edited by oles - Вт, 02/12/14, 22:22
 


oles    Date: Нд, 07/12/14, 13:45 | Message # 10
    ПРОФІЛЬ

Надіслати приват

Не в мережі
Група:
Друзі
 
Повідомлень:
10
Для тих, хто тужить за совком.
Ветеранам компартійцям,  сьогоднішним юним ленінцям
             і всьому  простому люду.
Історічні підтвердження  «велокої любові» червоної радянської влади  до власного народу.

5 січня 1918р.уПетербурзі більшовиками була розстріляна 60-тисячна мирна демонстрація па
підтримку Установчих зборів. Рбітники
йшли під червоним прапором.
14 січня1918р.розстріляни учасники робітничих зборів в Тулі. Робітники зібрались для обговореня незаконного розстрілу більшовиками залізничників.
5 травня 1918р. розстріляни робітники Березовського заводу на Уралі.Робітники вимагали переобрати Раду робітничих депутатів.

В 1919р.в радянській Росії було побудовано 20 контцентраційних таборів, у яких утримувалось 16 тис. ув*язнених.У 1920р. кількість таборів становила 86 , а кількість в*язнів сягнула до 59тис.

В Одесі в 1918-19рр. було розстріляно повішено 25тис.людей,У Севастополі – 29тис.

Із листа М.Шолохова Сталіну 1933р.:
«…я бачив таке, що неможна забути до смерті: вночі, на лютому морозі, коли навіть собаки ховавються відхолоду, сім*ї викинутих з хат палили багаття і сиділи біля нього.Дітей загортали в лохміття і клали на розмерзлу від багаття землю. Суцільний дитячий крик стояв на вулицях…Кількість замерзлих не встановлено, т.я. ніхтостатистикою не цікавився, так як нікого не цікавить і кількість померлих від голоду….
Ось перечилені способи, якими добувалося 593тони хліба:
-        Масовіпобиття колгоспників та одноосібників;
-        Посадження голими  і босими до ям (січень, лютий);колгоспницям обливали гасом ноги та спідниці  і підпалвали, потім закопувалив ями;
-        Примушувалисідати на розкалену лежанку,потім вхолодний сніх і знову на плиту;
-        Становилидо стінки і сріляли над головами;
-        Змушувалипити воду змішану з салом, пшеницею і
керосином;
-        Колгоспниць вивезли за 3 км. в  поле, розділи догола і наказали бігти риссю до хутора;
-        в  Затонському колгоспі били шаблями, розкривали покрівлі, руйнували печі;
-        у Верхнє-Чирському колгоспі ставили босими ногами на горячу плиту, а потім  босих же вигонили на мороз;…

Пройти мовчки  повзте, що напротязі трьох місяців творилось у Вешинському і Верньо-Донському
районах, неможливо….М.Шолохов»

1921р повстання революційних моряків Кронштадта проти«продрасвестки» та голоду.Повстання співпало зі страйками  робітників Трубного, Путіловського та Балтійського заводів.Повстання було жорстоко придушено карателями Тухачевського.
1956р.Келеметний розстріл мітингу протесту у Тбілісі.
1956р. повстання в Новоросійську супроти поліційного«безпредєла».Розгромлено ГУВД, пошту банк.В тому ж                  1956р. голодні бунти в Оренбурзі та Слав*янську.
1957р. Повстання від голоду у Темиртау.Участувало 5тис.людей.
В тому ж 1957р. повстання в Подольську супротиполіційного безчинства.Участувало біля трьох тисяч чол.
1959р. повстання цілинників у Казахстані проти нелюдськихумов життя.
1961р.Масові страйки  на заводах і фабриках в Читі. Причина,- немачого їсти.
1961р. повстання в Краснодарі.Причина ,- голод іполіцейське свавілля . Розгромлено комендатуру.Висунуто  вимогу повалити владу КПРС.
1961Р.повстання у Муромі та Бійську.РозгромленоВідділення міліції, захоплено 68 одиниць зброї.Повстання придшено, учасники страчені.
1962р. повстання робітників у Новочеркеську розтріляно зкулеметів.
1962р.страйки та заворушення огортають десятки районнихта обласних центрів: Артем*євськ, Краматорськ, Кемерово, Іваново,Одеса. Страйк на рибному заводі «Чернишевський».Причина повстання,- голод.
1963р. Повстання в Сумгаїті. « хліба, м*яса!»
7 листопада1963р. повстання у Кривому Розі.
1964р. повстання в Бронницях.Причина,- поліцейськесвавілля.Розгромлено ОВД.
1964р. повстання в Ставрополі. Взято штурмом РОВД.
1967р.Повстання у Фрунзе.Захоплено штурмом два РОВД таодин ГОВД.
1967р. Повстання у Чикметі, Степанакерті, Прилуках,Слуцьку, в Тулі.Люди штурмують РОВД, УВД,суди..
1968р.Повстання у Нальчику, люди штурмують ОВД.
1969р. Страйк у Кишиневі.
1972р. повстання у Дніпроджержинську.Штурмуютьгорком,ГОВД.
1974р. повстання у Рубцовську.Беруть штурмом РОВД.
1975р.Повстання військових на протичовновому крейсері«Сторожевой» під проводом замполіта Сабліна.Повстанці планували зайти в Ленінград, стати рядом з «Авророю» і звернутись до нації з закликом змести
антинародну владу.
1977р.повстання у Новомосковську, захоплено ОВД..
1977р. страйки в Каунасі та Іваново.1980р. страйк робітників у Тарту..
1981р. повстання в Оржонікідзе.
1983р.Страйки у Нарві та Виборзі.

Як  Сталін та йогокліка відносилась до тих,
хто допомогав їм прийти до влади,   розбудовувати тиранію  та зміцнювати обороноздатність комуністичної
імперії.


Захід губився в догадках,- яким чином Сталіну вдалося провестисвої знамениті процеси, на яких старі більшовики і незламні ленінці, котрі  не лякались царської охоронки, зізнавались на
відкритих процесах в самих безглуздних і чудовиських злочинах. Цивілізований
захід не знав , що на території СРСР панував деспотизм, котрий  переламлював людей за допомогою витончених
катувань, після котрих всякий вирок суду, навіть розстрільний, для людини
ставав рятівним.Про секретну телеграму 1937р, котра дозволяла чекістам застосовувати до арештованих катувань, заявив ще Хрущов на ХХ з'їзді КПРС.
Послідуюча спецкомісія  визнала «факти незаконних репресій, фальсифікацій розслідувальних справ, застосування катувань та знущань до затриманих.»

Шифрограма Сталіна секретарям обкомів, крайкомів, ЦК нацкомпартій,наркомам внутрішніх справ, начальникам УНКВС пояснює:
«…ЦК ВКП роз'яснює, що застосування фізичного впливу упрактиці  НКВС було дозволено з 1937року…ЦКВКП вимагає від секретарів….керуватись , під часперевірки працівників  НКВС , вказаним
поясненям..Секретар ЦКВП(б) Й.Сталін.»

Сталін особисто вимагав «бити смертним боєм підозрюваних»
І били…Рокосовському вибили зуби.Корольова ледь не забили досмерті на допитах. Петлякову вибили зуби.Туполєва запустили « по конвеєру», потім пригрозили щоарештують сім'ю, після чого він « зізнався» ув організації «російсько-фашистскої   партії», у впровадженні в авіобудівництві « порочної американської технології»,  у шкідливій недосконалості  своїх літаків, а також  у шпіонажі на користь Франції…..
Конструктора легендарної «катюші» Лангемака післякатувань розстріляли.
Блюхеру при допиті вибило око.
Кандидату в члени Політбюро Ейхе на допиті зломали хребет.
Двічі героя Радянського Союзу Смушкевича арештовали прямов шпиталі, принесли на носилках в тюрму, на носилках катували а потім розстріляли.Це при тому, що він воював в Іспанії , за голову котрого Герінг
призначив нагороду в мільйон марок, так як він наводив страх на німецьких асів.
У 1930 році серед вищої партійної еліти,- секретарів крайкомов, обкомов і ЦК нацкомпартій - 70% були люди з дореволюційним стажем, а в 1939р. їх залишилося лише 2%, решту Сталін вирізав і викинув геть, як непотріб.
Із 1956 делегатів XYII з'їзду КПРС уціліло лише половина.
З 1926р. по 1939р. чисельність жителів Далекого Сходу зросла майже на 350%, Східного Сибіру- на 385%,Європейської частини Півночі Росії – на 560%.І цей приріст був не за рахунок комсомольців-добровольців, а за рахунок репресованих.

Можна було б доповнити цей список незліченними фактами репресій окремо щодо  українського народу. Але ця тема уже достатньо  висвітлена за часів незалежності України.Не хочу повторюватись, але загальна
кількість знищених українців під час колективізації, розкуркулення, голодомору,примусових переселень та  інших, різного роду «акцій»,   українців було знищено майже 15 мільйонів.  А ЦЕ ВЖЕ ГЕНОЦИД.


Post edited by oles - Нд, 07/12/14, 14:55
 


oles    Date: Вт, 16/12/14, 18:43 | Message # 11
    ПРОФІЛЬ

Надіслати приват

Не в мережі
Група:
Друзі
 
Повідомлень:
10
За кулісами історичних подій
під час  політичних аншлагів.

