|
|
Вірші про маму
| |
| virchi
♂
| Date: Чт, 29.07.2021, 11:04 | Message # 31 |
|
| Далеко від столиці поїзд на полустанку.
Уздовж перону старенька квапливо йде.
Є резон поспішати–три хвилини паркінг!
Може бути хоч сьогодні, дай-то бог, пощастить
Все чекала-ось приїдуть до неї і діти, і онуки
Немов сніг серед літа–без дзвінка, без письма!
І на час забудуться роки розлуки,
І знову-дитячий сміх!.. І знову-гармидер!..
В життя велику діточок, сплакнувши, проводжала!
Дочка «приїду» писала… І син обіцяв…
Багато років, кожен день, який проходить зустрічала.
І одна покидала спорожнілий вокзал.
Згадає вдома за чаєм, як завжди, поодинці,
Як її дітвора з суницею чекала…
Підлога-відеречка-для сина, підлога-відеречка -для дочки,
Щоб життя їх, як ягоди, солодкою була!
Життя підвела риску –дочка і син подорослішали,
І давно навчилися жити без мами, одні…
У житті матері був цей потяг останній!..
І вона це знала…
Не знали вони!
Джерело: https://mykniga.com.ua/poradi....iz.html
... Дивуєшся, чому не йде
Апостол правди і науки?
|
|
|
|
|
| virchi
♂
| Date: Чт, 29.07.2021, 11:04 | Message # 32 |
|
| Мама! Миле, святе,
Чудове слово!
Освячене любов’ю
Диво-серце золоте!
Мама! Ніжна, рідна,
Ти – єдине диво,
Немає іншої такої, я знаю,
Та й взятися їй – звідки?
У тебе, моя рідна,
Про мене завжди турбота,
Якщо поруч ти – я знаю, —
Всі печалі скороминущі!
... Дивуєшся, чому не йде
Апостол правди і науки?
|
|
|
|
|
| virchi
♂
| Date: Чт, 29.07.2021, 11:05 | Message # 33 |
|
| Мама — це означає ніжність,
Це ласка, доброта,
Мама — це безтурботність,
Це радість, краса!
Мама — це казка на ніч,
Це ранковий світанок,
Мама — у важку годину підказка,
Це мудрість і рада!
Мама — це зелень літа,
Це сніг, осінній лист,
Мама — це промінчик світла,
Мама — це значить ЖИТТЯ!
... Дивуєшся, чому не йде
Апостол правди і науки?
|
|
|
|
|
| virchi
♂
| Date: Вт, 03.08.2021, 13:37 | Message # 34 |
|
| МАМА
(Віктор Павлік)
Забери мене у моє минуле,
Ніжно пригорни уві сні, як колись.
Всі слова лихі ти давно забула,
Що сталося з нами, пригадай, помолись.
Я б тобі приніс всі ліки від сліз,
Сльози старих образ, що пролягли поміж нас,
Я б тобі співав про те, як чекав,
Зустрічі чекав один, не помічав часу плин.
Приспів:
Я закричу, я крізь роки полечу,
І лише твоє ім’я, мамо моя…
Я закричу, цього щастя досхочу
Даруватимуть мені твої руки неземні.
Я уже давно від образ не плачу,
Тане, наче лід, назавжди біль розлук,
Відчиню вікно і тебе побачу,
Зігріється серце від тепла твоїх рук.
Я б тобі приніс всі ліки від сліз,
Сльози старих образ, що пролягли поміж нас,
Я б тобі співав про те, як чекав,
Зустрічі чекав один, не помічав часу плин.
Приспів
... Дивуєшся, чому не йде
Апостол правди і науки?
|
|
|
|
|
| virchi
♂
| Date: Вт, 03.08.2021, 13:38 | Message # 35 |
|
| МАТЕРИНСЬКА ЛЮБОВ
Микола Мозговий
Від порога дитинства у далекі світи
Пролітають птахами дні за днями, роки.
Та куди б не занесли мене долі дороги,
Скрізь мене зогрівала твоя вірна любов.
