А й справді - буває відчуття, що наш прапор не створений людиною, а народжений самою природою України. Золоте збіжжя і синє небо - це органічна частина української землі.
Так подекуди маємо прикрі приклади, коли насолоджується "росою сріблястою", а хтось "потопає у своїй крові". Це болісне усвідомлення розколотості реальності.
Звісно, тільки побачивши війну на власні очі можна зрозуміти ціну свободи і гідно оцінити героїзм воїнів. "Ти ж не знаєш свободи ціни" - ключовий докір тим, хто судить з безпечної відстані.
Особливо пронизливий рядок "А кожен з них мав і по нині жити" - про обірване життя героїв. Вірш підкреслює, що Майдан - не завершений епізод історії, а жива пам'ять, що формує сучасність України.
Життя кожної людини неповторне і недоступне для повного розуміння іншими. "Розшифрувать кардіограму чужому комусь не дано" - ключова думка про те, що внутрішній світ людини залишається таємницею.
Фінал філософський: важливо не прощення кривдника, а те, чи пробачить йому доля. Вірш про гідність у розлуці та вміння залишити минуле заради власного майбутнього. Іноді краще спалювати мости...