Із статті О.Бузини
                                        «Некоторые мысли по-поводу еврейской угрозы в Украине»
Вот слушал на ТВ журналистов с еврейскими фейсами иприглашенного человека – юриста-международника А.Чалого.
Во-1-х, - а не тот ли это юрист, который в свое время преданно обслуживал интересы "ИСД"
(корпорация "Индустриальный Союз Донбасса"), где акционерами-собственниками
были Виталий  
Гайдук экс-секретарь Совета национальной безопасности и обороны (СНБО) и Сергей Тарута
- нынешний
губернатор Донецкой области ?Вот ведь как иногда легко можно провести сопоставления: американское
"грантоедовское СМИ", еврейский контингент "по  фейс-контролю", юристы близкие к бизнес- структурам с
еврейскими корнями, акционеры этих структур - которые УЖЕ заняли кресло губернатора Донецкой области....
Хочется спроситьу трудового народа Донецкой области: вами что, только евреи могут
управлять, а как насчет найти достойного из других - рабочих национальностей ?
В Днепропетровсе, говорят,г-н Коломойский стал руководителем области.... Сначала банк с его
вкладчиками «прокинул», а теперь решил областью порулить. Только после него
останется две вещи:
- крупные счета вШвейцарских банках и
- выжженнаяпустыня от промышленного региона
А в Киеве целый"сонм верхнего еврейского кагала": Григьян (Тимошенко), Яценюк,Кличко (по бабушке -
Этинзон, при всем глубоком уважении к ней), Тягныбок (по бабушке Фротман), Порошенко и много других
господ евреев, числящихся в государственных  структурах.
А за что погибли «политически неподкованные» активисты майдана ?
Им ведь говорили – «За вильну Украину», а получилось – за власть евреев на всех
уровнях государственного управления…
Вы их назвали «Небеснойсотней», гимны попели… и разошлись радоваться жизни, а они- уже
никогда не
увидят голубого неба, а их матери будут помнить только черный цвет
погребального платка…
А кто оплачет ни в чем невиновных беркутовцев, которые защищали Закон ?!
Величайшее искусство - это  столкнуть лбом двух противоборствующих противников, пока
они оба не уничтожат
друг друга, а потом... придет умный еврей и предложит обескровленным
противникам свою помощь, но за деньги и под большой процент, а потом....
заберет без крови и борьбы у них все, за что каждый из них сражался.
Вот настоящая правда про еврейство.    А теперь умные евреи будут сидеть в ресторанах,
на «круглыхстолах» и поучать украинцев, как строить «в пользу евреев» украинское государство.
Нет, евреи сами по себе не плохие люди – они просто умнее вас всех
вместе взятых и если мое замечание кого-то обидело - значит вы уже проиграли
эту битву.

Позвольте предложить Вашему вниманию материал, который, если убрать слово «русские люди», во всем
остальном поможет пролить свет на некоторые ФУНДАМЕНТАЛЬНЫЕ жизненно-ценностные
принципы мирового, и в частности – украинского, еврейства.
Автора блога неинтересуют вопросы антисемитизма как личного невосприятия иудейского учения о
жизни, автор интересуется данной проблемой с целью поиска путей осознания
национально-религиозных угроз для цивильного общества, где каждый гражданин
вправе расчитывать на защиту своих морально-нравственных и национальных
ценностей.Давайте теперь немного узнаем правду и про иудеев. Они в нашей "революции
на смертях" сумели
придти к власти и занять самые лакомые и доходные места в стране. А вы где все
были в это время ?
ЕВРЕИ, ОСТАВЬТЕ НАС В ПОКОЕ!
Гайдпаркер: ИванДержавин 16.02.2013
Написать эту статьюменя подтолкнула прочитанная в ГП фраза:
«Если суммировать вред и пользу России от евреев, то пользы будет не меньше».
Не знаю, что имел в виду под вредом и пользой автор, скорее всего, не еврей, ибо тот
вообще не признал бы вред от евреев, поэтому я сам попробую скалькулировать этот
баланс. Исходить я буду из нынешнего состояния моей России, хуже которого в ее
многовековой истории еще не было. В том, что она находится на краю пропасти, мало
кто сомневается. И в этом огромная, если не основная вина
лежит на евреях.
Вот отзывы о евреях лишь некоторыми великими людьми древности и недавнего времени:

Я говорю (иудеям), ваш отец дьявол и вы хотите исполнить похотиотца своего. Он был
человеко-убийца от начала и не устоял в истине… Он лжец и
отец лжи.       Христос. -
Евреи принадлежат к темной и отталкивающейсиле. Марк Цицерон,
римскийполитический деятель, умер в 43 г.
- Никогда солнце не светило народу, более кровожадному и мстительному, который лелеет
надежду уничтожения и удушения иноверцев. ..Должны быть уничтожены их
молитвенники и книги Талмуда, которые учат их безбожию, лжи, кощунству. Молодым
евреям и еврейкам следует дать мотыги, секиры, лопаты, прялки, веретена, чтобы
они зарабатывали свой хлеб в поте лица. Мартин Лютер, церковныйрефор-матор, 1483 – 1546 г.г.
- Евреи являютсязачумленной, прокаженной и опасной расой, которая заслуживает искоренения со
дня ее зарождения. Джордано Бруно, итальянский ученый и философ,1548-1600г.
- Евреи являютсяничем иным, как презираемым и варварским народом, который на протяжении
длительного времени сочетал отвратительное корыстолюбие с ужасным предрассудком
и неугасаемой ненавистью к народам, которые их терпят и на которых они
обогащаются. Маленькая еврейская нация смеет показывать непримиримую ненависть
собственности других народов; они пресмыкаются, когда их постигает неудача и
высокомерничают при процветании дел. Жан Франсуа Вольтер(Французский писатель.1694-78 г.
- Они главные возмутители в современном мире... Они стервятники человечества... Они образуют
государство внутри государства. Несомненно, они не являются законопослушными
гражданами... Зло в них исходит не от отдельных личностей, но от коренной
природы сего народа...Целые сёла обобраны евреями, они снова ввели рабство; это
настоящие стаи воронов. Вред, причиняемый евреями, не происходит от отдельных
лиц, но от всего этого народа в целом. Это черви и саранча, опустошающие
Францию.Я делаю всё, чтобы доказать моё презрение к этойподлейшей нации мира. Евреи являются
нацией, способной к самым ужасным преступлениям. К жидам относятся с отвращением, но надо
признаться, что они
действительно отвратительны; их также презирают, но ведь они и достойны
презрения. Наполеон Бонапарт,император Франции, 1769 – 1821 г.г.
- Во Францию постепенно влезает гнусная еврейская душа —i'amesordidedejuif. Виктор Гюго,
французский писатель, 1802 –1885 г.г.
- Они господствуют и будут господствовать, пока за деньгами сохранится сила, перед
которой бессильны все наши стремления и дела. Иудаизм является дьявольской
совестью цивилизации. Еврей говорит на языке той нации, внутри которой он
обитает из поколения в поколение, но он всегда говорит на нём как
чужестранец... Еврей — это гибкий демон упадка человечества. РихардВагнер,
немецкий композитор, 1813 – 1883 г.г.
- Еврейскийэлемент - самый опасный, самый вредный для жизни и благоустройства всякого
государства, ибо элемент этот, как древоточивый червь, подтачивает основы
государства, составляя при этом statusinstatu. Государство, принимающее в
состав своего государства еврейское племя, надеясь ассимилировать его со своим
коренным населением, жестоко ошибается, ибо в этом случае оно принимает на себя
непосильный, сизифов труд и подобно человеку, проглотившему камень, думает, что
его организм переварит этот камень. Евреи достались нам от Польши, и России,
может быть, в далеком будущем, предстоит немало труда, усилий и неприятности в
борьбе с еврейством, действующим тлетворно и пагубно на русский народ. С. М.Соловьев,
русский историк, 1820 – 1879 г.г.
- Ну, что, если б это не евреев было в России три миллиона, а русских, а евреев было бы 80
миллионов – ну, во что обратились бы у них русские и как бы они их третировали?
Дали бы они им сравняться с собой в правах? Не обратили бы прямо в рабов? Хуже
того: не содрали бы кожу совсем? Не избили бы дотла, до окончательного
истребления, как делали они с чужими народностями в старину, в древнюю свою
историю?... Жиды погубят Россию. Ф.М. Достоевский, писатель, март1877 года.
- Либерализм относительно евреев – это кабала для русского народа. И.С.Аксаков,русский
публицист общественный деятель, 1823 – 1886 г.г.
- Эта проклятая раса, не имеющая более своей родины, своего правителя, живущая
паразитом среди наций, притворяющаяся, что
признает их законы, но послушная в действительности лишь своему богу грабежа,
Крови и Ненависти, выполняющая повсюду хищную миссию завоевания, которую
возложил на нее этот бог, устраивающаяся в каждом народе как паук посреди своих
сетей, чтобы подстерегать свои жертвы, высасывать кровь изо всех, жиреть за
счет чужих жизней! Эмиль Золя, французский писатель, 1896 год.
- Глаза финансиста еврея: большие, выпуклые, алчные, настороженные, бессовестные,
хищные глаза.
Под таким алчным захватническим взглядом, не облагороженным светом идее, все
высокие понятия превращались в бредни, оказывались замаранными и осмеянными.
Леон Фейхтвангер,писатель, 1884 –1958 г.г.
Евреи хлеба не сеют.
Евреи – люди лихие.
Евреи в лавках торгуют.
Они солдаты плохие.
Евреи раньше лысеют.
Иван воюет в  окопе.
Евреи больше воруют.
Абрам торгует в рабкопе.
Не торговавши ни разу, не
воровавши ни разу,
Ношу в себе, как заразу,
проклятую эту расу.
Борис Слуцкий, советский поэт, 1919– 1986г.г.

