|
Вірші про маму
| |
virchi
♂
| Date: Чт, 29.07.2021, 11:04 | Message # 31 |
| Далеко від столиці поїзд на полустанку. Уздовж перону старенька квапливо йде. Є резон поспішати–три хвилини паркінг! Може бути хоч сьогодні, дай-то бог, пощастить
Все чекала-ось приїдуть до неї і діти, і онуки Немов сніг серед літа–без дзвінка, без письма! І на час забудуться роки розлуки, І знову-дитячий сміх!.. І знову-гармидер!..
В життя велику діточок, сплакнувши, проводжала! Дочка «приїду» писала… І син обіцяв… Багато років, кожен день, який проходить зустрічала. І одна покидала спорожнілий вокзал.
Згадає вдома за чаєм, як завжди, поодинці, Як її дітвора з суницею чекала… Підлога-відеречка-для сина, підлога-відеречка -для дочки, Щоб життя їх, як ягоди, солодкою була!
Життя підвела риску –дочка і син подорослішали, І давно навчилися жити без мами, одні… У житті матері був цей потяг останній!.. І вона це знала… Не знали вони! Джерело: https://mykniga.com.ua/poradi....iz.html
... Дивуєшся, чому не йде Апостол правди і науки?
|
|
|
|
virchi
♂
| Date: Чт, 29.07.2021, 11:04 | Message # 32 |
| Мама! Миле, святе, Чудове слово! Освячене любов’ю Диво-серце золоте!
Мама! Ніжна, рідна, Ти – єдине диво, Немає іншої такої, я знаю, Та й взятися їй – звідки?
У тебе, моя рідна, Про мене завжди турбота, Якщо поруч ти – я знаю, — Всі печалі скороминущі!
... Дивуєшся, чому не йде Апостол правди і науки?
|
|
|
|
virchi
♂
| Date: Чт, 29.07.2021, 11:05 | Message # 33 |
| Мама — це означає ніжність, Це ласка, доброта, Мама — це безтурботність, Це радість, краса! Мама — це казка на ніч, Це ранковий світанок, Мама — у важку годину підказка, Це мудрість і рада! Мама — це зелень літа, Це сніг, осінній лист, Мама — це промінчик світла, Мама — це значить ЖИТТЯ!
... Дивуєшся, чому не йде Апостол правди і науки?
|
|
|
|
virchi
♂
| Date: Вт, 03.08.2021, 13:37 | Message # 34 |
| МАМА
(Віктор Павлік)
Забери мене у моє минуле, Ніжно пригорни уві сні, як колись. Всі слова лихі ти давно забула, Що сталося з нами, пригадай, помолись. Я б тобі приніс всі ліки від сліз, Сльози старих образ, що пролягли поміж нас, Я б тобі співав про те, як чекав, Зустрічі чекав один, не помічав часу плин. Приспів: Я закричу, я крізь роки полечу, І лише твоє ім’я, мамо моя… Я закричу, цього щастя досхочу Даруватимуть мені твої руки неземні. Я уже давно від образ не плачу, Тане, наче лід, назавжди біль розлук, Відчиню вікно і тебе побачу, Зігріється серце від тепла твоїх рук. Я б тобі приніс всі ліки від сліз, Сльози старих образ, що пролягли поміж нас, Я б тобі співав про те, як чекав, Зустрічі чекав один, не помічав часу плин. Приспів
... Дивуєшся, чому не йде Апостол правди і науки?
|
|
|
|
virchi
♂
| Date: Вт, 03.08.2021, 13:38 | Message # 35 |
| МАТЕРИНСЬКА ЛЮБОВ
Микола Мозговий
Від порога дитинства у далекі світи Пролітають птахами дні за днями, роки. Та куди б не занесли мене долі дороги, Скрізь мене зогрівала твоя вірна любов. Вона вчила любити найдорожче у світі, Рідну матінку-землю вона вчила любить.
Приспів: Твоя любов дає мені наснагу, Твоя любов веде в незнаний світ. Так буть вовік, благословенна мати, Твоя любов вчить, як у світі жить. І куди б не занесли, мене долі дороги. До батьківської хати вічно кличуть мене Твої стомлені руки, такі ніжні, ласкаві, Твоя вірна, безмежна, материнська любов.
Приспів
... Дивуєшся, чому не йде Апостол правди і науки?
|
|
|
|
virchi
♂
| Date: Вт, 03.08.2021, 13:38 | Message # 36 |
| МАМО
Оксана Пекун
Із Києва чи Львова, Бордо чи Амстердама, З доріг далеких і чужих порогів Ми їдемо у місто, де нас чекає мама, Ми завжди повертаємось додому. Так часто не встигаєм сказати, що хотілось, Бо час розлуки нас наздоганяє. В тих зустрічах коротких ціле життя вмістилось, В якому мама завжди нас чекає.
Приспів: Будь здорова, мамо, Будь щаслива, мамо, Найвірніший і найкращий друг. Не сумуй так, мамо, Не тривожся, мамо, Бо любов твоя рятує від розлук.