Вона вчила любити найдорожче у світі,
Рідну матінку-землю вона вчила любить.
Приспів:
Твоя любов дає мені наснагу,
Твоя любов веде в незнаний світ.
Так буть вовік, благословенна мати,
Твоя любов вчить, як у світі жить.
І куди б не занесли, мене долі дороги.
До батьківської хати вічно кличуть мене
Твої стомлені руки, такі ніжні, ласкаві,
Твоя вірна, безмежна, материнська любов.
Приспів
... Дивуєшся, чому не йде
Апостол правди і науки?
|
|
|
|
|
| virchi
♂
| Date: Вт, 03.08.2021, 13:38 | Message # 36 |
|
| МАМО
Оксана Пекун
Із Києва чи Львова, Бордо чи Амстердама,
З доріг далеких і чужих порогів
Ми їдемо у місто,
де нас чекає мама,
Ми завжди повертаємось додому.
Так часто не встигаєм сказати, що хотілось,
Бо час розлуки нас наздоганяє.
В тих зустрічах коротких ціле життя вмістилось,
В якому мама завжди нас чекає.
Приспів:
Будь здорова, мамо,
Будь щаслива, мамо,
Найвірніший і найкращий друг.
Не сумуй так, мамо,
Не тривожся, мамо,
Бо любов твоя рятує від розлук.
Ти завжди зрозумієш, підтримаєш, порадиш,
Які б нас не спіткали буревії,
Ти все на світі знаєш, ти серцем відчуваєш,
Що сповнене любові і надії.
Приспів
... Дивуєшся, чому не йде
Апостол правди і науки?
|
|
|
|
|
| virchi
♂
| Date: Вт, 03.08.2021, 13:39 | Message # 37 |
|
| ПІСНЯ ПРО МАТІР
Музика: В. Їжак
Вірші: Степан Пушик
Земля молодіє від рясту, від сонця, від цвіту,
Душа, мов калина, росте і цвіте від тепла.
Нічого не треба, нічого не хочу від світу,
Лишень аби мати на білому світі була.
З-за гір віє вітер, в степах повмирали морози,
Шумлять осокори, весняно зітхають гаї,
А мати старенька стоїть на високім порозі,
Та й думає мати, як мають ся діти її.
А діти світами, а діти у веснах та в зимах,
Приїдуть і скажуть: “Нам двері, матусю, втворіть”.
І доти всі діти живуть по світах молодими,
Допоки чекають, допоки живі матері.
Земля дочекалась і рясту, і сонця, і цвіту,
Душа, мов калина, росте і цвіте від тепла.
Нічого не треба, нічого не хочу від світу,
Лишень аби мати на білому світі жила.
... Дивуєшся, чому не йде
Апостол правди і науки?
|
|
|
|
|
| virchi
♂
| Date: Вт, 03.08.2021, 13:39 | Message # 38 |
|
| Марія Звірід
* * *
Жінка задивилася у дзеркало,
Посміхнулась трішки гіркувато...
Лиш зіниці — яблуневі зернятка,
Зазвучали теплою Сонатою.
В тій Сонаті – грози, сонце, райдуги,
Сміх весняний і мінор осінній...
Серце заметіль вишневу згадує
І світанок Щастя ніжно-синій.
За вікном вербу гойдає вітер
І смичком виводить тихе скерцо...
Жінка до грудей притисла квіти —
І тепліше стало її серцю.
Бог схилився над її душею.
Огорнув долонями з любов’ю,
Світ зігрітий жінкою цією,
Сонце носить скрізь вона з собою.
Ви — та Жінка, що приносить свято,
Ви — та Скрипка, гоїте зажуру.
Пташка Ви, що створена співати
Серед дня і в опівнічну пору.
Дзеркало вдивляється у Жінку...
В чистий образ святості й спокою...
Витесану Богом, мов сопілку,
Що цей світ озвучує собою.
... Дивуєшся, чому не йде
Апостол правди і науки?
|
|
|
|
|
| virchi
♂
| Date: Вт, 03.08.2021, 13:39 | Message # 39 |
|
| ПІСНЯ ПРО МАТІР
Борис Олійник
Посіяла людям літа свої, літечка житом,
Прибрала планету, послала стежкам споришу.