Приходится только изумляться прозорливой гениальности этих людей. Я не упомянул
других выдаю-щихся людей Земли таких, как Кант, Гете, Шиллер, ГенриФорд, Сенека,
Тацит, Шопенгауэр, Джордж Вашингтон, Бисмарк, Герберт Уэллс,
Черчилль, ведущие историки Египта, Рима, Греции, Александрии, русские Пушкин,Даль,
Салтыков-Щедрин, Менделеев, Блок, Розанов, Николай I, князья
Свтослав, Владимир II, Горчаков, Екатерина I, и многих –многих других столпов человечества,
глубоко презиравших евреев. Сейчас бы на них навесили страшное клеймо антисемита...

Приведу лишь некоторые цитаты из них, перед которыми блекнет «Майн Кампф» Гитлера.
Учения из Торы:
Ты святой народ под Господом Богом твоим,и Господь Бог избрал тебя быть особым народом
под ним, над всеми народами, что на лице Земли, И ты пожрешь все народы, которых    Господь
Бог твой предаст тебе, глаз твой не будет иметь к ним жалости,
Всякое место, куда ступит нога твоя, будет  твоим,
И будешь господствовать над многими народам, а они над тобой не будут господствовать,
Ибо народы и царства, которые не захотят служить тебе, погибнут, и такие народы совершенно
истребятся,
И будешь давать взаймы многим народам,  а сам не будешь брать взаймы.

А вот из наставлений Талмуда:
Евреи – человеческие существа, а другие нации мира не люди, но звери,
Иегова создал не евреев (гоев) в человеческом обличии, чтобы евреям не пришлось пользоваться
услугами животных
,                          Бог дал евреям власть  над имуществом и кровью всех наций,
Не спасайте гоев вслучае опасности или смерти,
Гой, сунувший нос в Талмуд, виновен и карается смертью,
Еврей может и должен клясться во лжи, когда гои спрашивают, есть ли в наших книгах что-либо
против них,
Разрешается убивать обличителей евреев везде и даже до того, как они начали обличать,
Как определить слово грабеж? Гою запрещено воровать, грабить, брать женщин и рабов у еврея.
Но еврею не запрещено делать все это поотношению к гою,
Девочки гоев с 3-летнеговозраста могут подвергаться насилию евреями.

Последний постулат вообще вне человеческого разума. Я что-то не читал и не слышал,
чтобы фашисты насиловали 3-х летних детей. И вообще вся Тора и весь Талмуд
пронизаны фашистским истреблением других народов с благословения Бога
Иегова.
Еврейский Бог – это не общечеловеческий Бог, а бог только для одних евреев. Он с лютой ненавистью
относится к не евреям (гоям), которых уподобляет слюне. Даже Гитлер ему уступает в бесчеловечности.
Простой русский народ, естественно, не читал ни Тору и ни Талмуд, а судил о евреях по их поведению
в жизни.
Как и везде в мире, появлявшиеся в древней Руси в небольшом
количестве евреи занимались в основном торговлей и ростовщичеством, на чем
довольно быстро обогащались, в том числе за счет подлогов, махинаций, жульничества
и обмана, что было глубоко противно русской натуре. Помимо этого, евреи активно
насаждали «ересь жидовствующих».Это не могло не вызывать возмущение местного населения, и
уже в 1068 году им был учинен в Киеве первый еврейский погром, а чуть позже на съезде славянских
князей было принято решение о недопущении  пребывания евреев на землях, входящих в состав Киевской
Руси. Уверен, что первый погром на Руси был совершен спонтанно, и русский народ не знал, что такие
погромы уже давно проводились во всех странах, куда внедрялись евреи.Широко известен происшедший
еще ровно десять веков тому назад в Александрии
самый крупный погром, во время которого было уничтожено 56 000 евреев.Затем
погромы были в Риме в 387 году, в Клермоне (Франция) и Равенне (Италия) в 519году,
в Кордове (Испания) в 1013 году.
Забегая вперед, скажу, что вплоть по18-й век в странах Европы было совершено свыше 50 еврейских
погромов.
Так,что русские люди были далеко не первыми и не одинокими в своей ненависти к евреям.В стране
несколько веков действовал закон, установленный еще при Владимире Мономахе: «Из всея Русския
земли всех жидов со всем их имением выслать и впредь не впусчать;
- и если тайно войдут,
- вольно их грабить и убивать".
Но евреи всеже ухитрялись любыми путями проникать в Русь. В 1550 г. Князь Литовский и Король
Польский через посла обратился к царю Ивану Грозному с просьбой не чинить препятствия "жидам
с товарами в государство твое въезжать". На
что царь ответил: "Мы к тебе не раз писали о лихих делахот жидов. Как они наших людей от
христианства отводили,отравное зелье к нам привозили и пакости многим нашим людям чинили.
Так
тебе бы, брат у нашему, не годилось и писать о них много, слыша их такие
злые дела".
Непримиримую позицию к евреям занял и Петр I: «Я предпочитаювидеть в моей стране магометан
и язычников, нежели евреев. Последние являются обманщиками и мошенниками. Я искореняю зло,
а не распложаю его.
Не будет для них в России ни жилища, ни торговли, сколько о сем ни стараются и как ближних
ко мне ни подкупают».
И тут Россия не была одинока. Евреи неоднократно изгонялись практически из всех европейских
стран, в том числе 6 раз из Франции, по 5 раз из Италии и Швейцарии, по три раза из Англии и
Португалии и по разу из Германии, Австрии, Чехии, Венгрии, Польши и Литвы. Но их изгнание мало
что давало, они, как тараканы продолжали пролезать во все
страны.Такая же картина была ив России вплоть до Октябрьской Революции. И все же, надо сказать, до 18-го
века евреев в России было сравнительно мало, даже принявших для вида христианство.