Ти завжди зрозумієш, підтримаєш, порадиш, Які б нас не спіткали буревії, Ти все на світі знаєш, ти серцем відчуваєш, Що сповнене любові і надії.
Приспів
... Дивуєшся, чому не йде Апостол правди і науки?
|
|
|
|
virchi
♂
| Date: Вт, 03.08.2021, 13:39 | Message # 37 |
| ПІСНЯ ПРО МАТІР
Музика: В. Їжак Вірші: Степан Пушик
Земля молодіє від рясту, від сонця, від цвіту, Душа, мов калина, росте і цвіте від тепла. Нічого не треба, нічого не хочу від світу, Лишень аби мати на білому світі була.
З-за гір віє вітер, в степах повмирали морози, Шумлять осокори, весняно зітхають гаї, А мати старенька стоїть на високім порозі, Та й думає мати, як мають ся діти її.
А діти світами, а діти у веснах та в зимах, Приїдуть і скажуть: “Нам двері, матусю, втворіть”. І доти всі діти живуть по світах молодими, Допоки чекають, допоки живі матері.
Земля дочекалась і рясту, і сонця, і цвіту, Душа, мов калина, росте і цвіте від тепла. Нічого не треба, нічого не хочу від світу, Лишень аби мати на білому світі жила.
... Дивуєшся, чому не йде Апостол правди і науки?
|
|
|
|
virchi
♂
| Date: Вт, 03.08.2021, 13:39 | Message # 38 |
| Марія Звірід
* * * Жінка задивилася у дзеркало, Посміхнулась трішки гіркувато... Лиш зіниці — яблуневі зернятка, Зазвучали теплою Сонатою.
В тій Сонаті – грози, сонце, райдуги, Сміх весняний і мінор осінній... Серце заметіль вишневу згадує І світанок Щастя ніжно-синій.
За вікном вербу гойдає вітер І смичком виводить тихе скерцо... Жінка до грудей притисла квіти — І тепліше стало її серцю.
Бог схилився над її душею. Огорнув долонями з любов’ю, Світ зігрітий жінкою цією, Сонце носить скрізь вона з собою.
Ви — та Жінка, що приносить свято, Ви — та Скрипка, гоїте зажуру. Пташка Ви, що створена співати Серед дня і в опівнічну пору.
Дзеркало вдивляється у Жінку... В чистий образ святості й спокою... Витесану Богом, мов сопілку, Що цей світ озвучує собою.
... Дивуєшся, чому не йде Апостол правди і науки?
|
|
|
|
virchi
♂
| Date: Вт, 03.08.2021, 13:39 | Message # 39 |
| ПІСНЯ ПРО МАТІР
Борис Олійник
Посіяла людям літа свої, літечка житом, Прибрала планету, послала стежкам споришу. Навчила дітей, як на світі по совісті жити, Зітхнула полегко – і тихо пішла за межу.
– Куди ж це ви, мамо?! – сполохано кинулись діти. – Куди ж ви, бабусю? – онуки біжать до воріт. – Та я ж недалечко... де сонце лягає спочити. Пора мені, діти... А ви вже без мене ростіть.
– Та як же без вас ми?... Та що ви намислили, мамо? – А хто нас, бабусю, у сон поведе по казках? – А я вам лишаю всі райдуги із журавлями, І срібло на травах, і золото на колосках.
– Не треба нам райдуг, не треба нам срібла і злота, Аби тільки ви нас чекали завжди край воріт. Та ми ж переробим усю вашу вічну роботу, – Лишайтесь, матусю. Навіки лишайтесь. Не йдіть!
Вона посміхнулась, красива і сива, як доля, Змахнула рукою – злетіли у вись рушники. "Лишайтесь щасливі", – і стала замисленим полем На цілу планету, на всі покоління й віки.
... Дивуєшся, чому не йде Апостол правди і науки?
|
|
|
|
virchi
♂
| Date: Вт, 03.08.2021, 13:40 | Message # 40 |
| НАША МАТИ – СИВАЯ ГОРЛИЦЯ…
Борис Олійник
Наша мати - сивая горлиця. Все до її серденька горнеться: Золота бджола - намистиною, Небо - празниковою хустиною, Сивий дуб - прокуреним прадідом, Білочка - мальованим пряником, Жура-журавель над криницею - Чистою сльозою-водицею, А земля - пшеницею ярою, А літа - замисленим явором, Що із сорок першого журиться: "Де ж це, молодице, твій суджений?" Місяць - непоколотим золотом, А береза - вранішнім солодом, Хата - ластівками над стріхою, А туман - вдовиною втіхою. Крашанкою - сонечко в миснику... А вона до всіх до них - піснею.
... Дивуєшся, чому не йде Апостол правди і науки?
|
|
|
|
virchi
♂
| Date: Вт, 03.08.2021, 13:40 | Message # 41 |
| СЕРЦЕ МАТЕРІ
Олекса Ющенко
Я не забуду і на мить Про ніжність сонячного серця. В дитини пальчик заболить, А в серці матері озветься. І доброта, і теплота Поєднані у серці тому. Пролинули грімкі літа, А пам'ять поверта додому, Де твій дитячий милий світ, Де вчила слову рідна мати, Де на сторожі ваших літ Було найважче їй стояти.