Навчила дітей, як на світі по совісті жити,
Зітхнула полегко – і тихо пішла за межу.
– Куди ж це ви, мамо?! – сполохано кинулись діти.
– Куди ж ви, бабусю? – онуки біжать до воріт.
– Та я ж недалечко... де сонце лягає спочити.
Пора мені, діти... А ви вже без мене ростіть.
– Та як же без вас ми?... Та що ви намислили, мамо?
– А хто нас, бабусю, у сон поведе по казках?
– А я вам лишаю всі райдуги із журавлями,
І срібло на травах, і золото на колосках.
– Не треба нам райдуг, не треба нам срібла і злота,
Аби тільки ви нас чекали завжди край воріт.
Та ми ж переробим усю вашу вічну роботу, –
Лишайтесь, матусю. Навіки лишайтесь. Не йдіть!
Вона посміхнулась, красива і сива, як доля,
Змахнула рукою – злетіли у вись рушники.
"Лишайтесь щасливі", – і стала замисленим полем
На цілу планету, на всі покоління й віки.
... Дивуєшся, чому не йде
Апостол правди і науки?
|
|
|
|
|
| virchi
♂
| Date: Вт, 03.08.2021, 13:40 | Message # 40 |
|
| НАША МАТИ – СИВАЯ ГОРЛИЦЯ…
Борис Олійник
Наша мати - сивая горлиця.
Все до її серденька горнеться:
Золота бджола - намистиною,
Небо - празниковою хустиною,
Сивий дуб - прокуреним прадідом,
Білочка - мальованим пряником,
Жура-журавель над криницею -
Чистою сльозою-водицею,
А земля - пшеницею ярою,
А літа - замисленим явором,
Що із сорок першого журиться:
"Де ж це, молодице, твій суджений?"
Місяць - непоколотим золотом,
А береза - вранішнім солодом,
Хата - ластівками над стріхою,
А туман - вдовиною втіхою.
Крашанкою - сонечко в миснику...
А вона до всіх до них - піснею.
... Дивуєшся, чому не йде
Апостол правди і науки?
|
|
|
|
|
| virchi
♂
| Date: Вт, 03.08.2021, 13:40 | Message # 41 |
|
| СЕРЦЕ МАТЕРІ
Олекса Ющенко
Я не забуду і на мить
Про ніжність сонячного серця.
В дитини пальчик заболить,
А в серці матері озветься.
І доброта, і теплота
Поєднані у серці тому.
Пролинули грімкі літа,
А пам'ять поверта додому,
Де твій дитячий милий світ,
Де вчила слову рідна мати,
Де на сторожі ваших літ
Було найважче їй стояти.
... Дивуєшся, чому не йде
Апостол правди і науки?
|
|
|
|
|
| virchi
♂
| Date: Вт, 03.08.2021, 13:40 | Message # 42 |
|
| МАТЕРІ
Іван Гнатюк
«Жди меня, и я вернусь».
К. Симонов
Жди мене, мамо, у кожну хвилину,
Жди у жорстоку добу,—
Доки ти ждатимеш — я не загину,
Я переможу судьбу.
Жди, хоч недоля нас тяжко карає,
Жди у терпінні, в сльозах,—
Я крізь розлуку і відстань безкраю
Лину до тебе, як птах.
Жди серед ночі — до самого рана,
Жди — чи зима, чи весна,—
Може, якраз я прилину й неждано
Стукну у шибку вікна.
Жди на Великдень, коли розговлятись
Будеш з малими дітьми,—
Може, і я завітаю на свято,
Наче воскреслий з тюрми.
Жди й на Різдво — не зневіришся, мамо,
Жди — не давайся журбі,—
Може, я пошепки з колядниками
Заколядую тобі.
Жди ненастанно — у дощ і в погоду,
Жди в хуртовину й жару,—
Я повернуся до рідного роду
І сльози тобі обітру.