В 1776 г. вышло первое законодательство о евреях. В 1785 был издан указ об устройстве евреев.
Потом появились
многочисленные Уставы, Положения и Правила поведения евреев в стране. Кстати, самый первый
проект коренной радикальной еврейской реформы еще при Павле I (1796-1801г.г.) предложил сенатор,
а потом министр юстиции
(он же знаменитый поэт) мой фамильный тезка Г.Р.Державин, который был одним из самых крупных
специалистов по борьбе с еврейским нашествием в Россию.Он был убежден,что «Нельзя ничего сделать
в преобразовании жидов, если за всехевреев не приняться разом всем русским обществом».Но дело
затянулось,а царь Александр I (1801-1825 г.г.) оказался либеральным к евреям и не хотел слышать о
радикальной реформе.
До Октябрьской Революции было издано свыше 1000 разных правительственных документов о евреях, но
враждебную их деятельность в России они не пресекли.Главный недостаток антиеврейского законодательства
состоял в том, что в России не было четко разработанной программы борьбы с еврейской опасностью,
и правители велисебя по отношению к евреям крайне непоследовательно. Одни цари были к ним
терпимы, не видя в них опасности, другие, хорошо понимая, что «каждый еврей –
это воплощенный Талмуд и очень вреден для России», активно пытались этому
противостоять.
Претворяя в жизнь ученияТалмуда, утверждавшего, что евреям «все позволено» по отношению к гоям,
евреи еще энергичнее стали русских эксплуатировать, обманывать, спаивать,
превращая в бесправных рабов, разлагать национальный высоконравственный
дух русского народа, пропитывая его еврейским духом наживы и стяжательства.Подрывая основы
православной веры, они стремились как можно больше переделать русских людей в не верующих,
воинственных и тупых безбожников, покорных иудейской идеологии. Всем было ясно, что
откладывать дальше разработку и реализацию кардинальной реформы по ограничению еврейского
влияния в России было преступно.
Такую реформу предложил царю в 1876 году коммерческий советник МВД князь Н.Н.Голицын всвоей
записке «О необходимости и возможности еврейской Реформы в России».
Голицын с 1872 по 1875 был вице-губернатором Подольской губернии и хорошо изучил поведение евреев
– «этого малого народа с большим ртом и большими присосками».И в своей записке князь пытался
убедить царя и правительство России в том, чтобы к евреям они относились как к серьезному, коварному
и беспрерывно наступающемуврагу и, пока не поздно, приняли решение дать этому врагу решительный
отпор.По мнению князя Голицына, зло от евреев со времени Екатерины II шло в трёх сферах:
духовно-нравственной, экономической и гражданско-политической.
Вред еврейства в духовно-нравственной сфере, заключавшийся в подрыве среди русских и других народов
России основ православной веры и разложении национального духа русского народа, в общих чертах я уже
обрисовал.
В экономической сфере евреи наиболее полно проявляли свое главное качество– «склонность к
вампиризму», а именно, обирание и высасывание денежных соков из русского народа. Особенно
это проявлялось на западе и юге России, где была сосредоточена основная масса евреев. «Без еврея
здесь теперь как бы и невозможна жизнь. Они захватили все отрасли торговли, производства,
промыслов и кредита. Евреи создали такие условия жизни здесь, когда ничего немыслимо ни продать,
ни купить без них…Скупая по низкой цене у крестьян продукты, а продавая втридорога, на этой
торговле они чрезвычайно наживаются». Несмотря на запрет заниматься питейным бизнесом, они
активно спаивали белорусов и малороссов, «ибо пьяных легче обирать». Самым распространенным видом
эксплуатации коренного населения евреями было ростовщичество. «Все евреи поголовно, включая
владельцев питейных заведений –
ростовщики». Евреи-финансисты разорили тысячи крестьян и присвоили много крупных имений
помещиков, которых разорили и обманули.
В сфере гражданско-политической сферы евреи – самые политически неблагонадёжные граждане
России. Они не имеют никакого желания защищать интересы России. Раньше они отказывались
отбывать воинскую повин-ность. Правительство заставило их это делать, но толку от евреев-воинов
никакого нет.На западной июго-западной границе они постоянно занимаются контрабандой, подрывая
экономическую и финансовую мощь России, а также, перебираясь через границу в Австро-Венгрию и
обратно, становятся осведомителями спец-служб враждебного государства.
«Еврейство – это не фармацевтический яд, -заключил князь Голицын. - Еврейский яд правильнее
приравнять к физиологическому грибку, к паразиту, который, попав в здоровый организм, непременно
плодится до
бесконечности и с непомерною быстротою, и чем организм свежее и восприимчивее, тем быстрее
множатся бесчисленные грибки». Свободно расселяющиеся по всей стране «евреи-паразиты» «станут
сетью» для русского народа и для России. Грибок-паразит изнутри энергично высасывает жизненные
силы России и чрезвычайно
ослабляет её».Свой проект РеформыГолицын предлагал провести в два этапа.
На первом этапе евреи возвращались на территорию западного края,откуда предварительно должно
было выехать все христианское население. «Врага
надо отбросить назад, там удерживать и уж больше оттуда не выпускать ни одного
еврея на восток, «дабы не развращалось сердце империи», как правильно сказал Державин».
По второму этапу правительство должно было «признать вредными идеи  превосходства и
вседозволенности евреев над другими народами, не позволять раввинам - талмудистам вносить
такие идеи в сознание еврейского народа,
требовать, чтобы евреи уважали другие народы и работали вместе с ними на благо России.
«Твори добро, еврей, будь честным, не лги, не кради, не желай имущества чужого, не занимайся плутнями».
Голицын надеялся, что такими евреи станут, перестав быть народом-вампиром, живя одни, без
христианского
населения -объекта, из которого можно высасывать жизненные соки. Не к кому будет присасываться
ртом и присосками. И для того, чтобы выжить, чтобы выжить в этих условиях, еврейский народ
вынужден будет, как и все другие нормальные народы, разделиться на слои и классы.Появится неизбежно
класс земледельцев и класс рабочих. Миллионы евреев, которые были торговцами, ростовщиками,
арендаторами, банкирами, владельцами публичных домов и т.д.
неизбежно станут земледельцами и рабочими. Без чужого народа-жертвы ибез своих производительных
классов, без своих земледельцев и рабочих и при закрытии на границе с Россией всех лазеек для контрабанды
еврейский народ просто не сможет выжить.Переселив евреев в ограниченную, изолированную территорию
, и, зачистив страну от еврейских писателей, журналистов, издателей газет и журналов, адвокатов, судей,
учителей,
чиновников, работающих в образовательном ведомстве и т. п., правительство освободит русский и другие
коренные народы России от манипулирования их сознанием со стороны чужого и вредного народа.

Голицын не исключал, что немалая часть евреев, а может быть и большинство их не согласится жить в
изолированной области без чужого народа-жертвы и не пожелает превращаться в земледельцев и рабочих
. А увидев, что их «всемирный гвалт» им не помог, Западная Европа и Америка воевать с Россией за их
интересы не стали, они
неизбежно начнут массово уезжать из России. «Пугливость их и трусость ещё
больше увеличат их исход из России.«Но не думаю, - пишет князь Голицын, - чтобы у нас нашёлся кто-либо,
кто погнался бы за ними, чтобы остановить их. Никто и ничто в России не пострадает от их
постоянной убыли, напротив все вздохнут свободно. Чем больше евреев уедет, тем лучше для России
и русского народа. Оставшиеся евреи превратятся постепенно в обычное трудовое нацменьшинство.
А в более далёком будущем - и «разьевреится»,то есть евреи станут верноподданными гражданами
империи или даже ассимилируется.
Как и следовало ожидать, с проектом Реформы Князя Голицына произошло то же самое, что и с
проектом Державина: самодержец Александр II не решился на избавление России от евреев, в том
числе испугавшись осуждение Запада, где евреи имели большой вес, и СМИ принадлежали в основном
им. Мало того, что Реформу не приняли, его предложение Голицына скрыли от народа. Умер князь
в1893 в возрасте 57 лет. Не исключаю, что евреи могли
приложить к этому руку.
Как князь Голицын и предвидел, в случае непринятия его Реформы, в России быстро пойдет процесс
«оевреивания»Империи и русского  народа. «Оевреивание России означает то, что евреи будут,
безусловно, хозяйничать в государстве. Самые высокие и влиятельные места будут занимать евреи.
Из евреев будет состоять большая часть и самая интеллигентная часть чиновничества. Вся торговля,
кредит,банки, промышленные предприятия всех видов, все железные дороги, большинство всех
недвижимостей и ценностей постепенно и так сказать втихомолку и незаметно перейдут в их руки»
.Евреи не только будут абсолютными ти
ранами в экономической жизни страны, не только будут держать в своих руках народную рабочую силу,
но будут влиять и в мире духа. Они будут монопольно распоряжаться печатью, будут усиливать
национальное обезличивание и
унижать национальное достоинство русского народа. Они будут нагло растаптывать все национальные
ценности русского народа.
Но продолжим, что было с евреями в России после спрятанного в архив проекта князя Голицына.
В стране, к большой радости евреев стала зарождаться революционная борьба против самодержавия,
в которой они увидели прекрасную возможность завоевания власти в России и порабощения ее коренного
населения.
Они тут же активно включились в эту борьбу, внеся в нее элемент терроризма против представителей
власти.Первый пик терроризма пришелся на конец семидесятых – середину восьмидесятых годов,
во время которых среди 70 жертв террора
оказался убитый с третьего захода в 1881 году Александр II, так много сделавший для евреев.
Александр III отнесся к евреям жестче, отказался подписать разработанный ими проект Конституции
и к тому же разгромил руководимую евреями тайную организацию «Народная воля», за что в 1886году они
попытались его убить,
но были схвачены, пять человек казнены, девять приговорены к пожизненным и большим тюремным срокам.
Кстати, ежемесячный бюджет «Народной Воли» составлял 60 млн. рублей в год или около 8 млн. долларов.
Эту гигантскую по тем временам сумму организация получала за совершение террористических актов от
своей еврейской буржуазии,
заинтересованной после свержения самодержавия в установлении еврейского владычества в России. Этот
денежный поток продолжался ив наступившем двадцатом веке. Во время второго пика терроризма счет
убитых шел уже на десятки тысяч.
И тут неожиданно для евреев в 1905 году в России вспыхнула революция, вызванная расстрелом в Петербурге
мирно шедших к Николаю II рабочих с женами и детьми, чтобы рассказать о своих нуждах. Это кровавое
злодеяние по приказу царя, который после этого получил прозвище кровавого, вызвало возмущение и гнев всего
народа, переросший в народное восстание под лозунгом «Кровавое воскресенье».Первая русская революция была
народной по своим движущим силам, а по способам борьбы - пролетарская. В ней впервые применялись такие
формы борьбы, как политическая стачка и вооруженное восстание, целью которого было установление
власти не буржуазии, а
революционно-демократической революции, а именно власти пролетариата и крестьянства.
Потерпев поражение, революция 1905-07 годо в преподнесла евреям щедрый подарок в виде царского
Манифеста, даровавшего, в том числе и им свободы: неприкосновенности личности, совести, слова,
собраний и союзов.Это, однако, вызвало недовольство русского населения, уверенного в том, что теперь
им от евреев совсем не будет жизни, и по стране прокатилась волна крупнейших в истории
России еврейских погромов, в которые народ вложил всю свою ненависть к «жидам». На этот раз в подавлении
погромов вместе с полицией активное участие приняли получившие все права и сами евреи.Вооруженное
восстание1905 года ускорило революционный процесс в стране. Непосредственный толчок ему
дала империалистическая война, в которую царское правительство бездумно вмешалось. На этот раз революция
победила. Евреев вполне устраивала лишь Февральская буржуазно - демократическая революция, а в принципе
революцию они готовили как национально- освободительную борьбу евреев против засилья русского
великодержавного шовинизма.Однако, к их большому не удовольствию, революция продолжала набирать
обороты и неизбежно приближалась к социалистической в интересах рабочих и крестьян, среди которых
никогда не
было евреев. Поэтому они все сделали, чтобы не допустить это превращение революции.В частности, члены
ЦКРКП(б) Каменев (Лейба Барухович Розенфельд) и Зиновьев (Овсей-Герш Аронович Радомышельский либо
Апфельбаум) пошли на неслыханное предательство, выдав секретное решение партии о вооруженном
восстании против Временного правительства, едва не сорвав его. Ленин потребовал исключения предателей
из партии, но евреям в ЦК удалось набрать большинство, и предатели остались продолжать свое гнусное дело.
С целью опережения контрреволюционных сил, Ленин приказал провести Восстание раньше выданного
предателями срока. Когда евреи поняли, что социалистическую революцию не предотвратить, они всем
кагалом приняли в ней активное участие, в том числевышеназванные предатели.
Попытался сорвать восстание путем его отсрочки и главный еврей-революционер Троцкий (Лейба Давидович
Бронштейн), патологически ненавидевший русский народ.В своем программном заявлении, сделанном летом
1717 года в Петрограде это морж нагло заявил:
«Мыдолжны превратить Россию в пустыню, населенную белыми неграми, которым мы дадим
такую тиранию, какая не снилась никогда самым страшным деспотам Востока.
Разница лишь в том, что тирания эта будет не справа, а слева, не белая, а
красная. В буквальном смысле этого слова красная, ибо мы прольем такие потоки
крови, перед которыми содрогнутся и побледнеют все человеческие потери
капиталистических войн.Крупнейшие банкиры из-заокеана будут работать в теснейшем контакте с
нами. Если мы выиграем революцию, раздавим Россию, то на погребальных обломках её укрепим власть
сионизма и станем такой силой, перед которой весь мир опустится на колени. Мы покажем, что
такое настоящая власть.Путем террора, кровавыхбань мы доведем русскую интеллигенцию до полного
отупения, до идиотизма, до животного состоянии. А пока наши юноши в кожаных куртках — сыновья
часовых дел мастеров из Одессы и Орши, Гомеля и Винницы умеют ненавидеть всё русское! С каким
наслаждением они физически уничтожают русскую интеллигенцию — офицеров  академиков, писателей».