... Дивуєшся, чому не йде Апостол правди і науки?
|
|
|
|
virchi
♂
| Date: Вт, 03.08.2021, 13:40 | Message # 42 |
| МАТЕРІ
Іван Гнатюк
«Жди меня, и я вернусь». К. Симонов
Жди мене, мамо, у кожну хвилину, Жди у жорстоку добу,— Доки ти ждатимеш — я не загину, Я переможу судьбу.
Жди, хоч недоля нас тяжко карає, Жди у терпінні, в сльозах,— Я крізь розлуку і відстань безкраю Лину до тебе, як птах.
Жди серед ночі — до самого рана, Жди — чи зима, чи весна,— Може, якраз я прилину й неждано Стукну у шибку вікна.
Жди на Великдень, коли розговлятись Будеш з малими дітьми,— Може, і я завітаю на свято, Наче воскреслий з тюрми.
Жди й на Різдво — не зневіришся, мамо, Жди — не давайся журбі,— Може, я пошепки з колядниками Заколядую тобі.
Жди ненастанно — у дощ і в погоду, Жди в хуртовину й жару,— Я повернуся до рідного роду І сльози тобі обітру.
Жди, хоч почуєш, що я вже в могилі, Не подавай за впокій,— Я тобі вогником на небосхилі Сіятиму в пітьмі тяжкій.
Жди: що б не сталось — я вирвусь з неволі, Жди з-під землі й з-під води,— Я переможу всі муки і болі, Тільки ти жди мене, жди!
... Дивуєшся, чому не йде Апостол правди і науки?
|
|
|
|
virchi
♂
| Date: Вт, 03.08.2021, 13:41 | Message # 43 |
| ШАНУЙТЕ МАТЕРІВ
Лариса Козинюк
Шануйте матерів, святих Господніх дочок, Бо їхні сльози — як густа роса — З очей котилися повільно опівночі, Нам кроплячи дорогу в небеса.
Щоб ми не дихали гріховним пилом світу І не сліпив нам очі промінь зла, Щоб ми могли протистояти вітру — Молитвою нас мати берегла.
Щоб багатіли ми душею, а не грішми, Ціну любові знали у житті… Але розмови всі облишмо, А пошукаєм почуття святі.
Ніхто з людей не любить так, як мати, Ніхто не пробачає, як вона. Їй перед Богом ще за нас відповідати, А ми й не бачили, що в косах — сивина…
Що руки погрубіли від роботи, Що зморшки впали на ясне чоло… Але не зменшились душі її щедроти І серце таке ж юне, як було.
Всі наші долі нею пережиті, Їй біль дітей — немовби власний біль. Її повчання — як волошки в житі, А наш характер — як надутий джміль.
Її пісні, немов вечірні зорі, Мережили нам безтурботні сни. І коли снігом замітало все надворі, Була нам мати квіткою весни.
Тож хай не в’яне материнська доля, Хай не змовкає пісня на вустах. Шануйте матерів — це Божа воля, Вони ж свої нам віддали літа.
Нехай тепер радіють нашим крокам, І щоб ці кроки — у небесний дім. Немає матерів в нас одиноких, Буває, діти залишають їх…
О, дай синівської нам, Господи, любові! Дай слів прощення і подяки слів! Щоб ми в житті завжди були готові До ніг припасти наших матерів…
... Дивуєшся, чому не йде Апостол правди і науки?
|
|
|
|
virchi
♂
| Date: Вт, 03.08.2021, 13:41 | Message # 44 |
| ТАКА РОСА
В. Геращенко
Така роса, Така роса прозора… Стрічаю сонце В полі за селом, Де квіти польові, Неначе зорі, Торкає вітер Лагідним крилом. Аж ось, проміння Розпростерло руки І спрагло п’є, Спиває всю росу. І враз, стріпнувшись, Подались на луки, А я додому Сонечко несу. А ще в село Несу пучок волошок. Ці квіти ніжні Синьо-голубі - Тобі, моя єдина І хороша, Найкраща в світі, Матінко, тобі.
... Дивуєшся, чому не йде Апостол правди і науки?
|
|
|
|
virchi
♂
| Date: Вт, 01.02.2022, 12:48 | Message # 45 |
| Знову про вдову
Розлетілися по світу діти-ластів'ята залишилась сиротою їх старенька мати. Вона ластівкою в'ється та все виглядає чи все добре, чи здорові - серце завмирає.
Повертайтеся до хати дорогенькі діти тяжко матері старенькій в самоті сидіти. Давлять роки старі плечі, болять ноги, руки. Телевізор поламався хоч вмирай від скуки.
Одна радість що пухнастик хворі ноги гріє тільки жалько, що маленький говорить не вміє. А то б вони гомоніли про долю вдовину, чого рано посивіла і ламає спину.
Та що зробиш у природи суворі закони вона кожному відміря його земні гони. Вечори зимові довгі, не хочеться спати, виглядає в гості діток старесенька мати.
... Дивуєшся, чому не йде Апостол правди і науки?
|
|
|
|
|
|
|