Дуже проникливий і сильний вірш. Ви взяли такий, здавалося б, класичний поетичний образ, як «колір очей коханої людини», і перетворили його на потужну метафору глибокої емоційної травми.
Ці вірші - соціальна філософія. Ви препаруєте байдужість і страх, які допомагають виживати, але водночас руйнують душу. Ви ставите дзеркало перед суспільством, яке звикло до «статистичних фактів» смерті.
Пишете про те, про що багато хто воліє мовчати. Дякую за відверту й актуальну поезію. Вона змушує зупинитися і справді замислитися: де ми зараз і куди йдемо?
Та ні. Ось перегляньте: Тиждень з 23 по 29 березня - 10 публікацій: 1. Фаєтон. Фаетон. 2. По сірій дорозі 3. Житіє Йоґа єсть.Житя- то Йога. 4. Януш А. Зайдиль, «Вихіт Зь Тіні». Вихід З Тіні. 5. якось так сором’язливо 6. жадний 7. Быв учитель 8. Антоніо Табаккі Італійська Література (цитати) 9. Антоніо Табаккі Італійська Література (цитати) 10. Є
На сторінці публікацій творів прямо вказано: Під час публікації на сайті віршів чи прози дотримуйтесь РЕГЛАМЕНТУ! (згідно умов - не більше 3-4 творів на тиждень)
Пане Іване, не забувайте про поради щодо рекомендованої кількості творів за тиждень! Минулого тижня, якщо не помиляюся, у вас було 10 творів опубліковано.
Так якщо я бачу такі коментарі, то одразу видаляю їх. Відповідно на окремих сторінках цих коментарів не буде. Також користувачі блокуються, якщо вони надсилали подібне...
Та це було радше риторичне запитання 🙂 Бо інколи переклад звучить так, ніби його ще тільки шукають. У будь-якому разі дякую за працю й вправляння, без іронії.
Я видалив попередній коментар та заблокував автора. То спам був. Якщо щось подібне бачите у коментарях до віршів, повідомляйте - таку спам-гидоту одразу треба блокувати, щоб не розповсюджувалася на нашому сайті
Вірш мені дуже сподобався. Він щирий, теплий і читається як сповідь, що приносить полегшення. Ви змогли передати внутрішній біль і водночас силу правди, яка очищує й дарує світло.
Вам вдалося передати відчуття довіри й любові до Божої Матері, поєднати біль війни з вірою у світло й Перемогу. Вірш торкає душу й дарує відчуття духовної підтримки.
Вірш написаний легко й дотепно, з гумором і яскравою мораллю. Загалом вірш читається як весела байка, але водночас має чіткий висновок - без зайвих «блох» життя стає чистішим і кращим.
Цей вірш звучить як молитва пам’яті й скорботи. У ньому свічка стає символом єднання, світла правди й надії, що зігріває душі заморених голодом. Загалом щирий і глибокий твір про пам’ять жертв Голодомору та силу єднання українського народу.
Образи крові, бліндажів, вічного сну створюють трагічну картину, але водночас у рядках є гідність і незламність: вони не стали на коліна, вони боролися до кінця
Ваш вірш звучить дуже ніжно й світло: лапатий сніг як символ пам’яті, дитинства, тиші й чистоти. Він торкається крилом, мов білий спогад, і перетворює світ на скатертину, на білого птаха, що огортає все навколо.