Post edited by oles - Вт, 16/12/14, 21:08
 


oles    Date: Вт, 16/12/14, 20:25 | Message # 12
    ПРОФІЛЬ

Надіслати приват

Не в мережі
Група:
Друзі
 
Повідомлень:
10
   

Post edited by oles - Ср, 17/12/14, 02:03
 


oles    Date: Вт, 16/12/14, 20:37 | Message # 13
    ПРОФІЛЬ

Надіслати приват

Не в мережі
Група:
Друзі
 
Повідомлень:
10
За кулісіми історичних подій
під політичним аншлагом (закінчення)

Ленин не мог не знать обэтом выступлении своего сподвижника, однако не воспрепятствовал его назначению
на руководство Красной Армией. Я объясняю это только тем, что в нем самом
говорилавосьмая или четвертая часть еврейской крови. Хотя, как утверждала после
его смерти сестра Анна, ни он и ни она об этом не знали. Многие историковеды и
сейчас отрицают это.
Не знаю, кому верить, но факт остается фактом, что к евреям Ленин испытывал положительные чувства и
доверял им, несмотря на то, что они его часто предавали. Троцкого он называл
Иудушкой, что тот постоянно подтверждал, например, срывом мирных переговоров с
немцами.
               В состав ВЦИК, избранного на втором съезде советов,ратифицировавшего захват власти большевиками, в числе 62 большевиков входили 23
еврея, всего 20 русских, по пять украинцев и поляков, 4 прибалта , 3 грузина и
два армянина.
Мало того, первыми главами советского государства были все тот же предатель Каменев и тоже еврей
Яков Свердлов, так законспирировавшийся, что до сих пор неизвестно точно, кем
он был раньше, не то Ешуа – Соломон Мойшевич, не то Янкель Моренмович Свердлов.
Он же руководил и административным аппаратом партии. Первыми советскими
комендантами Зимнего дворца и Московского кремля были евреи Григорий Исаакович
Чудновский и Емельян Ярославский (Миней Израилевич Губельман). Можно
перечислять и дальше, но ломается язык от этих  фамилий.

Поэтому несколько цифр. Писатель Григорий Климов – на основе не    секретных и общедоступных государственных архивов СССР -
даёт такой список советского правительства в 1917-1921году: Совет народных
комиссаров -77,2% евреев, Военный комиссариат - 76%, Наркоминдел 81.2%,
Наркомфин - 80%,Наркомюст - 95%, Наркомпрос 79,2, Нарком соцобеспечения - 100%
(это ясно, почему), Наркомат труда - 87,5%, Комиссары провинции – 91%,
журналисты – 100%.Еще яснее - для чего солдаты и матросы проливали кровь в
революции.
                           Чтобы узаконить еврейское преимущество, после первых трехнаиважнейших декретов советской власти о мире, земле и суде, четвертым был
издан «Декрет о самой угнетенной нации». В этом декрете предусматривалось, что евреи имеют теперь право поступать без конкурсов любые учебные заведения, имеют право заселяться в любое выбранное помещение и
жилье - с выселением с выселением живущих там людей
 – и множество других необоснованных ничем льгот во всех областях жизни российского общества,
не знавшего до этого, заметим, евреев.
Но самое страшное в этом Декрете было то, что всякий еврей, на которого хоть где-то кто-то косо
посмотрел, должен был сразу об этом донести, и малейшее проявление
антисемитизма каралось, согласно Декрету, наказанием вплоть до расстрела.
 Вот так и не иначе!       Ну, а русские, сделавшие революцию? О них морж Троцкий,назначенный Лениным Комиссаром Армии и Флота, заявил, как всегда, нагло и во
всеуслышание: «Русские –социально чуждый элемент. В опасную минуту они могут стать в число врагов советской власти». Поэтому и лилась русская кровь ручьями в Гражданской войне с обеих сторон.
Уже известный нампредатель исподвижник Троцкого Зиновьев вторил ему: «Мы должны увлечь за собой девяносто миллионов из ста, населяющих Советскую Россию. С остальными
нельзя говорить – их надо уничтожить».
Отсюда понятно, почему идля какой цели был очень высокий процент представительства евреев в карающих
органах революции. Нынешних евреи, обвиняя в репрессиях одного Сталина и в
красном терроре одного Дзержинского, которого до сих пор опера считают
кристально чистым чекистом, подло молчат, что в 1918 годы 65,5%всех сотрудников
ЧК еврейской национальности были «ответственными работниками».
Евреи составляли 19,1%всех следователей центрального аппарата и 50% (6 из 12)— следователей из отдела
по борьбе с контрреволюцией. Ко времени создания ОГПУ(преемника ЧК) в 1923 году
на долю евреев приходилось 15,5% всех руководящих сотрудников, 50% высшего
руководства (4 из 8 членов секретариата Коллегии).
В январе 1937 года вканун репрессий среди 111 «руководящих работников» НКВД насчитывалось 42 еврея,
35русских, 8 латышей и 26 представителей прочих национальностей. Во главе 12
из20 отделов и управлений НКВД (60%, в том числе — государственной
безопасности, тюрем, лагерей, милиции и депортаций) стояли люди, назвавшие себя
по национальности евреями.
Начальниками ГУЛАГа с 1930 года, когда он был сформирован, по ноябрь 1938-го, когда репрессии в
основном завершились, были евреи. Ну и, чтобы заткнуть рот нынешним горлопанам
евреям - русофобам и антисоветчикам, скажу, что приказ о расстреле
Николая II и его семьи отдал не Ленин, а Яков Свердлов, и
непосредственными исполнителями были еврейские комиссары Голощекин и Юровский.
Так, кому надо каяться? Нам, русским, или евреям?

