Дякую за ваші старання донести велику поезію та пісню до тих, хто не знає мови оригіналу. Кажуть, що переклад творів - мистецтво або новий твір. Так і є!
Часто себе запитую щодо того, що, чому і як вчинив у тих чи інших життєвих ситуаціях. Буває часто, що жалкую, коли спочатку роблю, а потім аналізую, а не навпаки. А взагалі корисно час від часу споглядати на себе з боку...
Оце ви відповіли мені!!! Перечитайте мій коментар. Мабуть ви мене не зрозуміли. Я мав на увазі, що для мене головне - зміст твору, щирість людини, а не будова і так далі.
Так, у багатьох, хто допомагає армії чим може, іноді опускаються руки, коли бачать факти корупції, особливо під час війни. Але якщо вони (волонтери і населення) перестануть допомагати, ми точно програємо цю війну. Дякую усім, хто підтримує військових!
Іноді ставлю собі запитання: "А скільки прочитав книг за рік?". Звісно, що війна, немає часу і просто немає як прочитати. Але ж подекуди на щось інше (Фейсбук, Ютуб) вистачає часу. Ех...
Так, зараз у суспільстві створився прошарок, головна мета якого набити кишені. І їм неважливо за рахунок кого - чи то військового, чи то дитини. Складно з такими боротися, особливо коли правоохоронна система із гнильцею а подекуди і повністю трухлява.
Маєте рацію. Як хто бажає, як може, так і пише вірші. У мене, наприклад, є запитання щодо будови, рими. Проте особисто виокремив головне - будьте українцями не на словах, а на ділі.
Мало не щодня у нашому районі відбуваються поховання військових-земляків. І так, мабуть в інших районах і громадах України. Слава загиблим Героям і вічна пам'ять...
Звісно, що Перемога буде за нами. Головне, щоб не дорогою ціною, бо той совєтський антилюдський девіз "Ми за цєной нє постоім" не годиться. Треба берегти і людей, і солдатів.
Страх невідомості б’є по свідомості, Згадую зараз усі випадковості, І усвідомлюю в певній манірності: Все, що вже сталося – закономірності…
- маєте рацію! Усе закономірно, у тому числі й навіть про війну. Особисто ніколи б не міг подумати що буде війна та ставився поблажливо до усього російського та не помічав експансії і активного зросійщення....
Довгий час спілкувався з Володимиром Вакуленком - на першому сайті "Анумо..." (сторінка доступна зараз, на жаль, лише через ВПН) створив йому сторінку поезії. Я спостерігав, як з кожним роком зростає його поетична майстерність, він справжній патріот України. Дуже прикро, що так сталося - війна забирає кращих... ...хоч може станеться диво і живий буде наш ПОЕТ!