Жди, хоч почуєш, що я вже в могилі,
Не подавай за впокій,—
Я тобі вогником на небосхилі
Сіятиму в пітьмі тяжкій.
Жди: що б не сталось — я вирвусь з неволі,
Жди з-під землі й з-під води,—
Я переможу всі муки і болі,
Тільки ти жди мене, жди!
... Дивуєшся, чому не йде
Апостол правди і науки?
|
|
|
|
|
| virchi
♂
| Date: Вт, 03.08.2021, 13:41 | Message # 43 |
|
| ШАНУЙТЕ МАТЕРІВ
Лариса Козинюк
Шануйте матерів, святих Господніх дочок,
Бо їхні сльози — як густа роса —
З очей котилися повільно опівночі,
Нам кроплячи дорогу в небеса.
Щоб ми не дихали гріховним пилом світу
І не сліпив нам очі промінь зла,
Щоб ми могли протистояти вітру —
Молитвою нас мати берегла.
Щоб багатіли ми душею, а не грішми,
Ціну любові знали у житті…
Але розмови всі облишмо,
А пошукаєм почуття святі.
Ніхто з людей не любить так, як мати,
Ніхто не пробачає, як вона.
Їй перед Богом ще за нас відповідати,
А ми й не бачили, що в косах — сивина…
Що руки погрубіли від роботи,
Що зморшки впали на ясне чоло…
Але не зменшились душі її щедроти
І серце таке ж юне, як було.
Всі наші долі нею пережиті,
Їй біль дітей — немовби власний біль.
Її повчання — як волошки в житі,
А наш характер — як надутий джміль.
Її пісні, немов вечірні зорі,
Мережили нам безтурботні сни.
І коли снігом замітало все надворі,
Була нам мати квіткою весни.
Тож хай не в’яне материнська доля,
Хай не змовкає пісня на вустах.
Шануйте матерів — це Божа воля,
Вони ж свої нам віддали літа.
Нехай тепер радіють нашим крокам,
І щоб ці кроки — у небесний дім.
Немає матерів в нас одиноких,
Буває, діти залишають їх…
О, дай синівської нам, Господи, любові!
Дай слів прощення і подяки слів!
Щоб ми в житті завжди були готові
До ніг припасти наших матерів…
... Дивуєшся, чому не йде
Апостол правди і науки?
|
|
|
|
|
| virchi
♂
| Date: Вт, 03.08.2021, 13:41 | Message # 44 |
|
| ТАКА РОСА
В. Геращенко
Така роса,
Така роса прозора…
Стрічаю сонце
В полі за селом,
Де квіти польові,
Неначе зорі,
Торкає вітер
Лагідним крилом.
Аж ось, проміння
Розпростерло руки
І спрагло п’є,
Спиває всю росу.
І враз, стріпнувшись,
Подались на луки,
А я додому
Сонечко несу.
А ще в село
Несу пучок волошок.
Ці квіти ніжні
Синьо-голубі -
Тобі, моя єдина
І хороша,
Найкраща в світі,
Матінко, тобі.
... Дивуєшся, чому не йде
Апостол правди і науки?
|
|
|
|
|
| virchi
♂
| Date: Вт, 01.02.2022, 12:48 | Message # 45 |
|
| Знову про вдову
Розлетілися по світу діти-ластів'ята
залишилась сиротою їх старенька мати.
Вона ластівкою в'ється та все виглядає
чи все добре, чи здорові - серце завмирає.
Повертайтеся до хати дорогенькі діти
тяжко матері старенькій в самоті сидіти.
Давлять роки старі плечі, болять ноги, руки.
Телевізор поламався хоч вмирай від скуки.
Одна радість що пухнастик хворі ноги гріє
тільки жалько, що маленький говорить не вміє.
А то б вони гомоніли про долю вдовину,
чого рано посивіла і ламає спину.
Та що зробиш у природи суворі закони
вона кожному відміря його земні гони.
Вечори зимові довгі, не хочеться спати,
виглядає в гості діток старесенька мати.
... Дивуєшся, чому не йде
Апостол правди і науки?
|
|
|
|
|
|
|
|