Я к тому привел все эти цифры, чтобы показать сволочность нынешних евреев – демократов, называющих Октябрьскую Революцию переворотом и видящих в ней и в советской власти одно зло. О том, что евреи в этом активно
участвовали (неважно, что в качестве предателей), чисто по-еврейски подло
молчат.
         Было бы смешно, если бы евреи, захватив почти полностью власть в России, не воспользовались своим
лидирующим положением в стране в меркантильных целях. Сразу же забыв о недавних
призывах перед рабочими, солдатами и матросами к борьбе с мещанством, тут же
сами окунулись в него, заняв дворцы и особняки. Особенно усердствовали в этом
два Льва – Лейба Троцкий и Лейба Каменев, называвшие вчера мещанство «трясиной
быта». А кремлевские пайки ввел Свердлов, старательно скрывший свои еврейские
ФИО.
В сейфе после его смерти обнаружили золотые монеты царской чеканки, 705 золотых изделий с бриллиантами,
золотых монет царской чеканки на 108 тыс. рулей – огромную по тому времени
сумму плюс кредитных царских билетов на 750 тыс. рублей и семь иностранных
паспортов на его приближенных для побега за границу. Вот для чего этому
чахоточному козлу нужна была революция!
Но это вожди революции.О том, как жили рядовые евреи, говорят отдельные цитаты из воспоминаний,
передающие чувства восторга, которые испытывали эти завоеватели и их дети. Это
было особенно эффектно на фоне общей бедности. К примеру, такое воспоминание: «
мы стали жить на Николиной Горе… Поселок расположился в прекрасном сосновом
лесу, на высокой горе, в излучине Москва-реки. Место изумительное по красоте,
одно из лучших в Подмосковье. Наш участок был прямо над рекой, на высоком
берегу. Дача была большая, двухэтажная, шесть комнат. Брат мамы называл ее
«виллой». Жизнь на даче была прекрасной».
                Самым престижным вузом для этой еврейской элитыбыл Институт истории, философии и литературы (ИФЛИ), где руководителями и
преподавателями были одни евреи, готовившие поэтов, критиков и журналистов.
Прорваться туда бедному Ивану из деревни было, мягко говоря, трудновато,
несмотря на то, что его отец геройски погиб, защищая революцию.
Не могу не сказать еще об одном из наиболее любимых еврейских методов внедрения во власть: совращение
ее руководителей еврейками, рекомендуемый, кстати, их Талмудом. Опыт в таких
делах у них был очень давний, аж с самой Древней Руси, когда дочь раввина
Малуша, будучи ключницей у княгини Ольги, по наущению своего отца подпоила,
соблазнила женатого князя Святослава, забеременела и родила от него сына
Владимира.
С малолетнего возраставоспитанием Владимира занимался брат Малуши, отличавшийся крайней жестокостью и
ненавистью к русским. Он отправил Владимира в западную Русь, где его обучением
занялись иудеи. Обучили они его своим законам качественно, к тому же он сам был
наполовину еврей и когда подрос, безжалостно и вероломно убил своего брата по
отцу Ярополка, законного наследника власти, завладев ею. Следуя Торе, он
изнасиловал беременную вдову Ярополка Рогнеду и взял ее себе второй женой.
Практика внедрения евреек во власть активно применялась евреями в советское время. Многие видные
деятели партии и правительства имели еврейских жен, к примеру, Андреев,
Бухарин, Ворошилов, Дзержинский, Киров, Косарев, Луначарский, Молотов, Рыков.
Этот список можно долго продолжать, так как заканчивается он Брежневым, умершим
незадолго до развала СССР. Для меня было неприятно узнать, что даже Маршал
Жуков первым браком был женат на еврейке и только во время войны посмел
сочетаться вторым браком с русской.
       Так что учения и наставления Торы и Талмуда в СССР воплощались евреями в жизнь неукоснительно. Помимо этих священных книг имелись
еще и «Протоколы сионских мудрецов» — появившийся вначале XX го века сборник текстов, представлявших собой, по
утверждению некоторых публикаторов, протоколы докладов участников Сионистского
конгресса, состоявшегося в Швейцарии в1897 г.
Так или иначе, но протоколы стали играть важную роль в теории жидо-массонского заговора. В них
излагаются планы завоевания евреями мирового господства, внедрения в структуры
управления государствами, взятия не евреев под контроль и подробно описываются
различные способы обмана «
наций-гоев», в частности, пропаганда всех идей, способных подорвать сложившийся порядок в политике.Не упущено даже развращение не евреев порнографией.Одним словом, еврейская машина в СССР неслась на огромной скорости к полному завоеванию власти в
стране… пока ее не приостановил Сталин, высадив несколько пассажиров, но
разрешив машине продолжить путь с замедленной скоростью.
Это евреи Сталину не могут простить, превратив его в антисемита наравне с Гитлером. В этом, на мой
взгляд, заключается одна из их самых больших сволочностей евреев. Если бы
Сталин был антисемитом, он бы не удовлетворился высадкой лишь нескольких
пассажиров, а вышвырнул бы всех или взорвал вместе с ними машину, как это
сделал Гитлер.
Тот уничтожил всех евреев не только в Германии, но и во всех завоеванных странах и планировал
покончить с ними на всей Земле, чтобы от них и духа не осталось. Правда, как
утверждают многие историки, он сам был евреем, хорошо знал
человеконенавистнические учения Торы и Талмуда, но почему-то использовал их
против своих соплеменников, объявив их гоями.
Ничего удивительного в этом нет. По мнению многих ученых, «национал-социализм имеет иудаистские
корни», что нельзя не заметить при ознакомлении с Торой и Талмудом.
С другой стороны,история знает немало евреев антисемитов. Кстати, термин «антисемитизм» был
создан Вильгельмом Марром, сыном еврейского актера из Гамбурга, основателем
«Лиги антисеми-тов». Задолго до опубликования «Протокола сионских мудрецов»
Марр доказывал, что евреи стремятся к мировому господству. Там же в Германии
вошло в обиход понятие «еврейская опасность, принадлежавшая еврею Артуру
Трубичу.
Так, что германскийнацизм тесно связан с евреями. Германские нацисты никогда не смогли бы придти к
власти, если бы их не субсидировали крупные еврейские фирмы, в том числе известная
банковская династия Варбургов, один из представителей которой Макс Варбург
получил в благодарность звание «почетного арийца».
Известно, что у Гитлера было немало сослуживцев-евреев. Крылатой стала фраза Геринга «Я решаю, кого
считать евреем», которую он проорал, когда гестаповцы взволнованно доложили
ему, что его заместитель рейхс-маршал Эдвард Мильха оказался евреем. Того тут
же арианизировали. Уже после войны выяснилось, что сотни офицеров еврейского
происхождения получили высшие награды за подвиги в нацистской армии.
У меня так и чешется язык сказать евреям про их Холокост: «За что боролись, на то и напоролись».
Кстати, жертвами Холокоста были десятки стран, и многие из них превосходили
жертвы евреев, составившие всего лишь 500 тыс. человек.
И лишь один Израиль по сию пору получает от Германии репарации за зверства нацизма (уже получил 50
млрд.долларов), и евреи не были бы евреями, если бы нагло не увеличили число
жертв Холокоста в десять раз.
      От полного уничтожения евреев спас Сталин, зачто они должны по гроб жизни лизать подошвы его яловых сапог, а не поносить за
1937 год. А еще они должны быть Сталину благодарны за то, что он принял участие
в создании Израиля. Это искусственное государство было создано только благодаря
договоренности Сталина и Трумэна, каждый из которых рассматривал будущее
еврейское государство как управляемый бульдозер, который поможет Советскому
Союзу и США расчистить путь в ближневосточный регион.
Сталин направил вПалестину тысячи, как он был уверен, проверенных и надежных коммунистов -
евреев, чтобы с их помощью построить социалистический Израиль. У них, однако,
зов иудейской крови оказался сильнее коммунистических убеждений, и они нагло
«кинули» Сталина, как лоха, подтвердив русскую поговорку «Сколько волка ни
корми, все в лес смотрит».
          А сколько их, забегая вперед, сожгло партбилетов после развала СССР? Но я хорошо помню, как они чуть не ползали перед нами,
секретарями низовых парторганизаций, на коленях, чтобы мы посодействовали
приему их в КПСС. И когда мы кому из них отказывали, они все равно туда
пролезали всеми правдами и неправдами.
Но за двадцать постсоветских лет я ни разу не слышал по телевизору от них, что они были в
партии. Как правило, ответ один и тот же: «Я никогда не был коммунистом». И это
сущая правда: будучи в партии, они никогда не были настоящими коммунистами, а
были приспособленцами подрывниками.
Нам  даже страшно подумать о том, что стало бы с Советским Союзом, если бы Сталин тогда
слегка не приостановил еврейскую машину. К сожалению, он не был антисемитом.
Если бы он им был, он не допустил бы, чтобы накануне 1937 года евреями
по-прежнему были:17 из 20 членов Президиума Верховного Совета СССР, 17 из 22
наркомов, 113 из133 членов коллегии Совнаркома, 106 из 123 членов коллегии
Наркомфиндела, 50 из 51 работника Политуправ-ления РККА, 40 из 40 членов
Управления культпросветов. А в руководстве ОГПУ вместо 15,5% в 1923 году стало
уже 53 еврея из 59 человек.
Про НКВД и ГУЛАГ я ужеговорил, добавлю лишь, что руководство отдельных лагерей также было почти все
еврейским.

Приведу лишь несколько цитат из этого очередного, но все того же фашистского еврейского кондуита:
- Проникайте на руководящие посты, в рабочую и крестьянскую среду гоев, дайте им много денег,
но еще больше водки, чтобы зачатые в пьяной угаре они деградировали и действительно
представляли собою рабочий скот: деньги, водка, секс и никакой духовности!

- Мир жесток, в нем нет места филантропии. Не наше дело заботиться в СССР о славянских кадрах. Их бог
по духу создал рабами и потому все славяне, заражающие своей пропагандой других
гоев, должны лечь у наших ног в первую очередь.

- Помните: все высокооплачиваемые, влиятельные, прибыльные должности на всем пространстве
России от Карпат до Тихого океана -все это наш национальный доход,
принадлежащий нам по праву нашей избранности. В то же время помните, что многие
неевреи, беря с нас пример, могут дорасти до нашего уровня, могут занять места,
которые должны принадлежать нам, светозарным сынам Израиля.
- Мы ждали сорок веков,нас никто даже не признавал нацией, но час решающей битвы, пробил, мы - у
порога нашей Победы.
- Славяне несокрушимы до тех пор, пока у них присутствуют зачатки самосознания. Поэтому вытравить их у
них наша задача. Советская власть в СССР возможности для этого дает
безграничные. Используйте их, евреи СССР, и вы станете хозяевами всего
пространства от Карпат до Тихого океана.
- Крутите русским мозги,взвинчивайте нервы. Подавляйте волю тех, кто вам возражает. Компрометируйте
выскочек и крикунов, натравливайте самолюбие толпы на скептиков. Особенно это
важно в вопросах истории, побуждающих у гоев инстинкт самоутверждения, что, в
свою очередь, ведет к самосознанию, а последнее - к гордости.
Поэтому их историю должны создавать мы, взять в свои руки их литературоведение и любую из
общественных наук, они все должны получать в нашем преломлении, в приемлемом и
выгодном для нас свете.
- Если не удастся блокировать и «засушить» молодых и перспективных русских, делайте их
управляемыми. Привлекайте их в свои компании, создавайте вокруг них плотное
кольцо еврейского окружения, лишайте их контактов и знакомств помимо вас.
Вынуждайте их жениться на еврейских женщинах и только после этого открывайте им «зеленую улицу». Не
бойтесь, их дети все равно будут нашими. Никакая еврейка не отрешится от своей
богоизбранности и соответственно воспитает своих детей
. Потому и сказано: «Чей бы бычок не скочил,теленок наш». Во имя этого отдайте необходимому нам гою не только свою дочь, но если случится, не поскупитесь и
своей женой, хотя бы в качестве любовницы. Влияя таким образом на гоя, вы
вносите вклад в наше святое дело. Он полностью будет под нашим влиянием, а
кроме того, его зарплата и все другие доходы, войдут в наш доход. Через жен -
евреек или любовниц-евреек они отдадут нам свои ценности сами, а золото укрепит
нашу власть над ними.

- Иегова, Бог наш,завещал нам власть над всем миром. Сегодня мы это имеем.Теперь наша задача -
удержать этот мир в своих руках. Один из двух главнейших мировых колоссов -
Соединенные Штаты Америки - в этом отношении опасений не вызывает. Его
национальный конгломерат в желательном для нас направлении обработан
достаточно.
Но другой колосс - СССР– нашим усилиям пока подчинен не окончательно. Со стороны русских, не составляющих такого разноязычного конгломерата, как в США, возможен стадный взрыв, вызванный национальными мотивами. В момент такого взрыва они забудут кто русский, кто украинец, кто белорус, и, вспомнив свое кровное родство,
единой стадной лавиной двинутся на нас.
Противодействие экономическое здесь бесполезно. По природе свое они жадны, но настоящей цены
золота и всего стоящего за ним они никогда не понимали. В критические моменты
своей истории они всегда предпочитали золоту стадное родство. Стадная мораль
для них превыше всего.
Поэтому держите в своих руках средства пропаганды и информации, печать, книгоиздательство,
радио, кино. Нужно и далее проникать в аппарат партийного и государственного
управления
. Вокруг любого вопроса формируйте общественное мнение с учетом наших интересов.
Всячески поддерживайте гоев азиатско-мусульманского происхождения, для которых роскошь и нега - идеал.
Пусть их великая плодовитость превысит и поглотит с течением времени славянский
элемент совершенно
.Не следует всем сынам Израиля стремиться в Государство Израиль, иначе гойские
провинции останутся без нашего контроля. Необходимо в этом вопросе соблюдать
разумные пропорции с учетом того, что Государство Израиль должно стать
руководящим и духовным центром.
Евреи СССР, заучите этот Катехизис как Закон Моисея. Помните его и исполняйте!Но для того, чтобы ни единого его слова не мог прочитать ни один гой,будьте готовы пожертвовать даже жизнью!- Используйте в своём поведении веками испытанный приём иезуитов: яд - в душе, мёд - на языке, внутри-вздыбленный тигр, на лице - кротость.Руководствуясь этим самым «Катехизисом» и дождавшись, а может, ускорив смерть Сталина, евреи
приступили к новому этапу антисоветской деятельности – развалу СССР. В этой
подлости они действовали заодно с Планом Даллеса по подрыву советской власти
изнутри, разработанному еще до окончания второй мировой войны. С этим планом я
ознакомился еще в конце восьмидесятых годов за границей и был поражен его
циничностью и бесчеловечностью.
Лишь сейчас, изучив еврейские документы, я увидел полную их идентичность с Планом Даллеса. Тот наверняка использовал при написании своего
Плана еврейский Катехизис. Так же, как Гитлер использовал при написании «Майн
Кампфа» еврейский Талмуд. Схожесть всех пяти документов не может не бросаться в
глаза.
Посудите сами.Пораженный героизмом и сплоченностью советских людей и убедившись, что
Советский Союз в открытом противостоянии Америке ни за что не победить, Даллес
разработал диверсионный план войны против нас, заключавшийся в «оболванивании и одурачивании советских людей».
На эту войну, пишет он, «мы бросим все, что имеем, - все золото, всю материальную мощь». Расчет при этом он делал на то, что - привожу дословно: «Человеческий мозг,сознание людей способны к изменению. Посеяв там хаос, мы незаметно подменим их
ценности на фальшивые и заставим в них верить. Как? Мы найдем своих
единомышленников, своих союзников в самой России
».
Почти дословно наставлениям из Катехизиса, не правда ли? Но читаю дальше. «Эпизод за эпизодом будет разыгрываться грандиозная по своему масштабу трагедия гибели
самого непокорного на земле народа, окончательного, необратимого угасания его
самосознания.
Из литературы и искусства мы постепенно вытравим их социальную сущность. Литература, театры,
кино будут отображать и прославлять самые низменные человеческие чувства.
Мы будем всячески поддерживать и поднимать так называемых художников, которые станут насаждать и вдалбливать в
человеческое сознание культ секса, насилия, садизма, предательства - словом,
всякой безнравственности.
В управлении государством мы создадим хаос и неразбериху… Честность и порядочность будут
осмеиваться и никому не станут нужны, превратятся в пережиток прошлого. Хамство
и наглость, ложь и обман, пьянство и наркомания, животный страх друг перед
другом и беззастенчивость, предательство, национализм и вражду народов, прежде
всего вражду и ненависть к русскому народу - все это мы будем ловко и незаметно
культивировать, все это расцветет махровым цветом.
И лишь немногие, очень немногие будут догадываться или даже понимать, что происходит. Но таких людей
мы поставим в беспомощное положение, превратим в посмешище, найдя способ их
оболгать и объявить отбросами общества...
Главную ставку мы будем делать на молодежь, станем разлагать, развращать, растлевать ее. Мы сделаем из
них циников, пошляков, космополитов. Вот так мы это сделаем».
 В этом гнусном деле американцы и евреи не моглине действовать заодно.В деле развала СССР им неоценимую помощь оказал Хрущев своим бездумным разоблачением культа личности
Сталина. Очень правильно оценил результат разоблачения культа личности Сталина
Молотов, сказав про 20-й съезд: «Если до него нас уважали 70%народов земли, то
после него уважать уже не будут».
Того не ведая,Хрущев развязал врагам Советского Союза и социалистического строя руки.
Евреи тут же вцепились в Сталина. Понимая, что на культе его личности много не
поимеешь, потому что культ был выдающейся личности, они по-сволочному
неразрывно увязали репрессии с социализмом, поставив между ними знак равенства.
На самом деле идеи социализма и его социальные ценности, развиваясь по своим
законам, не имеют никакого отношения к личностям руководителей страны.
При социализме недопустимо, чтобы всеми или большей частью богатства страны владела
незначительная группа граждан или одна из населявших страну народностей и
национальностей. Кроме того, социализм представлял собой общество социальной
справедливости и равенства. А это для евреев, как серпом между ног: «Как, мы,
богоизбранные, будем приравнены к гоям?». Поэтому социализм категорически не
устраивал евреев и поэтому они увязали его с репрессиями при Сталине.
Я сознательно не называю их сталинскими, потому что их с полным основанием можно называть и еврейскими,
учитывая активное участие евреев в этих самых репрессиях.
Они с огромной радостью восприняли захват руководства страны Горбачевым, «давнишней мечтой и целью всей жизни» которого «было уничтожение коммунизма».«Именно для достижения этой цели я использовал свое положение в партии и последовательно занимал все
более и более высокие положения в стране. Когда ж я лично познакомился с
Западом, я понял, что не могу отступить от поставленной цели. А для ее
достижения я должен был заменить все руководство КПСС и СССР».
 И заменил такими же предателями, как Яковлев иЕльцин.Для евреев настало«золотое время». Все СМИ, издательства, телевидение было захвачено ими, главной
мишенью которых было все советское прошлое. Сейчас, когда Горбачев предан
анафеме русским народом, для евреев он чуть ли не второй Моисей. Также
боготворят они и другого предателя – Ельцина, хотя чисто по-фарисейски публично
допускают критику в его адрес, чтобы казаться поближе к народу, до которого им
есть дело только в том смысле, чтобы он как можно быстрее вымер, что он и делал
все постсоветские годы.
Эту еврейскую мечту главный грабитель России еврей Чубайс (Сагал) выразил вопросом, полностью
созвучным Катехизису: «Зачем нам столько народа, если мы не можем его прокормить? Ничего страшного, если вымрет 30 миллионов, они не вписались в
рынок».
Не помню, назвал ли он при этом удовлетворяющую его цифру остатка русского населения, чтобы обслуживать
добычу и переработку сырья, но после его слов прочно утвердилась цифра в 15
миллионов человек, может, потому, что на ней остановилась железная леди Тэтчер.
Они же, я имею в виду, евреи, Англия, Штаты, действовали одной командой по
развалу СССР.
Вот как сказал об этом друг Ельцина Президент США Клинтон: «Мы добились того, что собирался сделать Трумэн с Советами посредством атомной бомбы. Правда, с одним
существенным отличием - мы получили сырьевой придаток, а не разрушенное атомом
государство… За четыре года мы и наши союзники получили различного сырья на
пятнадцать миллиардов, сотни тонн золота, серебра, драгоценных камней и т. д.
Под несуществующие проекты нам переданы за ничтожно малые суммы свыше двадцати
тысяч тонн меди, почти пятьдесят тысяч тонн алюминия, две тысячи тонн цезия,
бериллия, стронция и т. д.».
Хитрый Клинтон несказал, что все это было провернуто через евреев, захвативших все природные
ресурсы в России и соответствующие должности в области внешней торговли.
Я в то время работал вМинвнеш-экономсвязи и всю эту кухню знаю. И помню распоряжения Чубайса по
продаже рудников и металлургических комбинатов и заводов на залоговых
аукционах. Тогда и чуть позже на махинациях с помощью этих самых аукционов на
американские и английские деньги за 3% реальной стоимости стали владельцами
нефтепромыслов, алюминиевых и других комбинатов ныне печально известные
проходимцы - олигархи Березовский, Абрамович, Дерипаска и другие евреи.
О преступном характере этих приватизаций говорит тот факт, что партнерами Дерипаски были известные
криминалы, само собой евреи, братья Черные. А миллиардер из США еврей
Сорос профинансировал приобретение у государства Березовским на имя его
младшего партнера Абрамовича «Сибнефти» за 100 млн. долларов.
В сентябре 2005 года эту же самую «Сибнефть» Путин распорядился выкупить у Абрамовича уже за 13,1 млрд.
долларов из государственной казны. Сейчас оба олигарха обосновались в Англии и
судятся из-за путинских миллиардов. Мне лично непонятно, чем думал Путин, когда
отдавал еврею народные миллиарды, прекрасно зная, что из страны они уйдут.
А в это же время, когдаевреи сказочно обогащались, русский народ, начиная с 1992 года, начал вымирать
по миллиону человек ежегодно.
После Ельцина к власти пришел одобренный его семьей и могущественными олигархами мало кому известный и
незаметный с виду Путин, который сразу стал для Израиля любимым Президентом
России, о чем свидетельствуют его на удивление частые встречи с главным
раввином России Б. Лазаром..
Лазар - гражданин четырех государств: Италии, - где родился, США, - на чью службу работает,
Израиля, - чьи интересы защищает, и России, - которую гробит. Я так и не узнал,
кто дал этому сионисту Российское гражданство.
По одним сведениям это сделал Путин в упрощенном порядке сразу, как только стал Президентом в 2000
году, свидетельством чего являются сразу же хлынувшие в те годы протестные
письма граждан России в Прокуратуру.
По официальным же даннымроссийским гражданством главного еврея наградил особым указом Медведев в
2010году в режиме «За особые заслуги перед Отечеством» (предусматривающем возможность не отказываться от гражданства других стран).
         Процитирую, с какой гордостью победителя докладывал Лазар американскому центру Хабад: «Россия знала немало революций, но самая мирная, самая тихая и самая эффективная – это революция, которую совершили
посланники Хабад»
. Очевидно, за это еврейское уничтожение СССР Путиннаградил хабадника четырьмя высшими наградами России: Орденом Дружбы народов,
орденом Минина и Пожарского, Орденом Петра Великого первой степени и Золотым
почетным знаком «Общественное признание».
        Это с нашей точки зрения, а вот как оценил Путина сам орденоносец: «Никогда ни один руководитель России или СССР не сделал столько много для евреев, как В.В.Путин. Во всех отношениях Беспрецедентно». Еще яснее выразился Ариэль Шарон: «У нас, евреев, и Израиля в Кремле самый большой друг". А Лазар хвастливо добавил: «Евреи многих стран мира могут позавидовать нам     Если вдуматься в сказанное раввином, становится страшно за себя и Россию. Президент России понимает и, естественно, одобряет роль иудаизма в
российском обществе, он готов делать все, что ему прикажут евреи, поскольку он
человек их иудаистского мировоззрения, считавшего русских гоями!
Разве не являются грабителями Чубайс, Смоленский и Березовский, Гусинский, Абрамович и
Ходорковский, Фридман, Дерипаска и Вексельберг…черт возьми, где я? В Израиле
или России? А сколько евреев в русской маске? Да их награбленного состояния
хватит для восстановления тысячи порушенных бывших народных предприятий, дав
народу работу, и еще хватит на возврат ему социальных льгот, какие были при
социализме, лучше которых человечество еще не придумало.
Назовите хоть одно полезное дело, которое эти бандиты сделали для России и ее народа, а не только
ограбили их. Чем они возвысили страну, а не только унизили ее? Так за что же
евреям такая честь и ваше унижение перед ними? Чтобы этот раввин Лазар
похвалялся на весь мир, что он держит в ежовых рукавицах руководство России?»
Чему уж тут удивляться,что эта 0,2% - ная часть населения России при таком оевреенном руководстве захватила в стране все, что им нужно для достижения своих целей, четко
изложенных в«Катехизисе еврея в СССР».

Я не знаю ни одного художественного фильма, повести, где евреи были бы показаны с отрицательной
стороны. Как правило, там их изображают глубоко положительными, скромными, в
том числе в отношении к богатству, бескорыстными и, только не смейтесь, даже
храбрыми. Уж что - что, а это про них никак не скажешь – трусливее их никого
нет на свете. А вы видели в кино хотя бы одну развратную еврейку? Клянусь, не видели и никогда не увидите ни
еврейку-проститутку, ни еврея - гомика и педофила. А ведь по еврейским законам
разврат евреек, гомосексуализм и педофилия считаются нормой.Помните про 3-х летних девочек - гоев, которых евреям разрешается насиловать? Многие еврейские погромы
происходили из-за того, что находили изнасилованных и изрезанных на куски
евреями мальчиков. Это у них ритуал такой: измазать себя кровью жертвы.Попробуй-ка изобрази в кино еврея, даже не педофилом, а просто в неприглядном виде, как сразу тебя
обвинят в антисемитизме и расизме.Кстати, насчет антисемитизма. Почему только у одних евреев в ходу, как оружие, страшный
вопрос: «Ты, что, евреев не любишь?» Попытайтесь вставить в этот вопрос вместо
евреев французов, англичан, сербов, латышей, китайцев, нас, русских, даже
американцев, хотя их тоже есть за что ненавидеть, - не будет того воздействия,
которое вы получите от «А ты, что, не любишь евреев?».У любого, даже самого отважного, по телу побегут мурашки, как только он представит, какой анафеме
будет предан, самой страшной из которых является обвинение в антисемитизме.
Вот что сказано об этом в «Катехизисе для еврея в СССР»: «Наше мощнейшее оружие, главный стимул нашей сплоченности - антисемитизм. Стадной морали гоев он противен. Поэтому
всякого своего гойского противника, который в чем-то пытается вас обвинить,
клеймите ярлыком антисемита, и вы увидите, с каким удовольствием остальные гои
подхватят эту версию»
.
И ведь подхватили. И ведь боятся обвинения в антисемитизме. Настолько боятся, что даже не смеют
обвинять евреев в русофобии, не говоря про захват власти. Вот и у меня чуть
было по спине мурашки ни побежали и руки от страха ни задрожали, когда я писал
эту статью.

P.S.
Наведена мною стаття російського політика  І.Державіна опублікована у скороченому вигляді. Я залишив тільки те,  що вважав  за повчальним  також , як і зі статті
О.Бузини.
Обидва автори в Українському суспільстві викликають неоднозначні оцінки. Але на суд я виніс не самих авторів, а їхні праці, особливо в плані історичних фактів.
Особисто від себе хочу додати  ,що один з пунктів   Зборівської  угоди16490р. укладеної  між Богданом  Хмелницьким та Яном 11 Каземиром, забороняв на територіях Брацлавського,
Київського та Чернігівського воєводств проживати євреям


Post edited by oles - Ср, 17/12/14, 02:16
 

загрузка...
загрузка...

форум сайту Анумо знову віршувать! » Поезія - це завжди неповторність » АНУМИКИ. Найцікавіше » З МАЛОВІДОМИХ СТОРІНОК НАШОЇ ІСТОРІЇ (Пропоную публікувати свої твори та інших авторів,про істор)
  • Сторінка 1 з 1
  • 1
Пошук:



 
             Украина онлайн
Copyright MyCorp © 2006 Хостинг від uCoz